10 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/23646/24 пров. № А/857/30442/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, головуючий суддя - Потабенко В.А., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанов,-
Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу розмірі 80000,00 грн. в дохід Державного бюджету України; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 80000,000 грн. в дохід Державного бюджету України.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 27.06.2024 року працівниками Головного управління ДПС у Закарпатській області було проведено фактичну перевірку, за результатами якої було складено акт №002036 та акт №002037. За результатами розгляду вищезгаданих актів заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Вакулою А.Я. були прийняті рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗХ/ЗК/ДПС-9458/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 від 04.09.2024 року рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗХ/ЗК/ДПС-9457/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 від 04.09.2024 року. З вказаними рішеннями позивач не погоджується, оскільки, на його думку, відповідно до ст. 265 КЗпП України на нього, як на платника податку 2-ї групи у разі виявлення порушення застосовується попередження, а не штраф у розмірі 80000,00 грн. за кожного не прийнятого працівника. Тобто, позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм закону.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 року, прийняту Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 та Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції: позивач - скасувати рішення суду попередньої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі; відповідач - скасувати рішення суду попередньої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 мотивує тим, що кількість виявлених в один час та в одного суб'єкта господарювання, де здійснюється господарська діяльність за однією адресою, не оформлених працівників, не є підставою для кваліфікації їх як повторних, такі порушення слід розглядати як єдиний склад порушення. Повторність передбачає послідовність у вчиненні: спершу одне порушення, а потім друге.
Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що приймаючи оскаржувану постанову від 10.10.2024 року №ЗХ/ ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС1 уповноважена особа Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 17.09.2004 року здійснює господарську діяльність, як фізична особа - підприємець. Вид економічної діяльності: 47.72 - роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах (основний); 47.51 - роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах.
Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, група та ставка платника єдиного податку: 2 група.
На підставі наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області №564-П від 21.06.2024 року «Про проведення фактичних перевірок» за адресою суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 була проведена перевірка по контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин.
Так, посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області з 27.06.2024 по 05.07.2024 проведено дві фактичні перевірки, зокрема, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) у ФОП ОСОБА_1 :
перша - за адресою здійснення господарської діяльності - магазин, АДРЕСА_1 ;
друга - за адресою здійснення господарської діяльності - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 .
Актом (довідкою) фактичної перевірки від 05.07.2024 року №9457/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 встановлено за адресою місця провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 : магазин, АДРЕСА_1 , неналежне оформлення найманого працівника - ОСОБА_2 , а саме до кінця перевірки надано трудовий договір без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу. Повідомлення подано 28.06.2024 року о 10:14 год.
Актом (довідкою) фактичної перевірки від 05.07.2024 року №9458/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 , відповідачем встановлено, що за адресою місця провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 : магазин « АДРЕСА_1 , наявне неналежне оформлення найманого працівника ОСОБА_3 , а саме до кінця перевірки надано трудовий договір без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу. Повідомлення подано 28.06.2024 року о 10:14 год.
Крім цього, до вказаних актів фактичних перевірок не були додані пояснення, договір про трудові відносини, повідомлення на підтвердження порушення роботодавцем вимог ст. 24 КЗпП України чи постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту».
За результатами проведених перевірок, 02.09.2024 року відповідачем отримано матеріали обох фактичних перевірок від Головного управління ДПС у Закарпатській області, про одержання яких листом від 05.09.2024 року вих. №ЗХ/3.1/13744-24 та листом від 05.09.2024 вих. №ЗХ/3.1/13745-24 повідомлено позивача.
Одночасно, відповідачем на адресу позивача скеровано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 04.09.2024 року №ЗХ/ЗК/ДПС-9457/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 та рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 04.09.2024 року №ЗХ/ЗК/ДПС-9458/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 .
У зв'язку з цим відповідач звернувся з відповідними запитами до Головного управління ДПС у Закарпатській області, що стверджується листами від 04.09.2024 року №ЗХ/3.1/13699-24 та лист від 04.09.2024 року №ЗХ/3.1/13698-24.
10.10.2024 на адресу відповідача надійшов лист Головного управління ДПС у Закарпатській області від 10.10.2024 року №9983/5/07-16-07-05-09 з копіями наступних документів:
- копія договору від 28.06.2024 року про трудові відносини, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- копія пояснення ОСОБА_2 ;
- копія договору від 28.06.2024 року про трудові відносини, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- копія пояснення ОСОБА_3
10.10.2024 року уповноваженою посадовою особою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки Головного управління ДПС у Закарпатській області від 05.07.2024 року №9457/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 , винесено постанову №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС1 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 80000,00 грн.
Також 10.10.2024 року уповноваженою посадовою особою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки Головного управління ДПС у Закарпатській області від 05.07.2024 року №9458/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 , винесено постанову №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 80000,00 грн.
Постанови про накладення штрафу №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС1 від 10.10.2024 року та №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 року були надіслані позивачу рекомендованим листом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю та є платником єдиного податку, а також те, що порушення ст. 24 КЗпП України позивачем вчинене вперше, то при прийнятті постанови №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 року (яка винесена першою) у відповідача, в силу вимог абз. абз. 2 та 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, не було підстав для застосування до позивача санкції у вигляді штрафу, а лише попередження. Встановивши друге порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 24 КЗпП України, відповідач повинен був застосувати до позивача штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Згідно з частиною четвертою статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
За відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту засобами електронного зв'язку в електронній формі таке повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатком разом з копією в електронній формі.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Повідомленням про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації є відомості, отримані органами Державної податкової служби з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Тож, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення про прийняття працівника на роботу за таким трудовим договором, поданого до територіального органу Державної податкової служби України.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Апеляційним судом встановлено, та не заперечується сторонами, факт використання позивачем праці неоформлених працівників без укладення трудового договору.
На підставі вищезазначених виявлених порушень відповідачем винесено оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи, а за приписами абз. 2 ч. 2 статті 265 Кодексу законів про працю України у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) до фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження, а не штраф.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю та є платником єдиного податку, а також те, що порушення ст. 24 КЗпП України позивачем вчинене вперше, то при прийнятті постанови №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 року у відповідача, в силу вимог абз. абз. 2 та 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, не було підстав для застосування до позивача санкції у вигляді штрафу, лише попередження.
Крім цього, абз. 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для визнання правопорушення повторним з метою застосування відповідальності визначальним є факт притягнення особи до відповідальності за такі самі дії (за таке саме правопорушення).
При цьому перебіг строку розпочинається з моменту винесення постанови про притягнення особи до відповідальності за попереднє правопорушення за такі самі дії (за таке саме правопорушення).
Матеріали справи не містить доказів про повторність вчиненого позивачем порушення.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду попередньої інстанції про те, що встановивши друге порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 24 КЗпП України, відповідач повинен був застосувати до позивача штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, оскільки вказані порушення були встановлені в один день, а матеріали справи не містять доказів того, що на момент вчинення порушень трудового законодавства, позивач притягався до відповідальності за такі самі дії (за таке саме правопорушення).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 80000,000 грн. в дохід Державного бюджету України також є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції частково відповідають обставинам справи, через що судове рішення в частині відмовлених позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового в цій частині, яким адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення в оскарженій частині колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За правилами ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити, апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі №380/23646/24 в частині відмовлених позовних вимог - скасувати та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 року, прийняту Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ - 44778105) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич