06 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/9625/24 пров. № А/857/18093/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Гладкої С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеконференції апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітолюкс» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,
суддя у І інстанції Микитюк Р.В.,
час ухвалення рішення 14 год 03 хв,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 07 квітня 2025 року,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітолюкс» (далі - ТОВ «Вітолюкс») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картка відмови):
№UA206070/2024/000145 від 06.08.2024,
№UA206070/2024/000155 від 19.08.2024,
№UA206070/2024/000156 від 19.08.2024,
№UA206070/2024/000164 від 27.08.2024,
№UA206070/2043/000179 від 11.09.2024,
№UA206070/2024/000185 від 16.09.2024,
№UA206070/2024/000182 від 16.09.2024;
рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення):
№UA206000/2024/000080/2 від 06.08.2024,
№UA206000/2024/000086/2 від 19.08.2024,
№UA206000/2024/000087/2 від 19.08.2024,
№UA206000/2024/000090/2 від 27.08.2024,
№UA206000/2024/000101/2 від 11.09.2024,
№UA206000/2024/000107/2 від 16.09.2024,
№UA206000/2024/000106/2 від 16.09.2024,
винесені Івано-Франківською митницею (далі - Митниця).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №300/9625/24 позов було задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України (далі - МК) було подано всі необхідні документи для митного оформлення імпортованих товарів за ціною договору, а отже у митного органу не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Зауваження митного органу, висловлені за наслідками опрацювання поданих позивачем документів, є безпідставними та не дозволяли визначити митну вартість за резервним методом.
У апеляційному порядку вказане судове рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та у задоволенні вимог ТОВ «Вітолюкс» відмовити.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на такі аргументи.
Щодо Рішення №UA206000/2024/000080/2 від 06.08.2024 та Картки відмови №UA206070/2024/000145 від 06.08.2024.
06.08.2024 декларантом позивача ТОВ «Кобра» до Митниці було подано митну декларацію (далі - МД) №24UA206070010079U3, за якою до митного оформлення пред'явлено: «Покриття для підлоги полівінілхлоридне в плитках» та надано супровідні документи. Декларантом заявлено митну вартість у розмірі 1165157,07 грн за першим методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів, що вимагає здійснення перевірки правильності визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості, було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
відповідно до підпункту 2.1 Договору №030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024 організація перевезень вантажів здійснюється відповідно до замовлення замовника на підставі поданої ним заявки в письмовій формі, яка є невід'ємною частиною договору, однак до митного оформлення така заявка не подана;
на копії автотранспортної накладної від 29.07.2024 міститься печатка перевізника «LLC «SAINCHUK STEPAN IVANOVYCH». Декларант не подав до митного оформлення жодних письмових документів, які би підтверджували укладення відповідного договору між ТОВ «РОТАКС» та перевізником «LLC«SAINCHUK STEPAN IVANOVYCH». Залучення до відносин договірних сторін щодо поставки товару третьої сторони чи посередника об'єктивно може впливати на ціну товару;
поданий до митного оформлення висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 21.06.2024 № 3-3/561 не взято до уваги, оскільки у висновку вказано тільки посилання на використані інформаційні джерела без зазначення числових даних щодо вартості товарів, які порівнюються з оцінюваними, вихідних даних щодо вартості товарів, які порівнюються з оцінюваними, вихідних даних, які роз'яснюють і підтверджують розрахунки експертів. Відтак, відсутність інформації стосовно конкретних значень цінових даних щодо вартості товарів в експертних висновках не дає можливості посадовим особам митних органів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості впевнитись у достовірності вихідних даних та перевірити числові значення складових митної вартості;
у декларації країни відправлення 24TR34130002223987 міститься посилання на фактуру AFZ2024000000301 від 29.07.2024, яку до митного оформлення не подано.
Окрім цього, відповідно до інформації, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлена митна вартість декларантом.
За результатами опрацювання МД №24UA206070010079U3 та доданих до неї документів прийнято Рішення №UA206000/2024/000080/2 від 06.08.2024 та оформлено Картку відмови №UA206070/2024/000145 від 06.08.2024.
Щодо Рішення №UA206000/2024/000086/2 від 19.08.2024 та Картки відмови №UA206070/2024/000155 від 19.08.2024.
19.08.2024 декларантом позивача ТОВ «Кобра» до Митниці було подано МД №24UA206070010708U3, за якою до митного оформлення пред'явлено: «Покриття для підлоги полівінілхлоридне в плитках» за першим методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження митної вартості було надано :
договір № 1 поставки товарів від 08.03.2023;
рахунок-фактуру (інвойс) № 2042001309 від 12.08.2024;
пакувальний лист від 12.08.2024;
автотранспортну накладну від 12.08.2024;
сертифікат про походження товару № B1111068 від 12.08.2024;
банківський платіжний документ SWIFT від 10.06.2024;
банківський платіжний документ SWIFT від 24.07.2024;
рахунок-фактуру № 1308/2 від 13.08.2024;
прайс-лист від 29.04.2024;
договір № 030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024;
інформаційний лист від 31.07.2023;
інформаційний лист від 03.08.2023;
лист про склад від 08.08.2023;
МД країни відправлення 24TR34130002377554 від 13.08.2024;
МД країни відправлення 24341300EX00657509 від 12.08.2024.
Декларантом заявлено митну вартість у розмірі 1162419,06 грн.
При цьому заявлені витрати на транспортування у розмірі 79000 грн. Митна вартість товару визначалась за першим методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів, що вимагає здійснення перевірки правильності визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості, було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
відповідно до підпункту 2.1 Договору №030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024 організація перевезень вантажів здійснюється відповідно до замовлення замовника на підставі поданої ним заявки в письмовій формі, яка є невід'ємною частиною даного договору, однак до митного оформлення така заявка не подана;
на копії автотранспортної накладної від 12.08.2024 міститься печатка перевізника «LLC «SAINCHUK STEPAN IVANOVYCH», однак декларант не подав до митного оформлення жодних письмових документів, які би підтверджували укладення відповідного договору між ТОВ «РОТАКС» та перевізником «LLC «SAINCHUK STEPAN IVANOVYCH». Залучення до відносин договірних сторін щодо поставки товару третьої сторони чи посередника об'єктивно може впливати на ціну товару;
на підтвердження митної вартості декларантом надано банківський платіжний документ SWIFT від 10.06.2024 та банківський платіжний документ SWIFT від 24.07.2024. У банківському платіжному документі SWIFT від 10.06.2024 в графі «Інформація про переказ» (Remittance Information) міститься посилання на «Contr 1 dd 08.03.23, Commercial Invoice 2024001221 dd 29.04.24 (18860,43), 2042001245 dd 14.05.24 (18467,78), 2042001290 dd 05.06.24 (7965,64). У банківському платіжному документі SWIFT від 24.07.2024 в графі «Інформація про переказ» (Remittance Information) міститься посилання на «Contr 1 dd 08.03.23, Commercial Invoice 2042001350 dd 19.07.24 (7847,73), 2042001290 dd 05.06.24 (18586,48).
До митного оформлення для підтвердження митної вартості даної поставки товару надано рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №2042001309 від 12.08.2024.
Відтак, до митного оформлення декларантом не надано жодних платіжних документів, які підтверджують факт оплати за поставку товару, а тому неможливо встановити яка сума була сплачена за товар, оскільки в наданих до митного оформлення банківських документах відсутні посилання на рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №2042001309 від 12.08.2024;
МД країни відправлення 24TR34130002377554 міститься посилання на фактуру AFZ2024000000332 від 12.08.2024, яку до митного оформлення не подано.
Окрім цього, відповідно до інформації, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлена митна вартість декларантом.
За результатами опрацювання МД №24UA206070010708U3 та доданих до неї документів прийнято Рішення №UA206000/2024/000086/2 від 19.08.2024 та оформлено Картку відмови №UA206070/2024/000155 від 19.08.2024.
Щодо Рішення №UA206000/2024/000087/2 від 19.08.2024 та Картки відмови №UA206070/2024/000156 від 19.08.2024.
19.08.2024 декларантом позивача ТОВ «Кобра» було подано МД №24UA206070010741U8, за якою до митного оформлення пред'явлено: «Покриття для підлоги полівінілхлоридне в плитках» за першим методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів, що вимагає здійснення перевірки правильності визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості, було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
відповідно до підпункту 2.1 Договору №030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024 організація перевезень вантажів здійснюється відповідно до замовлення замовника на підставі поданої ним заявки в письмовій формі, яка є невід'ємною частиною даного договору, однак до митного оформлення така заявка не подана;
на копії автотранспортної накладної від 14.08.2024 міститься печатка перевізника «LLC «SAINCHUK STEPAN IVANOVYCH». Декларант не подав до митного оформлення жодних письмових документів, які би підтверджували укладення відповідного договору між ТОВ «РОТАКС» та перевізником «LLC «SAINCHUK STEPAN IVANOVYCH». Залучення до відносин договірних сторін щодо поставки товару третьої сторони чи посередника об'єктивно може впливати на ціну товару;
разом із МД декларантом надано банківський платіжний документ SWIFT від 10.06.2024 та банківський платіжний документ SWIFT від 24.07.2024. У банківському платіжному документі SWIFT від 10.06.2024 в графі «Інформація про переказ (Remittance Information) міститься посилання на «Contr 1 dd 08.03.23, Commercial Invoice 2024001221 dd 29.04.24 (18860,43), 2042001245 dd 14.05.24 (18467,78), 2042001290 dd 05.06.24 (7965,64). У банківському платіжному документі SWIFT від 24.07.2024 в графі «Інформація про переказ (Remittance Information) міститься посилання на «Contr 1 dd 08.03.23, Commercial Invoice 2042001350 dd 19.07.24 (7847,73), 2042001290 dd 05.06.24 (18586,48). До митного оформлення для підтвердження митної вартості даної поставки товару надано рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №2042001332 від 13.08.2024, однак не надано жодних платіжних документів, які підтверджують факт оплати за дану поставку, а тому неможливо встановити яка сума була сплачена за товар, оскільки в наданих до митного оформлення банківських документах відсутні посилання на рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №2042001332 від 13.08.2024;
у МД країни відправлення 24TR34130002392176 міститься посилання на фактуру AFZ2024000000336 від 14.08.2024, яку до митного оформлення не подано.
Окрім цього, відповідно до інформації, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлена митна вартість декларантом.
За результатами опрацювання МД №24UA206070010741U8 та доданих до неї документів прийнято Рішення №UA206000/2024/000087/2 від 19.08.2024 та оформлено Картку відмови №UA206070/2024/000156 від 19.08.2024.
Щодо Рішення №UA206000/2024/000090/2 від 27.08.2024 та Картки відмови №UA206070/2024/000164 від 27.08.2024.
27.08.2024 декларантом позивача ТОВ «Кобра» до Митниці було подано МД №24UA206070011233U9, за якою до митного оформлення пред'явлено: «Покриття для підлоги полівінілхлоридне в плитках» за першим методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів, що вимагає здійснення перевірки правильності визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості, було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
відповідно до підпункту 2.1 Договору №030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024 організація перевезень вантажів здійснюється відповідно до замовлення замовника на підставі поданої ним заявки в письмовій формі, яка є невід'ємною частиною договору, однак до митного оформлення така заявка не подана;
на копії автотранспортної накладної від 22.08.2024 міститься печатка перевізника «LLC «SAINCHUK STEPAN IVANOVYCH». Декларант не подав до митного оформлення жодних письмових документів, які би підтверджували укладення відповідного договору між ТОВ «РОТАКС» та перевізником «LLC «SAINCHUK STEPAN IVANOVYCH». Залучення до відносин договірних сторін щодо поставки товару третьої сторони чи посередника об'єктивно може впливати на ціну товару;
у МД країни відправлення 24TR34130002483590 міститься посилання на фактуру AFZ2024000000358 від 22.08.2024, яку до митного оформлення не подано.
Окрім цього, відповідно до інформації, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлена митна вартість декларантом.
За результатами опрацювання МД №24UA206070011233U9 та доданих до неї документів прийнято Рішення №UA206000/2024/000090/2 від 27.08.2024 та оформлено Картку відмови №UA206070/2024/000164 від 27.08.2024.
Щодо Рішення №UA206000/2024/000101/1 від 11.09.2024 та Картки відмови №UA206070/2024/000179 від 11.09.2024.
11.09.2024 декларантом позивача ТОВ «Кобра» до Митниці було подано МД №24UA206070012060U4, за якою до митного оформлення пред'явлено: «Покриття для підлоги полівінілхлоридне в плитках» за першим методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів, що вимагає здійснення перевірки правильності визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості, було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
відповідно до підпункту 2.1 Договору №030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024 організація перевезень вантажів здійснюється відповідно до замовлення замовника на підставі поданої ним заявки в письмовій формі, яка є невід'ємною частиною даного договору, однак до митного оформлення така заявка не подана;
на копії автотранспортної накладної від 05.09.2024 міститься печатка перевізника «LLC «SAINCHUK STEPAN IVANOVYCH». Декларант не подав до митного оформлення жодних письмових документів, які би підтверджували укладення відповідного договору між ТОВ «РОТАКС» та перевізником «LLC «SAINCHUK STEPAN IVANOVYCH». Залучення до відносин договірних сторін щодо поставки товару третьої сторони чи посередника об'єктивно може впливати на ціну товару;
разом із митною декларацією декларантом надано банківський платіжний документ SWIFT від 07.08.2024 та банківський платіжний документ SWIFT від 04.09.2024. У банківському платіжному документі SWIFT від 07.08.2024 в графі «Інформація про переказ (Remittance Information) міститься посилання на «Contr 1 dd 08.03.23, Commercial Invoice 2024001309 dd 26.06.24 (16146,87), 2042001332 dd 10.07.24 (17890,06), 2042001365 dd 30.07.24 (7840,83). У банківському платіжному документі SWIFT від 04.09.2024 в графі «Інформація про переказ (Remittance Information) міститься посилання на «Contr 1 dd 08.03.23, Commercial Invoice 2042001416 dd 30.08.24 (7967,10), 2042001380 dd 06.08.24 (18191,89), 2042001365 dd 30.07.24 (18295,28). До митного оформлення для підтвердження митної вартості даної поставки товару надано рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №2042001365 від 05.09.2024. До митного оформлення декларантом не надано жодних платіжних документів, які підтверджують факт оплати за дану поставку, а тому неможливо встановити яка сума була сплачена за товар, оскільки в наданих до митного оформлення відсутні посилання на рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №2042001365 від 05.09.2024;
у МД країни відправлення 24TR34130002636254 міститься посилання на фактуру AFZ2024000000378 від 05.09.2024, яку до митного оформлення не подано.
Окрім цього, відповідно до інформації, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлена митна вартість декларантом.
За результатами опрацювання МД №24UA206070012060U4 та доданих до неї документів прийнято Рішення №UA206000/2024/000101/1 від 11.09.2024 та оформлено Картку відмови №UA206070/2024/000179 від 11.09.2024.
Щодо Рішення №UA206000/2024/000107/2 від 16.09.2024 та Картки відмови №UA206070/2024/000185 від 16.09.2024.
16.09.2024 декларантом ТОВ «Кобра» до Митниці було подано МД №24UA206070012360U6, за якою до митного оформлення заявлено товар «Покриття для підлоги полівінілхлоридне в плитках» за першим методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів, що вимагає здійснення перевірки правильності визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
відповідно до підпункту 2.1 Договору №030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024 організація перевезень вантажів здійснюється відповідно до замовлення замовника на підставі поданої ним заявки в письмовій формі, яка є невід'ємною частиною договору, однак до митного оформлення така заявка не подана;
на копії автотранспортної накладної від 10.09.2024 міститься печатка перевізника «PE MARYNCHENKO HANNA». Декларант не подав до митного оформлення жодних письмових документів, які би підтверджували укладення відповідного договору між ТОВ «РОТАКС» та перевізником «PE MARYNCHENKO HANNA». Залучення до відносин договірних сторін щодо поставки товару третьої сторони чи посередника об'єктивно може впливати на ціну товару;
разом із МД декларантом надано банківський платіжний документ SWIFT від 20.08.2024 та банківський платіжний документ SWIFT від 04.09.2024. У банківському платіжному документі SWIFT від 20.08.2024 у графі «Інформація про переказ (Remittance Information) міститься посилання на «Contr 1 dd 08.03.23, Commercial Invoice 2024001398 dd 15.08.24 (7813,01), 2042001380 dd 06.08.24 (7796,52), 2042001350 dd 19.07.24 (18311,38). У банківському платіжному документі SWIFT від 04.09.2024 в графі «Інформація про переказ (Remittance Information) міститься посилання на «Contr 1 dd 08.03.23, Commercial Invoice 2042001416 dd 30.08.24 (7967,10), 2042001380 dd 06.08.24 (18191,89), 2042001365 dd 30.07.24 (18295,28). До митного оформлення для підтвердження митної вартості даної поставки товару надано рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №2042001380 від 09.09.2024. Разом із тим, до митного оформлення декларантом не надано жодних платіжних документів, які підтверджують факт оплати за дану поставку, а тому неможливо встановити яка сума була сплачена за товар, оскільки в наданих до митного оформлення відсутні посилання на рахунок-фактуру (CommercialInvoice) №2042001380 від 09.09.2024.
Окрім цього, відповідно до інформації, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлена митна вартість декларантом.
За результатами опрацювання МД №24UA206070012360U4 та доданих до неї документів прийнято Рішення №UA206000/2024/000107/2 від 16.09.2024 та оформлено Картку відмови №UA206070/2024/000185 від 16.09.2024.
Щодо Рішення №UA206000/2024/000106/2 від 16.09.2024 та Картки відмови №UA206070/2024/000182 від 16.09.2024.
16.09.2024 декларантом позивача ТОВ «Кобра» до Митниці було подано МД №24UA206070012339U4, за якою до митного оформлення задекларовано товар «Покриття для підлоги полівінілхлоридне в плитках» за першим методом - за ціною договору контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів, що вимагає здійснення перевірки правильності визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості, було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
відповідно до підпункту 2.1 Договору №030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024 організація перевезень вантажів здійснюється відповідно до замовлення замовника на підставі поданої ним заявки в письмовій формі, яка є невід'ємною частиною договору, однак до митного оформлення така заявка не подана;
на копії автотранспортної накладної від 11.09.2024 міститься печатка перевізника «PE Rozhkov Y. G.». Декларант не подав до митного оформлення жодних письмових документів, які би підтверджували укладення відповідного договору між ТОВ «РОТАКС» та перевізником «PE Rozhkov Y. G.». Залучення до відносин договірних сторін щодо поставки товару третьої сторони чи посередника об'єктивно може впливати на ціну товару;
разом із МД декларантом надано банківський платіжний документ SWIFT від 20.08.2024 та банківський платіжний документ SWIFT від 11.09.2024. У банківському платіжному документі SWIFT від 20.08.2024 у графі «Інформація про переказ (Remittance Information) міститься посилання на «Contr 1 dd 08.03.23, Commercial Invoice 2024001398 dd 15.08.24 (7813,01), 2042001380 dd 06.08.24 (7796,52), 2042001350 dd 19.07.24 (18311,38). У банківському платіжному документі SWIFT від 11.09.2024 у графі «Інформація про переказ (Remittance Information) міститься посилання на «Contr 1 dd 08.03.23, Commercial Invoice 2042001429 dd 06.09.24 (7797,42), 2042001398 dd 15.08.24 (18230,35). До митного оформлення для підтвердження митної вартості товару надано рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №2042001398 від 11.09.2024. Декларантом не надано жодних платіжних документів, які підтверджують факт оплати за дану поставку, а тому неможливо встановити яка сума була сплачена за товар, оскільки в наданих до митного оформлення відсутні посилання на рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №2042001398 від 11.09.2024;
у МД країни відправлення 24TR34130002695585 міститься посилання на фактуру AFZ2024000000405 від 11.09.2024, яку до митного оформлення не подано.
Окрім цього, відповідно до інформації, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлена митна вартість декларантом.
За результатами опрацювання МД №24UA206070012339U4 та доданих до неї документів прийнято Рішення №UA206000/2024/000106/2 від 16.09.2024 та оформлено Картку відмови №UA206070/2024/000182 від 16.09.2024.
Відтак, на думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки вказаним розбіжностям та відсутності всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товару, у поданих позивачем до митного оформлення документах.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу звертає увагу апеляційного суду на неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), що позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Оцінюючи характер наданої адвокатом правничої допомоги, звертає увагу на те, що категорія справ щодо оскарження рішень митних органів про коригування митної вартості є поширеною, підстави позовних вимог щодо застосування методів визначення митної вартості є типовими, у цій категорії справ сформована стала судова практика, а отже представнику позивача не потрібно було значного часу для проведення правового аналізу, а написання процесуальних документів не вимагало істотного використання техніко-юридичних прийомів. Сама справа не потребувала вивчення великого обсягу фактичних даних, аналізу законодавства та вивчення судової практики.
Представник позивача добре обізнаний з даною категорією справ, позовна заява по суті відтворює доводи, викладені адвокатом в ідентичних провадженнях, які ним супроводжуються, що значно спрощувало роботу в даній справі. Підставою для критичного сприйняття наданого адвокатом розрахунку визначення вартості послуг та обсягу наданої правничої допомоги є неспівмірність цих послуг категорії справи.
Тому Митниця вважає, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу Митниці ТОВ «Вітолюкс» заперечило обґрунтованість вимог апелянта та просило залишити таке судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Наполягає на тому, що відповідач систематично відмовляє ТОВ «Вітолюкс» у прийнятті МД по контрактній (реальній) ціні товару та здійснює безпідставне коригування митної вартості товару із зазначенням вдвічі більшої ціни, що змушує щоразу звертатися до суду з метою визнання таких дій та рішень Митниці протиправними у справах №300/6239/23, №300/933/24, №300/6156/24 №300/9625/24, №300/2204/25.
Вважаємо, що неправомірні дії відповідача носять системний характер, призводять до завдання значних фінансових збитків підприємства та гальмуванням діяльності ТОВ «Вітолюкс» на ринку. У зв'язку з систематичними протиправним діями митного органу позивач звернувся із скаргою до Ради бізнес-омбудсмена (далі - РБО), яка у своєму листі вих. №3665 від 30.06.2025 року звернула увагу на систематичні порушення з боку митного органу, зазначивши, що «послідовне прийняття Митним органом рішень про коригування митної вартості, які систематично визнаються судами протиправними, свідчать про нераціональне використання адміністративного ресурсу держави. Повторне винесення рішень, подібних до вже скасованих, порушує засади належного урядування, породжує зайве адміністративне навантаження як для державних органів, так і для бізнесу, а також є недоцільним витрачанням адміністративних ресурсів держави.»
Щодо аргументів відповідача, викладених у апеляційній скарзі, зазначає, що перелік документів які необхідно надати, має відображатися у Рішенні та Картці відмови.
Щодо даних партій товару позивачем було замовлено та надано висновок Державного підприємства «Держзовнішінформ» №3-3/937 від 25.09.2024 року та додаток до висновку Державного підприємства «Держзовнішінформ» від 12.12.2024 року. Ціни, які зазначені у висновку №3-3/937 від 25.09.2024, відповідають цінам, що вказані у Commercial invoice.
Нові зауваження до документів, які не були заявлені при розмитненні та вказані відповідачем вже у відзиві на позов, не можуть вважатись такими, що послужили підставою для коригування митної вартості товару.
Щодо тверджень Митниці про невідповідність висновків суду обставинам справи наголошує на їх безпідставності, оскільки суд першої інстанції всебічно та повно дослідив усі обставини та надав належну оцінку кожному доводу сторін.
Додатково звертає увагу на висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №809/322/1, відповідно до якого квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто, прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути самостійної і єдиною підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Представник Митниці у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ «Вітолюкс» відмовити.
Представник ТОВ «Вітолюкс» у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.03.2023 ТОВ "Вітолюкс" (Покупець) і нерезидент "AREA FLOORS ZEMIN KAPLAMALARI SAN. VE. TIC. A.S." (Туреччина) (Постачальник) уклали зовнішньо-економічний договір поставки №1 від 08.03.2023 (далі - Договір №1), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар (підлогові покриття, підлогові покриття SPC) на умовах, зазначених у рахунку-фактурі (інвойсі), що виставляється Постачальником Покупцю на кожну партію. Поставка товарів здійснюється на умовах "FCA" (доставка вантажу, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до місця (Стамбул) ("Порт призначення") відповідно до правил Інкотермс 2020. Ціни за товари, встановлені в доларах США та вказані в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід'ємною частиною Договору №1.
За наслідками виконання вказаного Договору №1 було складено рахунок-проформу (proforma invoice) за №б/н від 11.05.2023 на загальну суму 219 605,68 доларів США.
З метою митного оформленні імпортованого на виконання умов Договору №1 товару декларантом позивача ТОВ "Кобра" було подано Митниці МД, якими задекларовано товар "покриття для підлоги полівінілхлоридне в плитках" з описом: "кам'яне-пластикове покриття для підлоги складається з п'яти шарів: вбудованої підкладки ІХРЕ (опромінений поперечно-зшитий поліетилен-піна є пресміальною акустичною підкладкою), кам'яно-пластикова композитивна основа (складається з мінерального наповнювача і гранул ПВХ), декоративна плівка/друкований шар (декоративний папір з ПВХ), захисний шар (на основі уретану, який захищає підлогу від подряпин, плям і потертостей), та УФ-шар. Покриття для підлоги, побутового та полукомерційного призначення". Митна вартість товару була визначена за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, згідно з рахунками-фактурами (інвойсами):
МД №24UA2060700010079U3 від 06.08.2024 - 26552,12 доларів США - рахунок-фактура (інвойс) №2024001290 від 27.07.2024;
МД №24UА206070010708U3 від 19.08.2024 - 26289,56 доларів США - рахунок-фактура (інвойс) №2042001309 від 12.08.2024;
МД №24UA206070010741U8 від 19.08.2024 - 25635,58 доларів США - рахунок-фактура (інвойс) №2042001332 від 13.08.2024;
МД №24UA206070011233U9 від 27.08.2024 - 26159,11 доларів США - рахунок-фактура (інвойс) №2024001350 від 22.08.2024;
МД №24UA206070012060U4 від 11.09.2024 - 26057,76 доларів США - рахунок-фактура (інвойс) №2024001365 від 05.09.2024;
МД №24UA206070012360U6 від 16.09.2024 - 25988,41 доларів США - рахунок-фактура (інвойс) №2024001380 від 10.09.2024;
МД №24UA2060700122339U4 від 16.09.2024 - 26043,35 доларів США - рахунок-фактура (інвойс) №2024001398 від 11.09.2024.
На підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення декларантом одночасно Митниці було подано:
за МД №24UA2060700010079U3 від 06.08.2024: Договір № 1; висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 3-3/561 від 28.06.2024; прайс-лист від 29.04.2024; МД країни відправлення 24TR34130002223987 від 29.07.2024; МД країни відправлення 24341300EX00615955 від 29.07.2024; рахунок-фактуру № 3007/1 від 30.07.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 10.06.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 24.07.2024; сертифікат про походження товару № B1111049 від 29.07.2024; автотранспортну накладну від 29.07.2024; рахунок-фактуру (інвойс) № 2024001290 від 27.07.2024; пакувальний лист від 27.07.2024; договір № 030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024; інформаційний лист від 31.07.2023; інформаційний лист від 03.08.2023; лист про склад від 08.08.2023; технічний склад від 03.08.2023;
за МД №24UА206070010708U3 від 19.08.2024: Договір № 1; рахунок-фактуру (інвойс) №2042001309 від 12.08.2024; пакувальний лист від 12.08.2024; автотранспортну накладну від 12.08.2024; сертифікат про походження товару № B1111068 від 12.08.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 10.06.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 24.07.2024; рахунок-фактуру № 1308/2 від 13.08.2024; прайс-лист від 29.04.2024; договір № 030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024; інформаційний лист від 31.07.2023; інформаційний лист від 03.08.2023; лист про склад від 08.08.2023; МД країни відправлення 24TR34130002377554 від 13.08.2024; МД країни відправлення 24341300EX00657509 від 12.08.2024;
за митною МД №24UA206070010741U8 від 19.08.2024: Договір № 1; рахунок-фактуру (інвойс) № 2042001332 від 13.08.2024; пакувальний лист від 13.08.2024; автотранспортну накладну від 14.08.2024; сертифікат про походження товару № B1111171 від 14.08.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 10.06.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 24.07.2024; рахунок-фактуру № 1508/1 від 15.08.2024; прайс-лист від 29.04.2024; договір № 030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024; інформаційний лист від 31.07.2023; інформаційний лист від 03.08.2023; лист про склад від 08.08.2023; МД країни відправлення 24TR34130002392176 від 14.08.2024; МД країни відправлення 24341300EX00661035 від 14.08.2024;
за МД №24UA206070011233U9 від 27.08.2024: Договір №; рахунок-фактуру (інвойс) №2024001350 від 22.08.2024; пакувальний лист від 22.08.2024; автотранспортну накладну від 22.08.2024; сертифікат про походження товару № B1111176 від 22.08.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 20.08.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 24.07.2024; рахунок-фактура № 2308/3 від 23.08.2024; прайс-лист від 29.04.2024; договір № 030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024; інформаційний лист від 31.07.2023; інформаційний лист від 03.08.2023; лист про склад від 08.08.2023; МД країни відправлення 24TR34130002483590 від 23.08.2024; МД країни відправлення 24341300EX00686272 від 22.08.2024;
за МД №24UA206070012060U4 від 11.09.2024: Договір № 1; рахунок-фактуру (інвойс) №2024001365 від 05.09.2024; пакувальний лист від 05.09.2024; автотранспортну накладну від 05.09.2024; сертифікат про походження товару № B1111180 від 06.09.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 07.08.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 04.09.2024; рахунок-фактуру № 0909/5 від 09.09.2024; прайс-лист від 29.04.2024; договір № 030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024; інформаційний лист від 31.07.2023; інформаційний лист від 03.08.2023; лист про склад від 08.08.2023; МД країни відправлення 24TR34130002636254 від 06.09.2024; МД країни відправлення 24341300EX00728411 від 06.09.2024;
за МД №24UA206070012360U6 від 16.09.2024: Договір № 1; рахунок-фактуру (інвойс) №2024001380 від 09.09.2024; фактуру №AFZ2024000000401 від 10.09.2024; пакувальний лист від 09.09.2024; автотранспортну накладну від 10.09.2024; сертифікат про походження товару № B1111191 від 10.09.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 20.08.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 04.09.2024; рахунок-фактуру № 1109/1 від 11.09.2024; прайс-лист від 29.04.2024; договір № 030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024; інформаційний лист від 31.07.2023; інформаційний лист від 03.08.2023; лист про склад від 08.08.2023; МД країни відправлення 24TR34130002686350 від 10.09.2024; МД країни відправлення 24341300EX00741825 від 10.09.2024;
за МД №24UA2060700122339U4 від 16.09.2024: Договір № 1; рахунок-фактуру (інвойс) №2024001398 від 11.09.2024; пакувальний лист від 11.09.2024; автотранспортну накладну від 11.09.2024; сертифікат про походження товару № B1111194 від 11.09.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 20.08.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 11.09.2024; рахунок-фактуру № 11209/4 від 12.09.2024; прайс-лист від 29.04.2024; договір № 030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024; інформаційний лист від 31.07.2023; інформаційний лист від 03.08.2023; лист про склад від 08.08.2023; МД країни відправлення 24TR34130002695585 від 11.09.2024; МД країни відправлення 24341300EX00744009 від 11.09.2024.
За вказаними МД відповідач сформував електроне повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 МК додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме - висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.
На вимогу митного органу декларант позивача повідомив що надати інші документи, котрі підтверджують декларовану митну вартість, протягом 10 днів не має можливості.
Відтак Митниця за результатами розгляду поданих декларантом позивача МД та доданих документів сформувала Карти відмови №UA206070/2024/000145 від 06.08.2024, №UA206070/2024/000155 від 19.08.2024, №UA206070/2024/000156, від 19.08.2024, №UA206070/2024/000164 від 27.08.2024, №UA206070/2043/000179 від 11.09.2024, №UA206070/2024/000185 від 16.09.2024, №UA206070/2024/000182 від 16.09.2024, а також прийняла Рішення №UA206000/2024/000080/2 від 06.08.2024, №UA206000/2024/000086/2 від 19.08.2024, №UA206000/2024/000087/2 від 19.08.2024, №UA206000/2024/000090/2 від 27.08.2024, №UA206000/2024/000101/2 від 11.09.2024, №UA206000/2024/000107/2 від 16.09.2024, №UA206000/2024/000106/2 від 16.09.2024.
У відповідності до мотивації вказаних Карток відмови митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2, 3 статті 53 МК. Виявлено, що банківські платіжні документи містять розбіжності в посиланні на номер та дату фактури та експортна декларація країни відправлення містить посилання на зовсім іншу фактуру. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності в даних, що мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджені документально, відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 МК застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 МК. З урахуванням відсутності у розпорядженні Митниці необхідної інформації митна вартість буде визначена за резервним методом згідно із статтею 64 МК.
Митним органом визначено такі джерела інформації для коригування митної вартості:
у випадку МД №24UA206070012060U4 від 11.09.2024, №24UА206070012360U6 від 16.09.2024, №24UA206070012339U4 від 16.09.2024 джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала ЕМД №UA206070/2024/7446 від 11.06.2024;
у випадку МД №24UA206070010079U3 від 06.08.2024, №24UA206070010708U3 від 19.08.2024, №24UA206070010741U8 від 19.08.2024, №24UA206070011233U9 від 27.08.2024 джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала ЕМД №UA305270/2023/2794 від 17.08.2023.
