06 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3035/25 пров. № А/857/37539/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Гладкої С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за його позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення штрафу,
суддя у І інстанції Плеханова З.Б.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 01 вересня 2025 року,
23 квітня 2025 року Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області (далі - ТУ ССО) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВПВР) від 07 квітня 2025 року №76891886 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №260/3035/25 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких доказів станом на час винесення оскаржуваної постанови, на підтвердження неможливості виконання рішення суду у справі №260/5222/22, починаючи з 01 січня 2024 року (дати набрання законної сили рішенням суду), зокрема, щодо відсутності фінансування саме по даному рішенню суду, боржником до ВПВР не надавалось.
Таким чином, судове рішення по даній справі боржником не виконано, заходів для його виконання боржником не вживається, поважних причин судом не встановлено.
Постанова від 07 квітня 2025 року №76891886 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн прийнята державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження», а відтак позовна заява не підлягає задоволенню.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ТУ ССО, яке просило таке скасувати та ухвалити нове про рішення про задоволення його позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на неправомірність дій відповідача, позивач наводить обставини справи, зазначені ним у позовній заяві, вказує на їх неврахування судом першої інстанції. Звертає увагу, що державним виконавцем під час прийняття оскаржуваного рішення не надано оцінку поважності причин невиконання відповідного судового рішення, які не залежали від позивача, а отже спірна постанова від 07 квітня 2025 року №76891886 є неправомірною.
Звертає увагу, що на протязі 2023-2024 років територіальним управлінням на адресу ВПВР направлено 27 інформаційних листів з приводу відкриття аналогічних виконавчих проваджень, у додатках яких міститься переписка Служби, яка у повній мірі висвітлює заходи, вжиті Службою для виконання рішень судів. Окрім цього листом від 17 червня 2024 року №38.06-310 на адресу ВПВР на протязі 2024 року було надіслано копію паспорту бюджетної програми на 2024 рік, у якому чітко зазначено суму, виділену територіальному управлінню для виплат за рішеннями судів, яка становила 383 161 грн. Вказана сума, згідно кошторису територіального управління та додатків до нього, була виділена та використана на виконання рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 за позовом ОСОБА_1 . З огляду на викладене, твердження старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень під час винесення постанови про накладення штрафу про те, що поважних причин для невиконання рішення суду ним не встановлено є безпідставним, оскільки останній володів достатньою кількістю матеріалів, які свідчать про протилежне.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №260/5222/22 позовні вимоги ОСОБА_2 до ТУ ССО, Державної судової адміністрації України, третя особа - Служба судової охорони задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ТУ ССО щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_2 з 12 вересня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано ТУ ССО нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 12 вересня 2022 року.
Вказане рішення набрало законної сили 01 січня 2024 року.
На виконанні у ВПВР перебувало виконавче провадження № 76891886 з примусового виконання виконавчого листа № 260/5222/22 виданого 05 січня 2024 року Закарпатськими окружним адміністративним судом, про зобов'язання ТУ ССО нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 12 вересня 2022 року.
22 січня 2025 року державним виконавцем ВПВР відповідно до вимог статей 3, 4, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію зазначеної постанови, відповідно до вимог статті 28 Закону України “Про виконавче провадження», надіслано сторонам виконавчого провадження.
04 лютого 2025 року т.в.о. начальника ТУ ССО надіслав до ВПВР лист, у якому зазначено, що з метою виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №260/5222/22 за позовом ОСОБА_2 ТУ ССО надіслано лист до центрального органу управління Служби судової охорони з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди на суму 170 664,52 грн.
ТУ ССО отримало лист від центрального органу управління Служби судової охорони від 18 жовтня 2023 року №01.30-02.2-1929/вн, у якому зазначено, що видатків на виплату за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» в кошторисі Служби судової охорони на 2023 рік не передбачено. З моменту набрання рішенням у зразковій справі №260/3564/22 законної сили Службою судової охорони проводиться відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань.
21 листопада 2023 року до ТУ ССО надійшов лист з центрального органу управління Служби судової охорони за вх. № 01,30-02-2232/вн, у якому йдеться про те, що видатків на виплату за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», з якого можливі виплати за рішеннями суду в кошторисі Служби судової охорони на 2023 рік, не передбачено.
Виконання рішення суду буде можливим після визначення джерел покриття видатків. Згідно з пунктами 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч ньому Кодексу чи Закону “Про Держаний бюджет України» є порушенням бюджетного законодавства України.
З січня 2024 року видатки на виконання судових рішень здійснюються за бюджетною програмою КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя», а саме на оплату рішень судів, винесених на користь суддів та працівників апаратів судів, витрати на проведення виконавчих дій та сплату штрафів.
Службі судової охорони затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 6 999,056 тис. грн.
Окрім цього, станом на 12 лютого 2024 року наказом Державної судової адміністрації України від 12 лютого 2024 року № 61 розроблено та затверджено паспорт бюджетної програми на 2024 рік, згідно якого за КПКВК 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» виділено 10 млн грн, з яких 6 558,2 тис. грн на оплату рішень судів, винесених на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя.
Після надходження відповідних бюджетних асигнувань ТУ ССО забезпечить виконання даного судового рішення про нарахування і виплату ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
У зв'язку із наведеним та враховуючи, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду не виконано в повному обсязі, державним виконавцем ВПВР було винесено постанову від 07 квітня 2025 року ВП № 76891886 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн (300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та встановлено новий строк для виконання, попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, у відповідності до статті 382 Кримінального кодексу України. Копію постанови надіслано боржнику для виконання.
Вважаючи таку постанову протиправною, ТУ ССО звернулося до суду з позовом, що розглядається.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно з частиною1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини1 статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Як передбачено статтею 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями статті 75 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини1 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно з частиною 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його власного волевиявлення.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19.
Поза тим, як слідує з матеріалів справи, позивач за виконавчим провадженням вжив необхідних заходів для виконання судового рішення, зокрема з метою добровільного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №260/5222/22 позивачем проведено відповідний розрахунок та надіслано лист до центрального органу управління Служби судової охорони з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди на суму 170 664,52 грн.
Враховуючи те, що усі необхідні дії для виплати коштів буди здійснені боржником (позивачем), апеляційний суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутня бездіяльність з боку позивача та наявність конкретних причин, які не уможливлюють виплату таких коштів стягувачеві.
Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Подібний висновок зазначений Верховним Судом, в ухвалі від 16 липня 2018 року у справі №811/1469/18 та у постанові від 15 травня 2020 року у справі №812/1813/18.
Наведені обставини дають підстави суду апеляційної інстанції не погодитись з висновком суду першої інстанції, як таким, що повністю спростовується доводами апеляційної скарги і встановленими обставинами справи.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та позовні вимоги ТУ ССО задовольнити.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 287, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області задовольнити.
Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №260/3035/25 та позовні вимоги Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинця В'ячеслава Олександровича від 07 квітня 2025 року №76891886 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 10 листопада 2025 року.