10 листопада 2025 року
Київ
справа №320/18745/24
адміністративне провадження №К/990/40288/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 320/18745/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
02.10.2025 до суду надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - скаржник, позивач), подана безпосередньо до суду.
Верховний Суд ухвалою від 09.10.2025 касаційну скаргу залишив без руху. Надав скаржникові десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема: надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом. Суд звернув увагу, що доводи касаційної скарги не містили взаємозв'язку із висновками судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим не були достатніми для відкриття касаційного провадження. Також суд роз'яснив обов'язкові умови, які мають бути зазначені в касаційній скарзі у випадку її подання на відповідній підставі.
23 жовтня 2025 року до суду надійшла уточнена касаційна скарга. Однак, проаналізувавши її доводи, колегія суддів вважає, що вона так і не усуває виявлених недоліків. Виклад доводів в касаційній скарзі не обумовлений із посиланням на обов'язкові умови, про необхідність зазначення яких зазначав Верховний Суд в ухвалі від 09.10.2025.
Більш того, Верховний Суд звертав увагу скаржника, що висновки судів ґрунтуються на висновках Верховного Суду, однак, уточнена касаційна скарга так і не містить обґрунтування причин, з яких, на переконання позивача, застосовані судом апеляційної інстанції висновки Верховного Суду не підлягали застосуванню та/або застосовані неправильно. Обґрунтування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду скаржник також не наводить.
При цьому висновки судів про обов'язок фізичних осіб-підприємців, які здійснюють розрахунки із використанням реєстратора розрахункових операцій, вести відповідний облік, незважаючи на те, що порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації для фізичних осіб-підприємців станом на 2019, 2020 роки та 3 квартали 2021 року не був встановлений відповідним нормативно-правовим актом, ґрунтується на висновках Верховного Суду, які до того ж сформульовані виходячи з вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а не Закону № 996-XIV як помилково вважає позивач, доводячи наявність (як на його переконання) суперечностей між висновками судів попередніх інстанцій.
В межах доводів про те, що законодавство не встановлює будь-якого переліку документів, якими може підтверджуватися зв'язок витрат фізичних осіб-підприємців з господарською діяльністю, яку вони провадять, скаржник так і не обґрунтовує, яким чином такі доводи спростовують висновки судів, пов'язані зі змістовною оцінкою як тих документів, які надав позивач до перевірки, так і того факту, що до перевірки позивач надав документи не в повному обсязі, що зафіксовано відповідним актом.
Не містять свого правового обґрунтування доводи позивача про неврахування результатів виїзного засідання як доказу масштабу діяльності позивача. Посилання на те, що масштаби діяльності позивача були спірними в межах цієї справи, касаційна скарга так і не містить. Суд звертав увагу скаржника, що судові рішення не містять висновків про те, що позивач не здійснює господарську діяльність взагалі та/або що господарська діяльність позивача не потребує витрат чи потребує значно менших.
Відсутнє й обґрунтування незгоди з судовими рішеннями в межах висновків про безпідставність включення позивачем до складу витрат витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення.
Таким чином, є підстави вважати, що у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення скарги без руху не виконав.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявникові.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 320/18745/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко