Номер провадження 22-ц/821/1801/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/3521/25 Категорія: 304090200 Казидуб О. Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
05 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Сіренка Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 липня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 03872-07/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у строки, визначені Договором.
Товариство свої зобов'язання виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.
У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач не виконала свої зобов'язання - не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у неї утворилася заборгованість за кредитним договором, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 03872-07/2024 від 7/4/2024 в розмірі 25 160,00 грн на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.
Щодо відступлення права вимоги позивач зазначив, що 24 вересня 2024 року між ТОВ «СтарФайненсГруп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 24092024.
Згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СтарФайненсГруп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 03872-07/2024 від 04 липня 2024 року.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 03872-07/2024 від 07 квітня 2024 року в розмірі 12 240, 00 грн. та судовий збір в розмірі 1178, 50 грн. В решті позовних вимог відмолено.
Ухвалюючи рішення, суд виснував про те, що в судовому засіданні встановлено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів за цим договором та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов, вказаних у договорі, та у строки, визначені сторонами. Щодо нарахування позивачем відсоткової ставки у розмірі 1,5 %, то суд врахував положення ЗУ від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності з 24 грудня 2023 року, та дійшов висновку про нарахування процентної ставки у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %. Таким чином, суд не у повній мірі погодився з наданим розрахунком заборгованості та зауважив, що підлягає визначенню сума відсотків за 53 дні кредитування за ставкою 1% від суми кредиту (8000 грн. 00 коп. х1%х53 дні) в розмірі 4240, 00 грн. Щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7200,00 грн. суд зазначив, що оскільки ОСОБА_1 укладала Договір про надання фінансового кредиту № 03872-07/2024 04 липня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України штрафна санкція в розмірі 7 200,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача, а підлягає списанню позивачем.
Судовий збір судом покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення ухвалене з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу представник Товариства мотивує тим, що ОСОБА_1 свідомо звернулася до ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» з метою отримання коштів за умов договору фінансового кредиту та згідно з умовами договору підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними та прийняла на себе зобов'язання сплатити отримані кошти згідно умов договору фінансового кредиту.
Скаржник звертає увагу апеляційного суду на тому, що, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит. При цьому, окремо наголошує, що положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України мають загальний характер та стосуються всіх категорій грошових зобов'язань, незалежно від їх природи. Водночас, у даній справі йдеться саме про правовідносини, що виникли з договору про споживчий кредит, тобто, такі правовідносини підпадають під спеціальне правове регулювання, яке міститься у Законі України «Про споживче кредитування». Зважаючи на вищевикладене, неустойка (штраф) у розмірі 7200,00 грн. за прострочення позичальником виконання зобов'язання, підлягає стягненню із відповідача.
В частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами скаржник зазначає, що нарахування процентів, які відображенні у відомості про щоденні нарахування та погашення є цілком правомірним. ОСОБА_1 мала можливість користуватися кредитними коштами, а тому нарахування є допустимою та погодженою істотною умовою договору про надання фінансового кредиту №03872-07/2024 від 04 липня 2024 року. На думку Товариства, часткове задоволення позовних вимог у даній справі є неправомірним, оскільки дане рішення обмежує фактичну можливість стягнення заборгованості за кредитним договором правонаступником кредитора повної суми заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що наведені в апеляційній скарзі аргументи є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Доводи апеляційної скарги щодо правомірності списання судом штрафу відповідач означає безпідставними, оскільки кредитний договір був укладений сторонами 04 липня 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, тому нарахована позивачем неустойка у розмірі 7200,00 грн не може бути стягнута із ОСОБА_1 , оскільки вона нормою закону звільнена від обов'язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що межі поведінки фінансових установ в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами чітко визначені. Вказує, що п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» забороняє встановлювати розмір процентів за користування кредитом понад 1% від суми кредиту на день. Ця норма є імперативною і не допускає жодних відступів. Встановлення в договорі процентної ставки, яка перевищує цей поріг, не може бути виправдане ані волею сторін, ані посиланнями на попередню судову практику. Більше того, стаття 12 Закону прямо передбачає нікчемність умов договору про споживчий кредит, які погіршують становище споживача порівняно з положеннями закону. Це означає, що будь-яка умова договору, яка передбачає нарахування відсотків понад встановлену межу, є юридично нікчемною і не створює правових наслідків для споживача. Таким чином, апелювання позивача до правових висновків Верховного Суду 2018 року є спробою свідомо проігнорувати сучасні законодавчі обмеження, спрямовані на захист слабшої сторони у кредитних правовідносинах - споживача. З огляду на це, відповідач вважає, що суд має застосувати саме актуальні норми законодавства, які встановлюють баланс між сторонами договору та не допускають зловживань з боку фінансових установ.
Адвокат відповідача у апеляційній скарзі просить повністю відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2025 року.
За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 25 160 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, 04 липня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 03872-07/2024 (а.с. 15-20).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 04 липня 2024 року. Наданий кредит Клієнт зобов'язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 31 жовтня 2024 року.
Відповідно до п. 1.4. Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.
Відповідно до п. 1.4.1. Договору, денна процентна ставка становить 1,50 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.