З урахуванням наведеного Митницею прийнято Рішення №UA206000/2024/000080/2 від 06.08.2024, №UA206000/2024/000086/2 від 19.08.2024, №UA206000/2024/000087/2 від 19.08.2024, №UA206000/2024/000090/2 від 27.08.2024, №UA206000/2024/000101/2 від 11.09.2024, №UA206000/2024/000107/2 від 16.09.2024, №UA206000/2024/000106/2 від 16.09.2024, у яких у графі 33 в розділі "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені обставини, тотожні до зазначених у відповідних Картках відмови.
Відтак, Митницею визначено митну вартість товару за резервним методом, а саме:
за МД №24UA206070010079U3 від 06.08.2024 з 26552,12 доларів США скориговано до 51253,61 доларів США (а.с.34 том ІІ);
за МД №24UА206070010708U3 від 19.08.2024 з 26289,56 доларів США скориговано до 52428,51 доларів США (а.с.54 том ІІ);
за МД №24UA206070010741U8 від 19.08.2024 з 25635,58 доларів США скориговано до 53180,38 доларів США (а.с.74 том ІІ);
за МД №24UA206070011233U9 від 27.08.2024 з 26159,11 доларів США скориговано до 53791,41 доларів США (а.с.93 том ІІ);
за МД №24UA206070012060U4 від 11.09.2024 з 26057,76 доларів США скориговано до 53086,56 доларів США (а.с.112 том ІІ);
за МД №24UA206070012360U6 від 16.09.2024 з 25988,41 доларів США скориговано до 52534,25 доларів США (а.с.134 том ІІ);
за МД №24UA206070012339U4 від 16.09.2024 з 26043,35 доларів США скориговано до 53239,37 доларів США (а.с.153 том ІІ).
ТОВ "Вітолюкс" на підставі вказаних Рішень подало нові МД №24UA206070010122U4, №24UA206070010776U7, №24UA206070010788U0, №24UA206070011259U2, №24UA206070012115U4, №24UA206070012415U6, №24UA206070012400U6.
Разом із тим позивач у порядку частини 8 статті 55 МК подав Митниці заяви №02-10/18 від 02.10.2024, №02-10/19 від 02.10.2024, №02-10/20 від 02.10.2024, №02-10/21 від 02.10.2024, №02-10/22 від 02.10.2024, №02-10/23 від 02.10.2024, №02-10/24 від 02.10.2024 про скасування Рішень №UA206000/2024/000080/2 від 06.08.2024, №UA206000/2024/000086/2 від 19.08.2024, №UA206000/2024/000087/2 від 19.08.2024, №UA206000/2024/000090/2 від 27.08.2024, №UA206000/2024/000101/2 від 11.09.2024, №UA206000/2024/000107/2 від 16.09.2024, №UA206000/2024/000106/2 від 16.09.2024.
Відповідач листами №7.21-2/15/13/3844 від 14.10.2024, №7.21-2/15/13/3845 від 14.10.2024, №7.21-2/15/13/3849 від 14.10.2024, №7.21-2/15/13/3850 від 14.10.2024, №7.21-2/15/13/3852 від 14.10.2024, №7.21-2/15/13/3851 від 14.10.2024, №7.21-2/15/13/3853 від 14.10.2024 відмовив у скасуванні Рішень №UA206000/2024/000080/2 від 06.08.2024, №UA206000/2024/000086/2 від 19.08.2024, №UA206000/2024/000087/2 від 19.08.2024, №UA206000/2024/000090/2 від 27.08.2024, №UA206000/2024/000101/2 від 11.09.2024, №UA206000/2024/000107/2 від 16.09.2024, №UA206000/2024/000106/2 від 16.09.2024.
ТОВ "Вітолюкс" не погодилося із правомірністю коригування Митницею заявленої ним митної вартості зазначеного імпортованого товару та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваними рішеннями та доводам апелянта, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним товару були необґрунтовані, що свідчить про безпідставність коригування заявленої позивачем його митної вартості.
Оцінюючи доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих декларантом позивача документах щодо ціни імпортованого товару, апеляційний суд виходить із того, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари ( частина 1 статті 49 МК).
За приписами частини 5 статті 58 МК ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 2 статті 53 МК передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд першої інстанції слушно звернув увагу на висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №809/322/17, відповідно до яких квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто, прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Водночас в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору звернув увагу на висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21, відповідно до яких як фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені), а отже не можуть бути підставою для сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару.
З урахуванням наведеного, на переконання апеляційного суду, невідповідність між відомостями, що містяться у доданих декларантом позивача до МД платіжних інструкціях в іноземній валюті (SWIFT) та рахунках-фактурах (інвойсах) сама по собі не свідчить про штучне формування декларантом показників митної вартості.
При цьому позивачем було подано копії 14 платіжних документів про перерахунок його контрагенту нерезиденту "AREA FLOORS ZEMIN KAPLAMALARI SAN. VE. TIC. A.S." коштів на загальну суму 219 605,68 доларів з посиланням на Договір №1, рахунок проформу №1 від 11.05.2023 та/або рахунки-фактури (інвойси), за якими відбувалося придбання товару.
Водночас суд першої інстанції слушно зауважив, що в оскаржуваних Рішеннях не вказано які саме розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування, а також який саме показник ціни придбаного товару був сумнівним чи/або помилковим.
Окрім того, невмотивованою є вимога Митниці про надання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином такий висновок надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості інших наданих декларантом до МД документів щодо вартості декларованих товарів, обставини недійсності чи ознаки підробки щодо яких митним органом не підтверджено та про які ним у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не заявлено.
При цьому позивачем у розпорядження митного органу було надано висновок Державного підприємства «Держзовнішінформ» №3-3/937 від 25.09.2024 року та додаток до висновку Державного підприємства «Держзовнішінформ» від 12.12.2024 року. Ціни, які зазначені у висновку №3-3/937 від 25.09.2024, відповідають цінам, що вказані у Commercial invoice.
Доводи апелянта про неналежне підтвердження позивачем транспортних витрат суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до договору № 030124/1 транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2024, укладеного ТОВ «Вітолюкс» (Замовник) та ТОВ «РОТАКС» (Експедитор), Експедитор має право залучати третіх осіб для виконання своїх зобов'язань, а відтак наявність печаток інших перевізників на товаросупровідних документах не спростовує заявлену вартість наданих транспортно-експедиційних послуг.
При цьому неподання митному органу заявки на перевезення жодним чином не вплинуло на можливість визначення числового значення митної вартості товару, оскільки не змінювало ні тривалості маршруту, ні вартості перевезення.
Ціна перевезення була визначена ТОВ «Ротакс» у наданому рахунку фактурі №3007/1 від 30.07.2024 на загальну суму: 92000,00 грн, яка була надана при митному оформленні товару.
Попри те, апеляційний суд наголошує на тому, що Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 вказав, за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Подання при митному оформленні фактури, посилання на яку міститься у МД країни відправлення, не є обов'язковим для підтвердження митної вартості товарів з огляду на приписи частини 2 статті 53 МК.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Таким чином, на думку апеляційного суду, у митного органу не було належних фактичних та правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості імпортованого ним товару, а отже оспорювані Рішення і Картки відмови відповідача є протиправними і правомірно скасовані судом першої інстанції.
Оцінюючи правильність вирішення судом першої інстанції питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Разом із тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20.06.2019 у справі № 821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат у зв'язку із наданням правової допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги №103-01/07/24 від 01.07.2024 між Адвокатським об'єднанням «ВІП Юрисконсалтинг» та ТОВ «Вітолюкс», протокол доручення №2 від 01.07.2024 до договору про надання правової допомоги №103-01/07/24 від 01.07.2024, акт приймання-передачі наданих послуг протоколу доручення №2 від 20.02.2024 до договору про надання правової допомоги від 01.07.2024, ордер на надання правничої допомоги серії АТ №1078788 від 04.09.2024, платіжну інструкцію №963 від 20.08.2024.
Відповідно акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №103-01/07/24 від 01.07.2024 Адвокатське об'єднання "ВІП Консалтинг" надало ТОВ "Вітолюкс" юридичні послуги та правову допомогу згідно з протоколом доручення №1 від 01.07.2024, а саме допомогу в підготовці документів, написання позову та подання позовної заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Вартість таких послуг адвокатського об'єднання сторонами погоджено у загальній сумі 24500 грн, виходячи із розрахунку 24,5 годин х 1000 грн за одну годину роботи, а саме:
збір документів, вивчення, написання позову, оскарження Картки відмови №UA206070/2024/000145 від 06.08.2024, Рішення №UA206000/2024/000080/2 від 06.08.2024 3,5год х1000 грн = 3500 грн;
збір документів, вивчення, написання позову, оскарження Картки відмови №UA206070/2024/000155 від 19.08.2024, Рішення №UA206000/2024/000086/2 від 19.08.2024 3,5год х 1000 грн = 3500 грн;
збір документів, вивчення, написання позову, оскарження Картки відмови №UA206070/2024/000156 від 19.08.2024, Рішення №UA206000/2024/000087/2 від 19.08.2024 3,5год х 1000 грн = 3500 грн;
збір документів, вивчення, написання позову, оскарження Картки відмови №UA206070/2024/000164 від 27.08.2024, Рішення №UA206000/2024/000090/2 від 27.08.2024 3,5год х 1000 грн = 3500 грн;
збір документів, вивчення, написання позову, оскарження Картки відмови №UA206070/2024/000179 від 11.09.2024, Рішення №UA206000/2024/000101/2 від 11.09.2024 3,5год х 1000 грн = 3500 грн;
збір документів, вивчення, написання позову, оскарження Картки відмови №UA206070/2024/000185 від 16.09.2024, Рішення №UA206000/2024/000107/2 від 16.09.2024 3,5год х 1000 грн = 3500 грн;
збір документів, вивчення, написання позову, оскарження Картки відмови №UA206070/2024/000182 від 16.09.2024, Рішення №UA206000/2024/000106/2 від 16.09.2024 3,5год х 1000 грн = 3500 грн.
Загальний час виконання становить 24,5 год, усього - 24500 грн.
При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що така категорія справ віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних обставин та законодавства, з приводу спірних правовідносин склалася усталена судова практика і написання позовної заяви не вимагало значних зусиль. При цьому Івано-Франківським окружним адміністративним судом розглядались справи за позовами ТОВ "Вітолюкс" до Митниці (№300/6239/23, №300/933/24 та №300/6156/240) з аналогічними вимогами.
З урахуванням наведеного у суду першої інстанції були належні фактичні та правові підстави для висновку про те, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 24500 грн є неспівмірною із обсягом наданих послуг щодо підготовки, формування матеріалів та консультації клієнта.
Відтак, апеляційний суд вважає вірними такі висновки суду першої інстанції та вважає, що зазначені докази про підстави надання адвокатом правничої допомоги позивачу у адміністративній справі №300/9625/24 у сукупності із фактичними обставинами, встановленими у ході апеляційного розгляду, дають належні правові підстави для часткового задоволення судом першої інстанції заяви позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 5000 грн на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №300/9625/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 10 листопада 2025 року.