10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №620/11858/24
адміністративне провадження № К/990/45010/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, і
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України у формі протоколу № 21/в від 26 липня 2024 року про відмову призначити частку одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_3 1/3 частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі ? постанова № 168) на доньку ОСОБА_2 .
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 05 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суд виходив з того, що на момент звернення позивачки до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою від 19 березня 2024 року про призначення одноразової грошової допомоги доньці ОСОБА_2 , така допомога була вже призначена дружині загиблого у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_5 . Через таку виплату не виконується обов'язкова умова для призначення допомоги народженої після загибелі ОСОБА_5 дитині ОСОБА_2
ОСОБА_3 не погодилася з рішенням суду першої інстанції і подала апеляційну скаргу.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2025 року скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Цей суд новим судовим рішенням, зокрема:
- визнав протиправним та скасував рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 26 липня 2024 року № 21/в у частині відмови призначити ОСОБА_2 частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 ;
- зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 як законного представника ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168, на доньку загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , з урахуванням висновків цієї постанови.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , не погодилася з рішенням суду апеляційної інстанції і через свого представника Когана Р. В. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами для касаційного оскарження називає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає що оскаржене судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив за наслідками неповного з'ясування обставин справи, а також, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Верховний Суд проаналізував доводи, викладені у касаційній скарзі, і дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З наведеними конституційними приписами кореспондується стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Також частина третя статті 3 КАС України передбачає, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 334 цього Кодексу, коли нема підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), та у разі, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
Отже, процесуальний закон встановив, що не всі судові рішення судів попередніх інстанцій можуть бути предметом касаційного перегляду, передбачив, які справи, за якими критеріями (значеннєвими властивостями) відносяться до категорій справ, які не підлягають касаційному оскарженню та водночас запровадив умови, за об'єктивного існування яких справи, які не підлягають касаційному оскарженню (справи незначної складності, інші справи, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, тощо), таки можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, якщо можливість такого оскарження обумовлюється фундаментальною значимістю наслідків касаційного перегляду для формування практики застосування відповідних правих норм, або сама справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, або є інші встановлені законом передумови для відкриття касаційного провадження.
Те, що вищезазначені обставини є та, відповідно, дають право на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, ухвалених за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), має аргументувати та обґрунтувати особа, яка подає касаційну скаргу.
З тексту касаційної скарги та змісту оскаржених судових рішень, які викладені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, з логічних та сутнісних акцентів касаційної скарги простежується, що спірні правничі відносини в цій справі виникли щодо правильності дій та рішень Міністерства оборони України під час розгляду заяви ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги її дочці ОСОБА_2 , передбаченої пунктом 2 постанови № 168, у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 . Тобто, предметом оскарження у цій справі властиво є дії органу виконавчої влади, яким є Міністерство оборони України, щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як дитині військовослужбовця, яка народилась після загибелі батька військовослужбовця та зачата за життя загиблої (померлої) особи.
За цими значеннєвими критеріями заявлений у цій справі спір є спором, який стає предметом справи, котра, як згадано вище, відноситься до справ незначної складності (малозначні) і воднораз до тієї категорії справ, які за законом не підлягають касаційному перегляду.
Чернігівський окружний адміністративний суд здійснював розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження і не помилився, коли обрав таку форму провадження.
Верховний Суд нагадує, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах обумовлюється характером (предметом) спірних правовідносин конкретної справи, зокрема: її значення для формування єдиної правозастосовної практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , не заперечуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі, яке не задовольняє її як позивачку, не підлягає касаційному оскарженню, однак з посиланням на визначені підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України умови прийняття касаційної скарги вважає, що подання цієї касаційної скарги виправдовується наявністю особливих, виняткових спірних правничих відносин, касаційний перегляд яких має (матиме) фундаментальне (прикладне) значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У касаційній скарзі позивачка не навела обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак, завдяки яким ці обставини можна віднести до категорії виняткових обставин для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку, що передбачені підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Треба нагадати, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, можуть охоплювати правні явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що призводить до великого числа скарг на такі рішення у подібних справах, тощо.
Однак скаржниця не надала будь-яких доказів на підтвердження цих обставин та не обґрунтувала, в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Вживання законодавцем слова «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржниця не наводить. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовної практики. За змістом підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
До того ж, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як настання негативних наслідків для скаржника внаслідок ухвалення цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франці» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
У світлі наведеного є підстави вважати, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не обмежує доступу особи до правосуддя і не є перепоною для отримання судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить ні Конституції та законам України, ані практиці Європейського суду з прав людини; таке лімітування звернення до касаційного суду викликане винятково особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Звідси, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі треба відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отож, можна узагальнити, скаржниця подала касаційну скаргу на судове рішення суду апеляційної інстанції, яке в касаційному порядку не оскаржується.
Керуючись статтями 3, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: А. І. Рибачук
Л. В. Тацій