10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/1421/25
адміністративне провадження № К/990/40886/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 та обслуговування
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року
у справі №420/1421/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні ді,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування Міністерства оборони України щодо неврахування повної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 3 363,9грн. при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2019 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій;
- зобов'язати НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування Міністерства оборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2019 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням в складі грошового забезпечення повної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 3363,9грн., та з урахуванням раніше виплачених сум..
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року, позов задоволено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга 297 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №420/1421/25.
Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2025 року визнано неповажними, зазначені 297 комендатурою охорони та обслуговування, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу скаржника залишено без руху надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду:
- заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів;
- документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Так, скаржнику роз'яснено, зокрема, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року отримана скаржником - 21 жовтня 2025 року о 13:44.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 21 жовтня 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 31 жовтня 2025 року.
На виконання вимог ухвали, скаржником подано заяву про усунення недоліків, в якій він просить відстрочити сплату судового збору.
Разом з тим, станом на день постановлення цієї ухвали від скаржника не надходило жодних заяв чи клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Так, залишаючи касаційну скаргу без руху Суд встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 07 серпня 2025 року П'ятим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 08 вересня 2025 року, а скаргу подано 07 жовтня 2025 року.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку, в обґрунтування якого зазначено, що вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного суду від 06 жовтня 2025 року було повернуто, у зв'язку з не усуненням недоліків касаційних скарги. Скаржник зазначає, що під час застосування процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму так і надмірної гнучкості. Крім того, вказує, що протягом усього періоду дії воєнного стану суворе застосування процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Вирішуючи заявлене скаржником клопотання про поновлення строку Верховний Суд не встановив підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Суд виснував, що скаржником не продемонстровано добросовісного ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження оскільки, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги так і не усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою.
Станом на час прийняття вказаної ухвали жодних заяв, клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами поважності причин пропуску такого строку, до Суду не надходило.
Таким чином вимоги ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року про залишення без руху скаржник не виконав.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, враховуючи, що Судом в ухвалі від 20 жовтня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та відсутність клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.
Оскільки, судом встановлено наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у зв'язку відсутністю клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, клопотання про відстрочення сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою 297 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №420/1421/25.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.В. Жук Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк