10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/6121/25
адміністративне провадження №К/990/45678/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року
у справі №160/6121/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство»
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
06 листопада 2025 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №160/6121/25.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі, податковий орган, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилався, зокрема, на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом;
2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним;
3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права;
4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд визнає, що підстави для відкриття касаційного провадження відповідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України касаційною скаргою не доведені.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що : «З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про безпідставне не включення до складу доходів позивача сум пені, як міри відповідальності контрагента останнього за неналежне виконання грошових зобов'язань, що призвело до заниження доходу в порушенняпідпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.
В ході перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «ДОНПРОМТРАНС» здійснює відвантаження товарів (заготовка із безперевнолитої сталі, напівфабрикати-заготовка з вуглецевої сталі, напівфабрикати з легованої сталі) по договору комісії на адресу ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» для реалізації на експорт.
Відповідно до наданого до перевірки акту звірки взаємних розрахунків між підприємствами по договору комісії від 01.06.2022 № 22/570 дебиторська заборгованість ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» перед ТОВ «ДОНПРОМТРАНС» станом на 31.03.2024р становила 74 604 675,35грн. (без врахування суми сплаченої комісійної винагороди - 366 964,84 грн.).
Пунктом 6.2 даного договору передбачено: «За прострочення перерахування коштів, належних Комітенту, Комісіонер виплачує Комітенту пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день просрочення, але не більше за подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у відповідному періоді».
Проаналізувавши умови договору, відповідач дійшов висновку, що оскільки позивач самостійно не здійснив розрахунок пені внаслідок несвоєчасної сплати ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» за відвантажену продукцію, контролюючий орган самостійно провів розрахунок суми пені, яка підлягає включенню до складу доходів за даними перевірки та складає 22 545947,00 грн.
З аналізу наведених норм Господарського кодексу України вбачається, що єдиною підставою для застосування господарських санкцій у встановленому законом порядку є ініціатива учасників господарських відносин, а не ініціатива контролюючого органу.
Зміст наведених норм свідчить про те, що вимога про сплату штрафних санкцій та пені є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання, яке може бути реалізовано ним на власний розсуд у випадку наявності складу господарського правопорушення, вчиненого контрагентом.
Суд звертає увагу на тому, що дебіторська заборгованість, що обліковується у ТОВ «ДОНПРОМТРАНС», виникла на підставі господарських правовідносин між позивачем та ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ».
Таким чином, ініціатива застосування штрафних санкцій та пені є виключно у ТОВ «ДОНПРОМТРАНС», а тому проведений відповідачем розрахунок здійснено за відсутності у контролюючого органу таких повноважень.
Суд акцентує увагу і на тому, що відповідачем у акті перевірки не досліджено умови господарських договорів, не встановлено будь-яких обставин виставлення позивачем вимог про сплату пені/штрафних санкцій, визнання таких вимог контрагентом або стягнення пені та штрафних санкцій рішенням суду.
За наведених обставин, суд вважає, що висновки відповідача про неправомірне ненарахування позивачем пені у розмірі 22 545947,00 грн. та не включення вказаної суми до складу доходу суперечать чинному законодавству.
Пеня, що не була нарахована та стягнена (сплачена) боржником на виконання умов договору щодо належного виконання господарських операцій, яка не була облікована платником податків, не є об'єктом оподаткування, як прибуток із джерелом походження з України, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку відповідно до підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України. Тому, висновки податкового органу є помилковими.»
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не навів належного обґрунтування підстав касаційного оскарження з урахуванням висновків судів попередніх інстанцій.
Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження мають бути пов'язані з мотивами та висновками, якими обґрунтовуються оскаржувані судові рішення, а саме вказувати на помилковість певних висновків судів з огляду на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Статтею 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою зазначеної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеногостроку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 10 липня 2025 року, в той час як касаційна скарга подана 06 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на первинне звернення із касаційною скаргою в межах визначеного законом строку, а також усі повторні звернення були в межах розумних строків посилаючись на практику Верховного Суду та на практику Європейського суду з прав людини.
Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, то колегія суддів Верховного Суду зауважує, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Крім того, вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки, шляхом надсилання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточненої касаційної скарги через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 243, 330, 332 КАС України, Суд, -
Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №160/6121/25 -залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено або касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Р. Ф. Ханова
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк