10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/7879/24
адміністративне провадження № К/990/42695/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року
у справі №160/7879/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми середнього заробітку,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП Дніпропетровській області) №1794к від 26 вересня 2023 року, в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №693 о/с від 02 жовтня 2023 року, в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
- зобов'язати відповідача поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення №5 Дніпровського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області з 02 жовтня 2023 року.
- стягнути з відповідача області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 02 жовтня 2023 року по день ухвалення судового рішення.
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року вимоги позову задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року в адміністративній справі №160/7879/24 скасовано та прийнято у справі нове судове рішення. В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми середнього заробітку відмовлено.
До Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі №160/7879/24.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України
Так, відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що позивач займав посаду, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.
Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року вирішено здійснювати розгляд справи №160/7879/24 за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Отже в силу вимог закону такі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Законодавцем передбачено можливість перегляду таких судових рішень, але у виключних випадках, а отже процесуальний закон надає суду дискрецію саме у питанні можливості допуску до касаційного перегляду судового рішення, яка в силу закону не підлягає касаційному перегляду.
З огляду на це, саме скаржник, який зацікавлений у відкритті касаційного провадження за його скаргою повинен навести обґрунтовану аргументацію, чому на його думку, є підстави для відкриття касаційного провадження, в тому числі і наявність такої підстави, як «виняткове значення» для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Скаржником не зазначено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четверті статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував належним чином наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі №160/7879/24.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук А.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко