Справа № 539/1029/25 Номер провадження 22-ц/814/3082/25Головуючий у 1-й інстанції Гуменюк Г.М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
28 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
секретар: Чемерис А.К.
за участю: ОСОБА_1 , адвоката Лук'янової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 квітня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 травня 2025 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про захист прав споживача.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», в якому у неї відкрито картковий рахунок «Універсальний та «Для виплат». Для вказаних карток був зареєстрований номер телефона НОМЕР_1 .
09 лютого 2025 року о 18 год. 25 хв. на телефон позивача надійшов дзвінок з номера 3700 і особа, яка телефонувала, представившись працівником АТ КБ «Приватбанк» попросила підтвердити операції, але вона відхилила підтвердження натиснувши на телефоні цифру 0.
В подальшому, 09 лютого 2025 року невідомі особи вчиняли шахрайські дії по незаконному заволодінню її грошовими коштами з карткового рахунку «Універсальний» на загальну суму 49919,19 грн.
09 лютого 2025 року о 19 год. 22 хв. вона невідкладно зателефонувала на гарячу лінію банку за номером 3700, з метою якнайшвидшого блокування карткових рахунків та відповідним спеціалістом було створено заявки №№ 3303051, 3303052 на повернення безпідставно списаних з карткового рахунку грошових коштів.
11 лютого 2025 року позивач звернулася до керуючого АТ КБ «Приватбанк» з заявою, в якій просила відмінити дані зняття та повернути кошти, так як операцій по зняттю та переказу коштів вона не проводила, вони були здійснені без її згоди.
За даним фактом 14 лютого 2025 року було подано заяву до Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області про вчинення відносно ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за №12025170570000097 від 15.02.2025 року з правовою кваліфікацією ч.4 ст.190 КК України. Досудове розслідування на даний час триває.
15 лютого 2025 року позивач звернулася до відділення банку, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з заявою, в якій просила терміново розпочати службове розслідування за фактом шахрайських дій, вчинених невстановленими особами (не виключено самих співробітників банку), які безперешкодно заволоділи грошовими коштами 09 лютого 2025 року за її картковим рахунком «Універсальний» № НОМЕР_2 . Проте, представник відділення банку лише взяла оригінал Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.02.2025 року і повідомила, що їй будуть телефонувати представники Банку для уточнення інформації.
ОСОБА_1 вважає, що банк не виконав свій обов'язок щодо збереження грошових коштів на рахунку, чим порушив умови договору та вимоги законодавства України.
Позивач просить суд визнати нечинними транзакції щодо зняття грошових коштів 09.02.2025 року в розмірі 49919,84 грн з її карткового рахунку відкритому в АТ КБ «Приватбанк» та зобов'язати відповідача скасувати заборгованість та відсотками, які будуть нараховані за належним їй картковим рахунком «Універсальний» № НОМЕР_2 , яка станом на 04 березня 2025 року становить 49919,84, що утворилась внаслідок несанкціонованих транзакцій від 09.02.2025 року.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано нечинними транзакції щодо зняття грошових коштів 09 лютого 2025 року в розмірі 49919 гривень 84 копійки з карткового рахунку № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , відкритому в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк».
Зобов'язано Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» скасувати кредитну заборгованість та відсотки, які будуть нараховані на неї належним ОСОБА_1 картковим рахунком № НОМЕР_2 , яка станом на 04 березня 2025року становить 49919 гривень 84 копійки, яка утворилася внаслідок несанкціонованих транзакцій від 09 лютого 2025 року.
Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк в дохід держави судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок.
Додатковим рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07.05.2025 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
З рішеннями суду не погодився відповідач. У доводах апеляційної скарги вказує, що районний суд належним чином не встановив та не дослідив той факт, що зняття готівки з банківського рахунку позивача в банкоматах відбулось за допомогою картки НОМЕР_2 , яка була додана до сервісу Google Pay. Сервіс GOOGLE PAY - безконтактний сервіс, що дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без її фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки на банкомат. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового номеру телефону позивача та іншої особистої інформації. Як зазначалось вище, зняття готівки з картки здійснювалось в банкоматах з використанням сервісу Google Pay, до якого була підключена картка НОМЕР_2 . При цьому, зняти готівку в банкоматах за допомогою Google Pay можливо за умови введення пін-коду картки з якої буде здійснено зняття готівки.
Зауважує, що після зчитування NFC рідером картки, що додана до Google Pay, користувач повинен обов'язково ввести пін-код своєї картки для підтвердження входу. Лише після введення вірного пін-коду, користувачу буде доступне меню послуг для зняття готівки. Таким чином, зняття коштів з рахунку НОМЕР_3 картки "Універсальна" 5457082293028515 в банкоматі 09.02.2025 третіми особами неможлива без розголошення або втрати користувачем інформації щодо паролю до платіжної картки, з якої здійснюється зняття готівки в банкоматі. Отже відповідач вважає, що позивач приховала від суду той факт, що вона розголосила третім особам конфіденційну інформацію, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідач наголошує, що платіжні операції виконані належним чином, не є помилковими, неналежними чи неакцентованими, оскільки платіжні операції з картки позивача були проведені без помилок, з наданням вірних ідентифікаторів самого електронного платіжного засобу та його користувача, з веденням пін-коду картки під час зняття готівки в банкоматі. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що оскаржувані нею платіжні операції відбулись з вини АТ КБ "Приватбанк" та здійснені незаконно, або унаслідок помилкової, неналежної операції. Вчинення фінансових операцій на картковому рахунку позивача третіми особами неможлива без розголошення або втрати користувачем інформації, яка дає змогу ініціювати такі платіжні операції.
Також зазначає, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування відсотків, пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
Щодо незгоди з додатковим рішенням районного суду апелянт зазначає, що представником відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги звертали увагу суду, що позивач просить стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на свою користь суму коштів, що зазначена без відрахування з цих сум податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, а тому просили суд зазначити у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку. Проте, незважаючи на розгорнуте обґрунтування, з додаванням відповідної індивідуальної податкової консультації, що підтверджує доцільність заявленого клопотання, судом було проігноровано зазначене, з посиланням на те, що формулювання не передбачено чинним ЦПК України. Зауважує, що заявлене клопотання про включення в текст судового рішення відомостей про оподаткування, було заявлено з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання. Оскільки при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку,
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено угоду SAMDN5000061050769 від 06.04.2012 року.
21.10.2022 року ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» та отримала платіжну картку «Універсальна» № НОМЕР_2 , по якій було надано кредитний ліміт для отримання за необхідності кредиту, та платіжну карту «Для виплат» № НОМЕР_4 . Номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номер телефону за платіжними картками на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій.
09 лютого 2025 року о 18 год. 25 хв. на її телефон надійшов дзвінок з номера 3700 і особа, яка телефонувала, представившись працівником АТ КБ «ПриватБанк» попросила підтвердити операції, однак позивач відхилила підтвердження натиснувши на клавіатурі телефону цифру 0.
09.02.2025 року з 18 год 54 хв. невідомі особи незаконно заволоділи грошовими коштами позивача з карткового рахунку «Універсаний» платіжної картки за номером 5457082293028515 у банкоматі АВNК, НОМЕР_6 , Аve. Аkаdеmіkа Hlushka в сумі 30000 грн. та 1199,84 грн. сума комісії; о 18.56 з карткового рахунку «Для виплат» платіжної картки за номером НОМЕР_4 на картковий рахунок «Універсальний» платіжної картки за номером НОМЕР_2 невідомими особами було перераховано 1000 грн.; о 18.57 з карткового рахунку «Універсальний» платіжної картки за номером НОМЕР_2 у банкоматі АВNК, Оdessa, Аve. Аkаdеmіkа Hlushka невідомими особами було знято 18000 грн. + 720,00 грн. сума комісії; о 18.57 з карткового рахунку «Для виплат» платіжної картки за номером НОМЕР_4 на картковий рахунок «Універсальний» платіжної картки за номером НОМЕР_2 невідомими особами було перераховано 1800 грн.; о 18.57 з карткового рахунку «Для виплат» платіжної картки за номером НОМЕР_4 на картковий рахунок «Універсальний» платіжної картки за номером НОМЕР_2 невідомими особами було перераховано 1300 грн.; о 18.58 з карткового рахунку «Для виплат» платіжної картки за номером НОМЕР_4 на картковий рахунок платіжної картки за номером НОМЕР_2 «Універсальний» невідомими особами було перераховано 1600 грн.; о 18.58 з карткового рахунку «Для виплат» платіжної картки за номером НОМЕР_4 на картковий рахунок «Універсальний» платіжної картки за номером НОМЕР_2 невідомими особами було перераховано 1900 грн., що підтверджується випискою по картці № НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору SAMDN5000061050769 від 06.04.2012 року за період 09.02.2025року.
Загальна сума викрадених грошових коштів з карткового рахунку «Універсальний» платіжної картки за номером НОМЕР_2 складає - 49919,19 гривень.
Грошові кошти в розмірі - 7600 гривень невідомими особами було перераховано з карткового рахунку «Для виплат» платіжної картки за номером НОМЕР_4 на картковий рахунок «Універсальний» платіжної картки за номером НОМЕР_2 і залишилися на картковому залишку платіжної картки за номером НОМЕР_2 .
09 лютого 2025 року о 19 год. 22 хв. Позивач невідкладно зателефонувала на гарячу лінію банку за номером 3700, з метою якнайшвидшого блокування карткових рахунків та відповідним спеціалістом було створено заявки №3303051, 3303052 на повернення безпідставно списаних з карткового рахунку позивача грошових коштів.
Як вбачається з відповідей, що надійшли у мобільному додатку «Приват24» - за заявкою №№3303051, 3303052 на повернення коштів провести претензійну роботу неможливо, дані за транзакцією суперечать коментарям до поданої заявки.
Позивачка ОСОБА_1 про вчинення незаконних транзакцій 09 лютого 2024 року повідомила відповідача 11.02.2024 року у письмовій формі шляхом направлення листа.
З відповіді відповідача, яка надійшла у мобільному додатку «Приват24» за зверненням № 15930387 вбачається, банк не має можливості повернути грошові кошти. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, позивачу було рекомендовано звернутись до правоохоронних органів.
За даним фактом позивачем 14 лютого 2025 року було написано заяву до Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області про вчинення відносно ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за №12025170570000097 від 15.02.2025 року з правовою кваліфікацією ч.4 ст.190 КК України. Досудове розслідування на даний час триває.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд вказав, що АТ КБ «Приватбанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за платіжною карткою, її особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню номеру платіжної карти, CVV коду та терміну дії та іншу інформацію, яка дала змогу ініціювати платіжну операцію.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України імперативно встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) та у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Як неодноразово вказував Верховний Суд, враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Також, аналогічні висновки сформульовані у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) та У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18).
При цьому Верховний Суд неодноразово вказував, що при вирішенні даного спору судами вірно прийнята до уваги правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.
Отже, аналізуючи зазначені правові позиції можна дійти висновку, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що банк належними та допустимими доказами не підтвердив, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивача було здійснено без використання платіжної карти.
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що позивачка своїми діями могла сприяти незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третім особам проведення платіжних операцій, оскільки при знятті коштів було введено вірний пін-код, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Відповідач не довів того, що ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи та переоцінки доказів на власну користь.
Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення районного суду колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22) вказав, що компенсація судових витрат, яка за своєю правовою природою є обов'язковим відшкодуванням, передбаченим законом за рішенням суду, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника, а тому у цьому випадку банк чи фінансова установа не виступає податковим агентом.
Отже, з огляду на зазначену правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, доводи апеляційної скарги щодо необхідності зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку є безпідставними.
За таких обставин рішення та додаткове рішення районного суду є законними і обґрунтованими, тому колегія суддів не знаходить підстав для їх скасування чи зміни з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 квітня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак