Справа № 543/500/25 Номер провадження 22-ц/814/3840/25Головуючий у 1-й інстанції Гришко О. Я. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
03 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Симоненка Тараса Вікторовича
на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 липня 2025 року, ухваленого в селищі Оржиця під головуванням судді Гришка О. Я., дата складення повного рішення суду - 28 липня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Оржицької селищної ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Оржицької селищної ради, про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт самостійного виховання та утримання ним, ОСОБА_1 , неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивовано тим, що він та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказував, що наразі їх з ОСОБА_2 сім'я розпалась, сторони давно не проживають за однією адресою, а 08.11.2023 шлюб був офіційно розірвано за рішенням Оржицького районного суду Полтавської області у справі № 543/951/23.
Після розірвання шлюбу спільний син ОСОБА_4 залишився проживати з ним, на що, його мати не заперечувала, оскільки дитина достатньо доросла, щоб обирати того з батьків з ким він прагне жити.
Проте зараз у нього виникла потреба у встановленні юридичного факту - факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини для подальшого призначення соціальних пільг, субсидій, допомоги, тощо.
Зазначав, що встановлення вищевказаного факту не пов'язано з мобілізаційними заходами, оскільки він має відстрочку від призову на весь період мобілізації.
Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 10 червня 2025 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорту, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Оржицької селищної ради (а. с. 34).
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 25 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Симоненко Т. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд не дав належної оцінки показанням свідків, поясненням відповідача та позиції представника органу опіки та піклування, які підтвердили той факт, що дитина проживає із батьком, а мати не бере участі у вихованні та утриманні сина, не спілкується з ним.
Вказує, що посилання суду на відсутність доказів щодо примусового стягнення з відповідача аліментів на утримання сина не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, так як мова йде про право, а не обов'язок того, з ким проживає дитина, на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.
Зазначає, що факт самостійного виховання сина батьком є фактично встановленим у ході розгляду справи, оскільки сама відповідач не висловлювала жодних претензій щодо вчинення з боку позивача перешкод у її спілкуванні з неповнолітнім сином та сама повідомила суду, що фактично не спілкується з сином.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 05.09.2009 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 08 листопада 2023 року (а. с. 14-15).
Від вказаного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7-9, 11-13).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 05.05.2025, довідки виконавчого комітету Оржицької селищної ради про склад сім'ї від 05.05.2025 № 15.8.1-15/114 та відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 05.05.2025 за № 15.8.1-15/113 позивач ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10, 17-18).
Згідно відповіді з єдиного державного демографічного реєстру № 1370773 від 13.05.2025 відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 24).
У акті обстеження житлово-побутових умов за адресою АДРЕСА_1 вказано, що за цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Для виховання, розвитку та проживання дитини створено всі необхідні умови (а. с. 19).
Згідно довідки Плехівської гімназії Оржицької селищної ради Полтавської області ОСОБА_3 навчається у 8 класі цього навчального закладу. Батько дитини ОСОБА_1 постійно спілкується з педагогами, відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям дитини, є членом батьківського комітету класу де навчається його син, проявляє ініціативу у створенні комфортних умов навчання сина (а. с. 20).
З посвідчення № 311 від 24.08.2023 вбачається, що ОСОБА_1 надано право на відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 493-р «Про затвердження переліків посад і професій, що підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час» (а. с. 16).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з недоведеності позивачем заявлених вимог, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої-третьої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Водночас у частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23)).
У справі, що переглядається, позивач просить встановити факт одноосібного виховання та утримання ним дитини, оскільки мати дитини не виконує своїх батьківських обов'язків.
Проте, позивачем не було надано суду доказів того, що в питанні виховання чи утримання дитини матір умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав з даного приводу. Утримання та виховання дитини батьком є законним його обов'язком та не потребує встановлення факту судом з тією метою, про яку зазначив позивач.
Покази свідків, а також дані органу опіки та піклування підтверджують, що син сторін проживає разом з батьком та те, що позивачем, як батьком, створені належні умови для проживання та виховання дитини, проте з урахуванням рівності прав щодо виховання та утримання дитини з боку батьків жодним чином не доводять вимоги позову. Проживання одного з батьків окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у матеріалах справи відсутні докази існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб'єктність матері дитини обмежена або припинилася, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.
Крім того, колегія суддів зауважує, що найвищим інтересам малолітнього сина сторін відповідає спільна опіка (виховання та утримання) обома батьками, оскільки у матеріалах справи відсутні докази протилежного.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
За вказаних обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга адвоката Симоненка Т. В. - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Симоненка Тараса Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна