10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №200/8030/24
адміністративне провадження №Зі/990/223/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Єресько Людмили Олександрівни, суддів Загороднюка Андрія Григоровича, Білак Мирослави Вікторівни від розгляду справи №200/8030/24, за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної прийнятими протиправними рішеннями і бездіяльністю,
ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині забезпечення організації проведення перевірок стану бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації;
- визнати протиправним і скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 серпня 2024 року в частині призову на військову службу під час мобілізації громадянина України ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині) № 237 від 10 серпня 2024 року про зарахування громадянина України ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на відповідну посаду;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 солідарно 450000,00 гривень на відшкодування (моральної та матеріальної) шкоди, заподіяної прийнятими протиправними рішеннями і бездіяльністю.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Єресько Л.О., суддям Загороднюку А.Г., Білак М.В.
Ухвалою Суду від 22 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року залишено без руху та установлено скаржнику десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги, відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/8030/24 повернуто особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Суду від 22 травня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.
07 липня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Суду з касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/8030/24.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді «Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів)» від 22 липня 2024 року № 9, яке застосовується з 23 липня 2024 року, установлено, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані в межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07 липня 2025 року касаційну скаргу передано цій же колегії суддів.
Ухвалою Суду від 18 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/8030/24 залишено без руху та установлено скаржнику десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Суду уточненої касаційної скарги, із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Суду від 22 вересня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Суду від 22 жовтня 2025 року повторну касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/8030/24 повернуто особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог вищевказаних ухвал Суду в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.
03 листопада 2025 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/8030/24.
04 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Білак М.В., Загороднюка А.Г. від розгляду справи № 200/8030/24.
У заяві про відвід заявник посилається на пункт 4 частини першу статті 36 КАС України, відповідно до якої судді не можуть брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягають відводу (самовідводу), а саме: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності.
Заявник зазначає, що указана колегія суддів вже двічі розглядала касаційну скаргу у цій справі та двічі її повертала, що, на думку скаржника, є надмірним формалізмом та викликає у нього сумніви у неупередженості та об'єктивності вказаного складу колегії суддів.
Ухвалою Верхового Суду від 06 листопада 2025 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та в порядку, визначеному частиною четвертою статті 40 КАС України, передано для розгляду суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
За результатами автоматизованого розподілу заяву про відвід передано на розгляд судді Радишевській О.Р.
Вирішуючи заяву про відвід, Суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У цьому випадку, очевидним є те, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів і доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано відвід, Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюка А.Г. у цій справі.
Судом установлено, що сумнів у об'єктивності та неупередженості колегії суддів у заявника виник у зв'язку із тим, що указана колегія вже двічі розглядала касаційну скаргу у цій справі та двічі її повертала, проявляючи при цьому, на його думку, надмірний формалізм, оскільки подані ним касаційні скарги відповідали вимогам КАС України як за формою, так і за змістом. При цьому, заявник наполягає на тому, що його заява не є незгодою з постановленими колегією суддів ухвалами.
Водночас Суд зазначає, що саме по собі застосування до касаційних скарг процесуальних норм не є проявом упередженості суддів.
Обидва рази касаційні скарги залишалися колегією суддів без руху та в ухвалах викладалися вичерпні роз'яснення щодо недоліків поданих касаційних скарг та шляхів їх усунення, чим забезпечувалася позивачу практична можливість усунути визначені Судом недоліки.
Інших фактів, які б свідчили про особисту упередженість колегії суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Білак М.В., або необ'єктивність під час розгляду справи № 200/8030/24 заявником не наведено.
Доводи заявника свідчать саме про незгоду сторони з процесуальними рішеннями колегії суддів, що відповідно до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Отже, наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід суддів твердження щодо можливої неупередженості або об'єктивності колегії суддів є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О., Загороднюка А.Г., Білак М.В. у справі № 200/8030/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею є остаточною та не може бути оскарженою.
Суддя О.Р. Радишевська