Рівненський апеляційний суд
Іменем України
04 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 569/6245/24
Провадження № 11-кп/4815/624/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 22023180000000119 від 05.06.2023 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2025 року визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій строком 15 років з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна, а саме автомобіля ВАЗ 2107, р.н. НОМЕР_1 .
Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу ухвалено залишити без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 в порядку виконання вироку.
Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
За вироком суду у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, але в період часу з 31.03.2022 по 19.10.2022, більш точний час встановити за об'єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території м. Маріуполь Донецької області, маючи умисел на зайняття адміністративної посади в окупаційній адміністрації держави-агресора розташованої у м. Маріуполь Донецької області та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «днр», та отримавши від них пропозицію на зайняття посади пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора розташованої у м. Маріуполь Донецької області, в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно погодився на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , не пізніше 19.10.2022, більш точний час встановити за об'єктивних причин не виявилось можливим, перебуваючи на території м. Маріуполь Донецької області, діючи із прямим умислом та своїх особистих мотивів, добровільно погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «днр», зайняв посаду - «начальника комп'ютерного відділу адміністрації м. Маріуполь донецької народної республіки», тобто посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора - «адміністрації м. Маріуполь днр», що розташована та діє на тимчасово окупованій території м. Маріуполь Донецької області.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 покликається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, так як висновки, на її думку, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, наявні суперечливі докази, які мають істотне значення для висновків суду, документи, надані стороною обвинувачення не підтверджують винуватість ОСОБА_7 .
Вважає, що стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні не отримано належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Вказує, що докази добровільного зайняття посади обвинуваченим у матеріалах справи відсутні, як і докази виконання ОСОБА_7 організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.
На переконання захисника, матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_7 діяв з прямим умислом та з особистих мотивів, що він добровільно погодився на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора та представників незаконних збройних формувань так званої «днр», на зайняття посади начальника комп'ютерного відділу адміністрації м. Маріуполь.
Просить скасувати вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2025 року та закрити кримінальне провадження у зв'язку з тим, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Стаття 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів ? з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зазначених вимог суд першої інстанції дотримався належним чином при розгляді даного кримінального провадження у порядку спеціального судового провадження.
Ухвалюючи обвинувальний вирок відносно ОСОБА_7 за ч.5 ст. 111-1 КК України, суд першої інстанції належним чином проаналізував зібрані у кримінальному провадженні докази для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, ґрунтується на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, аналізу та оцінених судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, про що у вироку відповідно до ст.374 КПК України наведено докладні мотиви.
Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення та доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на показання свідка ОСОБА_8 , який, як зазначив, з обвинуваченим ОСОБА_7 був знайомий ще до війни, ствердив, що обвинувачений був власником магазину «Орбіта», займався продажем комп'ютерної техніки, добре володів комп'ютером та підтвердив його тісне співпрацювання після окупації м. Маріуполь із представниками новостворених псевдо органів місцевого самоврядування та призначення його під час створення так званої «Адміністарції м. Маріуполь ДНР» начальником комп'ютерного відділу і офіційного початку виконання ним обов'язків у листопаді 2022 року.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_7 суд першої інстанції обґрунтував і дослідженими письмовими доказами.
Так, судом враховано дані протоколів огляду інтернет ресурсів від 11.06.2023 та 12.03.2024, в ході яких оглянуто особисту сторінку ОСОБА_9 в соціальній мережі «В Контакте», яка містить примітку «Глава администрации города Мариуполь». У вказаному профілі у вкладці «Фото» містяться альбоми з фотокартками, зокрема, наявні фото з службового кабінету ОСОБА_10 від 17.05.2023, від 15.05.2023, від 20.03.2023 з пояснювальним дописом під ними щодо проведення Моргуном ранкових нарад з профільними заступниками та керівниками структурних підрозділів міської адміністрації, директорами муніципальних підприємств, головами районів з відповідних питань, де на кожному серед інших осіб наявний ОСОБА_7 .
Судом також надано відповідну оцінку даним протоколу огляду інтернет ресурсів від 11.06.2023 та 12.03.2024 щодо огляду сайту Центру дослідження ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку «Миротворець», на якому виявлено сторінку з інформацією щодо ОСОБА_7 . Зокрема, зазначено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні, адреса: АДРЕСА_1 . На сайті він значиться як зрадник Батьківщини, пособник російсько-фашистських загарбників і терористів. Співучасник злочинів російської влади проти України та її громадян. Добровільно пішов на співпрацю з окупантами, займає посаду «начальник компютерного отдела» окупаційної адміністрації захопленого Маріуполя.
Крім того, судом не залишено без уваги і дані протоколу огляду інтернет ресурсів від 25.12.2023, в ході якого оглянуто сайт «ДНР» за посиланням «pra.dnronline.su», в якому виявлено наказ т.зв. Голови ДНР ОСОБА_11 за №108 від 31.03.2022 «Про адміністрацію міста Маріуполь», згідно якого ОСОБА_11 постановив створити місцеву адміністрацію ДНР - адміністрацію міста Маіруполь.
Також судом на підтвердження своїх висновків про доведеність винуватості ОСОБА_7 наведено дані протоколу про результати негласної слідчої (розшукової) дії - виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації від 17.07.2023, щодо отримання ОСОБА_12 в ході виконання спеціального завдання відомостей про злочинну змову ОСОБА_7 з представниками окупаційної адміністрації держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «днр», який погодився та зайняв посаду у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, а саме «начальника комп'ютерного відділу в адміністрації м. Маріуполь днр». Зокрема, в ході НСРД в «адміністрації м. Маріуполь днр» отримано копії службових документів (або проектів документів), адресованих ОСОБА_7 як начальнику відділу в зазначеній адміністрації, чи підписаних ним як начальником відділу, та копії документів, в яких згадується ОСОБА_7 як начальник комп'ютерного відділу.
Судом також враховані дані протоколів: пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.12.2023 за участю свідка ОСОБА_8 щодо впізнання ОСОБА_7 за фотозображення 4 осіб чоловічої статі, без значних відмінностей; огляду від 20.12.2023 за участю свідка ОСОБА_8 щодо огляду фото, розміщених 17.05.2023, 15.05.2023 та 30.03.2023 на сторінці голови «адміністрації м. Маріуполь днр» ОСОБА_9 в соціальній мережі «В Контакте» та впізнання ОСОБА_7 ; пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.12.2023 за участю свідка ОСОБА_13 щодо впізнання ОСОБА_7 за фотозображення 4 осіб чоловічої статі, без значних відмінностей; огляду від 20.12.2023 за участю свідка ОСОБА_13 щодо огляду фото, розміщених 17.05.2023, 15.05.2023 та 30.03.2023 на сторінці голови «адміністрації м. Маріуполь днр» ОСОБА_9 в соціальній мережі «В Контакте» та впізнання ОСОБА_7 .
Надано відповідну оцінку судом і даним відповіді на запит ГУ ДПС у Рівненській області від 14.06.2024, відповідно до якої останні відомості щодо сум отриманих доходів ОСОБА_7 надходили у червні 2021 року.
На переконання колегії суддів, відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України, у судовому рішенні суд вірно обґрунтував, що в цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя, з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та, відповідно, судом здійснено спеціальне судове провадження (in absentia), з урахуванням особливостей, встановлених законом для даної категорії злочинів.
Доводи захисника щодо не здобуття стороною обвинувачення належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_7 є неспроможними з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, з наведенням відповідних доказів на підтвердження своїх вмотивованих висновків щодо доведення винуватості обвинуваченого у вчиненому.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про належність, допустимість, достовірність наданих стороною обвинувачення доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки вони буди зібрані з дотриманням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в порядку визначеному кримінальним процесуальним кодексом України. Допущення органом досудового розслідування істотних порушень вимог КПК України не встановлено, переконливих доказів їх наявності, які б спростовували висновки суду першої інстанції, стороною захисту не наведено, тому доводи захисника щодо недоведеності належними і допустимими доказами вини обвинуваченого, є необгрунтованими.
Окрім того, як вбачається з вироку суду першої інстанції, суд констатував, що стороною захисту під час судового розгляду не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів, наданих стороною обвинувачення, недостовірними чи недопустимими.
З огляду на це, на підставі аналізу доказів, детально наведених у вироку, виходячи з конкретних обставин провадження, суд прийшов до переконливого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих для нього дій. Тобто, колегія суддів вважає, що суд надав вірну юридичну оцінку діям ОСОБА_7 та обґрунтовано визнав кваліфікацію його дій за ч.5 ст. 111-1 КК України правильною.
На переконання колегії суддів, доводи сторони захисту щодо недоведення матеріалами провадження добровільності дій обвинуваченого є необгрунтованими в силу встановлених судом першої інстанції обставин та наведених доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, що є беззаперечним свідченням невимушеності поведінки ОСОБА_7 , відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій при зайнятті посади та виконанні посадових обов'язків начальника комп'ютерного відділу в окупаційній адміністрації держави-агресора у м. Маріуполь.
Твердження захисника щодо відсутності суб'єктивної сторони повністю спростовується дослідженими під час судового розгляду доказами, які визнані відповідно до ст.ст. 85, 86 КПК України належними і допустимими.
Сукупність встановлених і наведених у вироку судом першої інстанції обставин безумовно свідчить про свідомий вибір обвинуваченого і про абсолютну добровільність вчинених ним незаконних дій.
Жодних доказів, що обвинувачений діяв під примусом, зокрема, і в ході НСРД, не здобуто та стороною захисту не надано.
Призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене санкцією ч.5 ст. 111-1 КК України відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України. Свій висновок щодо призначення покарання ОСОБА_7 суд обґрунтовано мотивував врахуванням ступеня тяжкості злочину, який є особливо тяжким злочином проти основ Національної безпеки України в умовах воєнного стану, які посягають на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, встановленими обставинами його вчинення, характером діяння, формою і ступенем вини, даними про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутністю обставин, які пом'якшують покарання, наявністю обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, передбачених законом критеріїв при призначенні покарання, виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром з реальним його відбуванням є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адекватним характеру вчинених дій і даним про особу обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
За наведеного, доказів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Вирок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування і закриття кримінального провадження з зазначених у апеляційній скарзі захисника доводів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2025 року відносно ОСОБА_7 за ч.5 ст.111-1 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3