ф
10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/25778/23
адміністративне провадження № К/990/43409/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 420/25778/23
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2024 (головуючий суддя Димерлій О. О., судді Крусян А. В., Осіпов Ю. В.),
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо підготовки та надання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, виходячи з відсоткової надбавки за особливості проходження служби (1 %), премії (10 %), надбавки за науковий ступінь (5%) та вчене звання (5%);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, а також відсоткової надбавки за особливості проходження служби (65 %), надбавки за науковий ступінь (15 %), надбавки за вчене звання (25 %) та премії (35%), відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статті 59 Закону України "Про вищу освіту", з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" для перерахунку з 01.02.2021 основного розміру пенсії позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що він отримує пенсію на підставі Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідач склав та направив до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021, в яку не вніс відомості про розміри надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65 % від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, та премії у розмірі 35 % від посадового окладу відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та рішення Міністра оборони України від 27.01.2021 № 248/612 для перерахунку пенсії з 01.02.2021.
За твердженням позивача, встановлення розміру додаткових видів грошового забезпечення при складанні довідки про розмір грошового забезпечення за посадою, яку обіймав військовий пенсіонер, та їх відсотковий розмір не є дискреційними повноваженнями відповідача. Єдиним законним способом дій відповідача при встановленні спірних надбавок є видача довідки про складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача за його або за аналогічною посадою, яку обіймав військовий пенсіонер на момент його звільнення, та з урахуванням складових грошового забезпечення за нормами, чинними на час проведення перерахунку.
Крім того позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про вищу освіту» розмір надбавки за науковий ступінь та вчене звання повинні складати 15 % та 25 % відповідно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 19.12.2023 позов задовольнив частково:
- визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо зазначення в довідці про розмір грошового забезпечення від 16.02.2023 № ЮО111773, виданої на ім'я ОСОБА_1 , надбавки за науковий ступінь (5%) - 554,00 грн та надбавки за вчене звання (5%) - 95,50 грн;
- зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до довідки про розмір грошового забезпечення від 16.02.2023 № ЮО111773, виданої на ім'я ОСОБА_1 , в частині розміру надбавки за науковий ступінь та надбавки за вчене звання, вказавши «надбавка за науковий ступінь (15%)» замість «надбавка за науковий ступінь (5%)», «надбавка за вчене звання (25%)» замість «надбавка за вчене звання (5%)», із зазначенням відповідних сум, та надати вказану довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2021.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючі позовні вимоги частково, суд першої інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.06.2023 по справі № 380/24050/21, дійшов висновку, що у спірних правовідносинах до позивача як науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання мають застосовуватися приписи Закону України «Про вищу освіту», якими, зокрема, установлюється доплата за науковий ступінь «кандидат наук» у розмірах не менше ніж 15 відсотків посадового окладу, а також доплата за вчене звання «старший науковий співробітник» не менше 25 відсотків посадового окладу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції наголосив на тому, що телеграма Міністра оборони України, на яку посилається позивач як на підставу встановлення премії у розмірі 35 % та надбавки за особливості проходження служби - не менш ніж 65% посадового окладу, не може вважатись ані нормативним, ані розпорядчим актом керівника, яким встановлено сталий розмір відповідних доплат, та не породжує будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії військовослужбовців відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.10.2024 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову:
- визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягають у невнесенні в довідку від 16.02.2023 № ЮО111773 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 відомостей щодо надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65 % посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, та з приводу зменшення розміру премії з 35% до 10% посадового окладу;
- зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 для перерахунку пенсії з 01.02.2021, в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, вказати розміри надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та премії - 35% посадового окладу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стосовно розмірів таких додаткових видів грошового забезпечення як доплати за науковий ступінь та за вчене звання суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 20.06.2024 по справі № 520/9891/23, на час складання довідки про розмір грошового забезпечення від 16.02.2023 № ЮО111773, яка враховується для перерахунку пенсії з 01.02.2021, відповідачем правомірно, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України № 704 та Порядку № 260 визначено розмір надбавки за науковий ступінь та вчене звання як військовослужбовця у розмірі 5 % кожна.
Указане стало підставою для висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Щодо розмірів надбавки за особливості проходження служби та премії, що зазначаються в довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, апеляційний суд вказав, що виходячи з положень абзацу п'ятого пункту 5 Порядку № 45 такі щомісячні виплати як надбавка за особливості проходження служби та премія мають бути зазначені у відповідних довідках про розмір грошового забезпечення у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.
При цьому апеляційний суд установив, що відповідно до телеграми-розпорядження Міністра оборони України від 27.01.2021 № 248/612 з 01.01.2021 у Збройних Силах України та у Державній спеціальній службі транспорту установлено надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також для категорії військовослужбовців з тарифним розрядом 49 премію у розмірі 35%.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зазначення у довідці, яка видається для перерахунку пенсії, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також премії у розмірі 35% посадового окладу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2024, у якій просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (зокрема незастосування норм Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII)) внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.06.2023 у справі № 380/24050/21, від 21.12.2023 у справі № 380/16427/21, щодо застосування статті 59 Закону № 1556-VII у спірних правовідносинах.
Також вказує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.06.2024 у справі № 520/9891/23, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, щодо можливості/неможливості застосування постанови Кабінету Міністрів України № 704 та Порядку № 260 та їх пріоритетності на основі «спеціальності» правової норми Закону № 1556-VII.
Верховний Суд ухвалою від 16.12.2024 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідач та третя особа не реалізували право подати відзив на касаційну скаргу.
07.11.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване наявністю виключної правової проблеми, розв'язання якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
У клопотанні позивач доводить, що постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 420/12420/24, у якій сформовано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не відповідає вимогам, передбаченим процесуальним законом до судових рішень, а саме: законності, обґрунтованості, вмотивованості та відповідності завданням адміністративного судочинства. Відтак, правовий висновок, викладений у цій постанові, на переконання позивача, не може бути таким, що формує єдину правозастосовчу практику.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію, призначену у відповідності до Закону № 2262-ХІІ.
20.01.2023 представник ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, у якій просив підготувати та надати до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 та 01.01.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 та з 01.02.2021 відповідно.
16.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 видано на ім'я ОСОБА_1 оновлену довідку № ЮО111773 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, відповідно до змісту якої:
розмір посадового окладу за 49 тарифним розрядом - 11080 грн, окладу за військовим званням «полковник» - 1910 грн, надбавки за вислугу років 50 % - 6495 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань 1 % - 194 грн 85 коп., надбавки за таємність 15 % - 1662 грн, надбавки за науковий ступінь 5 % - 554 грн, надбавки за вчене звання 5 % - 95 грн 50 коп., премії 10 % - 363 грн Всього грошове забезпечення для обчислення пенсії - 23099 грн 35 коп.
Примітка: розміри грошового забезпечення визначені з урахуванням листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.12.2021 № 248/10491.
Не погоджуючись з діями ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не зазначення у довідці від 16.02.2023 № ЮО111773 відомостей щодо надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також щодо визначення відсоткового значення премії у розмірі 10%, надбавки за науковий ступінь у розмірі 5% та вчене звання у розмірі 5%, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ураховуючи межі касаційного перегляду справи, встановлені статтею 341 КАС, колегія суддів перевіряє постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2024 в частині відмови в задоволенні позову, а саме: висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності зазначення відповідачем в довідці про розмір грошового забезпечення надбавки за науковий ступінь 5 % та вчене звання 5 %.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частиною першою статті 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
За змістом частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже, Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови і порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для його проведення.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право установлювати, зокрема надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, а також здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 % посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Також підпунктами 2 та 3 пункту 6 Постанови № 704 передбачено виплату таких доплат:
за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 % посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем;
за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які обіймають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю, і мають вчене звання доцента, старшого наукового співробітника або старшого дослідника, в розмірі 5 %, професора - 10 % посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
З огляду на це Порядком № 260 визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Порядок № 260 розроблено, зокрема, відповідно до Постанови № 704.
Пунктом 2 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Виплату доплати за науковий ступінь та за вчене звання врегулювано розділом ХV Порядку № 260, розмір яких ідентичний розміру, визначеному у Постанові № 704.
Позивач стверджує, що приписами частини другої статті 59 Закону № 1556-VII установлено доплати за науковий ступінь у розмірі 15 % посадового окладу та за вчене звання у розмірі 25 % і саме в такому розмірі відповідач мав зазначити ці доплати у довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Закон № 1556-VII, відповідно до його преамбули, встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
Відповідно до пунктів 6 та 6-1 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII вищий військовий навчальний заклад - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського і старшинського) складу з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, інших розвідувальних органів України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;
заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах середнього та вищого складу Національної поліції України, начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11 Закону № 1556-VII систему вищої освіти становлять, зокрема, заклади вищої освіти всіх форм власності.
Частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII визначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 % посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 % посадового окладу, професора - 33 % від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1556-VII після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
З наведеного слідує, що приписи Закону № 1556-VII визначають правові засади організації, функціонування та розвитку системи вищої освіти в Україні; встановлюють стандарти якості освіти, порядок акредитації навчальних закладів, а також засади фінансування вищої освіти; регулюють виключно відносини у сфері надання освітніх послуг, створення і утримання навчальних закладів; визначають права та обов'язки учасників освітнього процесу і безпосередньо їх стосуються.
При цьому з метою стимулювання наукової діяльності та збереження кваліфікованих кадрів у сфері вищої освіти частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII передбачено, що до складу матеріального забезпечення науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників університетів, академій, інститутів та коледжів входять додаткові виплати у вигляді доплат за наукові ступені та вчені звання, у розмірах, встановлених частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII.
У постанові від 04.11.2025 у справі № 420/12420/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, проаналізувавши вищезазначені правові норми, зробив такий висновок щодо їх застосування у подібних правовідносинах:
«вказані нормативно-правові акти регулюють різні за своєю правовою природою (стимулюючі доплати до заробітної плати і складові грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) та за суб'єктним складом (науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники і військовослужбовці) правовідносини, а тому колегія суддів вважає, що посилання позивача на приписи частини другої статті 59 Закону № 1556-VII є безпідставними і не свідчать про наявність суперечностей у правовому регулюванні.
Таким чином, враховуючи, що положення Закону № 1556-VII регулюють питання, пов'язані з діяльністю у сфері вищої освіти і не мають стосунку до нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, визначені цим Законом гарантії щодо визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти не застосовуються при визначенні розміру відповідних доплат військовослужбовцям, які проходять військову службу у вищих військових навчальних закладах та обіймають посади, пов'язані з науково-педагогічною діяльністю у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання), а відповідно не повинні застосовуватися при визначенні розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання, які зазначаються у довідках про розмір грошового забезпечення, що видаються для проведення перерахунку пенсії».
У цій же постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 380/24050/21 про те, що правила визначення доплати за науковий ступінь та вчене звання, установлені підпунктом 2 пункту 6 Постанови № 704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, окрім тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах та обіймають посади пов'язані з науково-педагогічною діяльністю, яким така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону № 1556-VII, і сформував такий:
розмір доплат за науковий ступінь та вчене звання, що враховується при перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначається виключно на підставі спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють питання соціального забезпечення військовослужбовців, зокрема, відповідно до положень Постанови № 704 та Порядку № 260, без застосування положень частини другої статті 59 Закону №1556-VII.
Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що на час складання довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, відповідач правомірно, відповідно до положень Постанови № 704 та Порядку № 260 визначив розмір надбавки за науковий ступінь та вчене звання, у зв'язку з чим Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на проведення перерахунку пенсії з урахуванням доплат за науковий ступінь та вчене звання, встановлених Законом № 1556-VII.
Щодо посилання позивача у його касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2023 року у справі № 380/16427/21, то такі не є релевантними, адже сформовані у справі, спір у якій виник у правовідносинах, пов'язаних з перерахунком та виплатою грошового забезпечення під час проходження служби.
Стосовно клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.
На обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За усталеною практикою розгляду Великою Палатою Верховного Суду питань стосовно прийнятності справ на підставі частини п'ятої статті 346 КАС наявність у справі виключної правової проблеми має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
Кількісний критерій ілюструє той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісний критерій ілюструє, що на користь виключності правової проблеми можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Доводи клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містять належних та переконливих обґрунтувань існування виключної правової проблеми, а зводяться до незгоди з висновками щодо правозастосування, викладеними в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 420/12420/24.
З огляду на викладене в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 420/25778/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі № 420/25778/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.В. Тацій А.Ю. Бучик С.Г. Стеценко