Рівненський апеляційний суд
Іменем України
04 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 569/8206/22
Провадження № 11-кп/4815/488/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченої - ОСОБА_6
захисника-адвоката - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021181010000874 від 12.05.2021 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Крайня Деражня Новоград-Волинського району Житомирської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , громадянки України, раніше не судимої,обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, за апеляційною скаргою прокурора та захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 квітня 2025 року, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 07 квітня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, і призначено покарання - штраф в розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170000 грн. з позбавленням права займатися організацією та проведенням азартних ігор строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 25295,29 грн та вирішено питання щодо речових доказів і арештованого майна.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_6 приблизно в травні 2021 року (точний час не встановлено) в порушення вимог статті 2 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», діючи умисно, з метою отримання незаконного та неофіційного прибутку, достовірно знаючи про заборону зайняття гральним бізнесом в Україні без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону, у тому числі, без використання сертифікованого та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання, онлайн-систем організаторів азартних ігор та надання послуг із функціонування закладу з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, здійснювала діяльність, пов'язану із зайняттям гральним бізнесом.
З цією метою ОСОБА_6 виконувала функції адміністратора грального закладу за адресою: АДРЕСА_3 , що полягали у забезпеченні допуску клієнтів (гравців) безпосередньо до комп'ютерної техніки та гри, контролю за сумою надходження грошових коштів, які надавали клієнти, прийому грошових коштів від останніх та їх зберігання, а також видачі грошових коштів в якості виграшу переможцям азартних ігор.
Зокрема, ОСОБА_6 у період з 05 травня 2021 року по 12 травня 2021 року в різний час доби протягом цих дат, у тому числі, в нічний час, у нежитловому приміщенні на першому поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, виконуючи функції адміністратора грального закладу під назвою «Mastergames», з використанням та за допомогою комп'ютерної техніки, на якій було встановлене спеціалізоване програмне забезпечення та дані із найменуванням « ОСОБА_8 \1oader.exe» з виходом в мережу Інтернет, без наявності ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону, надавала можливість відвідувачам грального закладу доступ до «Інтернет-казино», а саме на сайт « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з використанням Інтернет ресурсу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з логіном «ten.neergchc.», що дозволяло створювати, контролювати гравців, вводити і виводити кошти через системи електронних платежів «інтернет-казино», де присутні стимулятори «ігрових автоматів», виключно при попередній грошовій оплаті, у тому числі, здійснювала облік відвідувачів (гравців), прийом (одержання) та зберігання готівкових грошових коштів від таких осіб, а також видавала грошові кошти в якості виграшу переможцям азартних ігор, чим забезпечувала організацію і функціонування указаного грального закладу, з метою надання доступу до проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет, аж поки її дії не були припинені працівниками правоохоронних органів, а знаряддя і засоби вчинення злочину у виді комп'ютерної та іншої техніки не були вилучені.
У поданих апеляційних скаргах:
Прокурор, покликаючись на незаконність вироку, зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченої.
Доводить, що місцевим судом безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч. 2 на ч. 1 ст. 203-2 КК України, оскільки не враховано фактичних обставин скоєного та характеру дій обвинуваченої, яка не могла діяти індивідуально, не мала можливості започаткувати діяльність і забезпечувати роботу грального закладу з проведення азартних ігор самостійно, а навпаки свою роботу методично виконувала за вказівками організаторів та менеджерів, які виступали кураторами, діючи, як головний адміністратор конкретного грального закладу, під впливом інших осіб, про що свідчать матеріали кримінального провадження, які виділено в окреме провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, та результати НРСД, яким не надано відповідної оцінки.
Зазначає, що участь ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не випадковість, не тимчасова і одноденна ситуація, а спільна, спланована та узгоджена діяльність групи осіб на постійній, довготривалій основі, яка полягала в організації і проведенні азартних ігор без ліцензії, вчинена за попередньою змовою групою осіб, що, серед іншого, чітко підтверджується записами у книзі “Зміни» працівників грального закладу, в якій вказано прізвище ОСОБА_6 ( дівоче Сімончук), як особи, яка протягом багатьох років виконувала роботу у гральному закладі.
Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 квітня 2025 року скасувати та ухвалити новий вирок яким ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850000 грн, з позбавленням права займатися організацією та проведенням азартних ігор строком на три роки. При цьому, повторно дослідити докази, зокрема: протокол НСРД від 24.11.2021 року з додатком; протокол обшуку від 20.05.2021 року; протокол огляду від 24.05.2021 року мобільного телефону ОСОБА_6 ; протокол огляду від 12.05.2021 року; протокол огляду речей і документів від 14.09.2021 року; висновок судового експерта № 855-Е від 03.05.2022 року та речові докази, які вилучені під час огляду від 12.05.2021 року.
В решті вирок суду залишити без змін.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 , покликаючись на незаконність оскаржуваного вироку, зазначає, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи, стороною обвинувачення вина ОСОБА_6 не доведена належними та допустимими доказами, а саме обвинувачення, на думку захисника, ґрунтується лише на припущеннях.
Вказує, що суд у вироку посилається на недопустимі докази, а саме протокол огляду речей від 01.07.2021 року та висновок експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів № 3162 від 09.09.2021 року, ігноруючи той факт, що згідно протоколу огляду місця події від 12.05.2021 року з місця події було вилучено, серед іншого, 24 одиниці системних блоків. Натомість, на дослідження експерту були надані не вилучені системні блоки, а 24 жорстких диска, ідентифікуючі ознаки яких були наведені у висновку. Протокол огляду речей від 01.07.2021 року не містить інформації, за допомогою якої можна було ідентифікувати жорсткі диски, їх модель і серійний номер, де і як вони були розміщені, що унеможливлює встановлення джерела отримання речових доказів.
Доводить, що у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, оскільки стороною обвинувачення не було надано доказів передачі коштів, отримання свідками чеків, доказів їх видачі ОСОБА_6 , а так само видачу нею виграшу свідкам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Просить вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги сторони обвинувачення й відхилення апеляційної скарги сторони захисту, доводи захисника- адвоката ОСОБА_7 , який підтримує скаргу сторони захисту і просить відмовити в задоволенні скарги прокурора, з чим погоджується і ОСОБА_6 , доводи обвинуваченої ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим, згідно норм матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом, відповідно до статті 94 КПК України.
Згідно ч.3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині обвинувального вироку обов'язково зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Висновки суду повинні бути викладені в чітких і категоричних судженнях, з наведенням підстав, чому суд приймає до уваги одні докази, і відкидає інші.
Однак, судом першої інстанції зазначені вимоги закону належним чином не дотримано, та допущено істотне порушення вимог кримінального-процесуального закону, яке, на думку колегії суддів, перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційній інстанції.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_6 визнана винною в організації і проведенні азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону, а також в організації і функціонуванні закладу з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
При цьому суд встановив, що ОСОБА_6 діяла самостійно, як незалежна фізична особа, і забезпечувала функціонування закладу для проведення азартних ігор самостійно.
Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року № 768-1Х, азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця; азартні ігри казино - циліндричні ігри (рулетка), ігри в карти (у тому числі гра в покер), ігри в кості, ігри на гральних автоматах.
Згідно положень ч. 1 ст. 2 Закону № 768-IX на території України дозволяється організовувати та проводити виключно такі види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор: 1) організація та проведення азартних ігор у гральних закладах казино; 2) організація та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет; 3) організація та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет; 4) організація та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів; 5) організація та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет.
Визначені цією частиною види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб'єкта господарювання відповідних передбачених цим Законом ліцензій із використанням сертифікованого, відповідно до цього Закону та підключеного до Державної системи онлай-моніторингу, грального обладнання та онлайн-систем організаторів азартних ігор.
Суб'єкти господарювання - резиденти України мають право надавати послуги з постачання та/або надання програмного забезпечення, що безпосередньо використовується у сфері організації та проведення азартних ігор, у тому числі, але не виключно, організаторам азартних ігор та нерезидентам України, які мають іноземну ліцензію на здійснення діяльності у сфері азартних ігор, виключно на підставі ліцензії з надання послуг у сфері організації та проведення азартних ігор (ч. 2 ст. 2 Закону № 768-IX).
Не вважається азартною грою будь-яка гра, в якій відсутня принаймні одна з таких ознак: 1) наявність ставки; 2) можливість отримання або неотримання виграшу (призу); 3) імовірність виграшу (призу) та його розмір повністю або частково залежить від випадковості (ч. 3 ст. 2 Закону № 768-IX).
На території України забороняється проводити будь-які інші види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, крім передбачених частиною першою цієї статті (ч. 4 ст. 2 Закону № 768-IX).
В Україні також забороняється: 1) проводити азартні ігри та розміщувати гральні заклади на тимчасово окупованій території України; 2) організовувати та проводити азартні ігри особам, які не отримали в установленому законом порядку ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор; 3) організовувати та проводити азартні ігри, що не відповідають вимогам цього Закону, а також поза межами гральних закладів (крім азартних ігор, що проводяться в мережі Інтернет); 4) проводити азартні ігри без використання онлайн-системи організатора азартних ігор, що пов'язана каналами зв'язку із Державною системою онлайн-моніторингу, у випадках, коли використання такої системи є обов'язковим для організатора азартних ігор відповідно до цього Закону; 5) використовувати несертифіковане гральне обладнання для проведення азартних ігор, у випадках, коли Уповноваженим органом встановлена вимога щодо сертифікації такого обладнання (ч. 6 ст. 2 Закону № 768-IX).
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 1 ЗУ “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року № 768-1Х, ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, та/або про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на використання грального обладнання або букмекерського пункту, що передбачає отримання ліцензії.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в організації і проведенні азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається, відповідно до закону, а також в організації і функціонуванні закладу з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України.
На порушення вимог ст. 374 КПК України суд першої інстанції не оцінив пред'явлене обвинувачення органом досудового розслідування та встановлені обставини у суді на наявність або відсутність в діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, у тому числі, щодо відповідності критеріям статей 1, 2 Закону № 768-IX, організованого і проведеного ОСОБА_6 доступу до азартних ігор, перерахувавши у вироку зібрані органом розслідування докази, однак, не дав їм відповідного аналізу і не виклав у чітких судженнях, чому взяв до уваги одні докази й відкинув інші.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне його скоєння декількома особами ( двома і більше), суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне вчинення, тобто, дійшли згоди на вчинення злочину до моменту виконання об'єктивної сторони. Така домовленість можлива на стадії готування злочину, а також у процесі замаху на нього ( справи № 712/6189/18, № 699/434/19).
З аналізу судових рішень Верховного Суду випливає, що суди припускаються помилки, вважаючи єдиною обставиною відсутності попередньої змови те, що у справі відсутні прямі докази, які б підтверджували попередню змову між обвинуваченими або іншими особами до моменту вчинення кримінального правопорушення.
Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28 КК, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці.При цьому конклюдентними вважають мовчазні дії, з яких можна зробити висновок про дійсні наміри особи. Це, наприклад, обмін жестами, мімікою, певними рухами, внаслідок чого дії співучасників стають узгодженими.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Згідно твердження суду першої інстанції, ОСОБА_6 діяла самостійно і між нею та іншими особами домовленості щодо забезпечення роботи грального закладу з проведення азартних ігор не було.
Однак, судом не перевірено належним чином, чи ОСОБА_6 , як головний адміністратор грального закладу, могла діяти індивідуально, чи контролювали її роботу інші особи, які, на думку обвинувачення, виступали, як куратори.
На підтвердження вказаних обставин під час досудового розслідування матеріали кримінального провадження № 12022181010001049 від 17.06.2022 року щодо невстановлених осіб, які діяли з ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, виділено в окреме провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України.
Оцінюючи допустимість того чи іншого доказу, суд повинен враховувати істотність допущених порушень кримінального процесуального закону та важливість кожного доказу для встановлення обставин кримінального провадження. Тому кожний доказ має оцінюватись автономно, оскільки його безумовне виключення може призвести до негативних наслідків, що вражатимуться в ухваленні незаконного, необґрунтованого та несправедливого рішення.
Судом у вироку також не надано відповідної оцінки оцінки матеріалам НСРД, які проводились на підставі ухвали слідчого судді Рівненського апеляційного суду № 2170 т від 11.10.2021 року, з яких вбачається спілкування ОСОБА_6 з іншими особами щодо інкриміноваї дільності, а також розбіжностям, які містилися в протоколах огляду речей від 01.07.2021 року та огляду місяця події від 12.05.2021 року щодо вилучення 24 одиниці системних блоків.
Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду України від 13.10.2016 року у справі № 5-205кс16 щодо того, коли особа не будучи адміністратором забороненого грального бізнесу, усвідомлено маючи на меті отримання прибутку, бере участь у забезпеченні його ( хоча б частковому) діяльності, здійснюючи функції адміністратора, оператора, менеджера, круп'є, касира, тощо, то діяння такої особи містять склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 України, не є тотожною в ситуації з даним кримінальним правопорушенням, оскільки на момент ухвалення даної постанови стаття 203-2 КК України діяла в інші правовій редакції, а ч. 2 цієї статті на той час відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, не передбачала.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг щодо допущення судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим вирок суду не може залишатися чинним і підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд, при якому суду необхідно ретельно дослідити всі докази, давши їм належну оцінку, і в залежності від встановленого, ухвалити відповідне процесуальне рішення.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора та захисника задовольнити частково.
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2