Відповідно до п. 1.6. Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-60ХХ-ХХХХ-4435 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника W0951, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 03872-07/2024 сторонами договору визначений графік платежів, в якому визначено порядок повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, який узгоджується з умовами Договору кредиту (а.с. 21-22).
04 липня 2024 року на картку НОМЕР_1 було зараховано 8000,00 грн. (а.с. 30).
Також, як вбачається з повідомлення директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3246_250328153821 від 28 березня 2025 року, 04 липня 2024 14:55:13 на суму 8000 грн. 00 коп., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ІРау.ua - 443519015, призначення платежу: Зарахування 8000 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с. 30).
24 вересня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено Договір факторингу № 24092024 (а.с. 32-42).
Відповідно до п. 1.1. Договору, на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за Кредитними договорами (Портфель заборгованості).
Відповідно до Витягу із Реєстру боржників до Договору факторингу № 24092024 від 24 вересня 2024 року, ТОВ «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 25160 грн. 00 коп., з яких, 8000 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 9960 грн. 00 коп. - сума заборгованості по відсотках; 7200 грн. 00 коп. - сума заборгованості по пеням (а.с. 43).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність кредитних зобов'язань між сторонами, отримання відповідачкою коштів за цим договором та факт їх неповернення відповідачкою у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами.
Дані обставини сторонами не заперечуються.
Щодо нарахування відсотків за користування кредитом
Відповідно до ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з умовами Договору кредиту денна процентна ставка становить 1,50 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом убачається, що кредитодавцем на отриманий відповідачкою кредит (8 000,00 грн) щоденно нараховувалися 1,5 відсотки (120 грн) за користування кредитними коштами за період з 04 липня 2024 року по 24 вересня 2024 року на суму 9 960 грн. (а.с. 25-26).
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24 грудня 2023 року, до ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною 5, згідно з якою у кредиті для споживача максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % .
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
протягом перших 120 днів - 2,5 %;
протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Договір про надання фінансового кредиту № 03872-07/2024 укладений сторонами 04 липня 2024 року, тобто у період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року, у якому за зазначений перехідний період максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 %. Таким чином, за період з 04 липня 2024 року по 20 серпня 2024 рік позивач на підставі договору нараховував відсотки, розмір яких не суперечив Закону України "Про споживче кредитування" (8 000,00 грн*1,5%*48=5 760 грн).
В подальшому, з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" не може перевищувати 1 % (80,00 грн) Однак, позивач проводив нарахування відсотків за період з 21 серпня 2024 року до 24 вересня 2024 року у розмірі 1,5 %, що перевищує встановлений Законом розмір відсотків, тому за вказаний період на суму кредиту належить до стягнення 2 800, 00 грн відсотків (8 000, 00 грн*1%*35 днів=2 800 грн).
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем при нарахуванні відсотків було порушено вимог Закону України «Про споживче кредитування» та нарахування було здійснено за підвищеними відсотками за період з 21 серпня по 24 вересня 2024 року. Районний суд вірно врахував положення Закону України "Про споживче кредитування", проте поза увагою суду залишився перехідний період, визначений П. 17 Прикінцевих та Перехідних положень, тому рішення районного суду в частині визначеного розміру відсотків слід змінити, збільшивши стягнуті відсотки з 4 240,00 грн до 8 560,00 грн. Таким чином, загальна заборгованість відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 03872-07/2024 становить 16 560, 00 грн.
Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 апеляційним судом відхиляються, оскільки обставини у зазначені справі перевірялися судами в інший період правового регулювання, коли в Законі України «Про споживче кредитування» ще не існувало пункту 5 статті 8, яким прямо передбачено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні не більше 1%. Відповідно, на момент прийняття зазначеної постанови на фінансові установи не було покладено законодавчих обмежень щодо встановлення розміру денної процентної ставки за кредитними договорами.
Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині відмови у стягненні штрафу, визначеного у розмірі 7 200,00 грн, апеляційний суд враховує наступне.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого у Графіку платежів, за відповідний розрахунковий (платіжний період), та до дат погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 і діє до цього часу.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону).
Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону № 3498-IX, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.
У цій справі договір про фінансовий кредит (на власні потреби клієнта, не пов'язані із підприємницькою діяльністю) між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено 04 липня 2024 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення цього закону з 23 січня 2024 року взагалі не мають правового регулювання питання щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.
Отже, нарахування штрафу та пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України, а тому у даному випадку суд першої інстанції правильно застосував п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за штрафом. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення у цій частині, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.
Зважаючи на наведене, відповідно до ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає зміні в частині стягнутих відсотків у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а апеляційна скарга - до часткового задоволення.
Щодо судового збору
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача з відповідача на користь товариства підлягає стягненню судовий збір за подання ним позовної заяви у розмірі 1 593,90 грн (65,5% задоволених позовних вимог) та за подання апеляційної скарги 1 213,60 грн (33, 4% задоволених вимог апеляційної скарги). Загальна сума судових витрат - 2 807,50 грн, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2025 року змінити в частині стягнутих відсотків, збільшивши розмір стягнутих відсотків з4 240,00 грн до 8 560,00 грн., а стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором з 12 240,00 грн. до 16 560,00 грн.
В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у сумі 2 807,50 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Судді: