Справа № 546/1268/24 Номер провадження 22-ц/814/3379/25Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
04 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 травня 2025 року, постановлене суддею Ячало Ю.І. (повний текст складено 30 травня 2025 року),
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради, виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,
06.12.2024 ОСОБА_1 звернувся в Решетилівський районний суд Полтавської області з указаним позовом, у якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування підстав позову зазначає, що із 13.06.2007 перебував із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.12.2009 (справа №2-477/2009). Від шлюбу мають двох спільних дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу сторін неповнолітня ОСОБА_3 залишилася проживати із батьком, позивачем, на користь якого на утримання дочки відповідачка сплачує аліменти.
Зазначає, що наразі дочка перебуває на його повному матеріальному утриманні. Відповідачка участі у її вихованні не приймає, її життям не цікавиться, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Із підстав викладеного, враховуючи, що відповідачка не виконує судове рішення та не сплачує аліменти на утримання дочки, вважає, що позбавлення її батьківських прав буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.12.2024 справу передано за територіальною підсудністю до Великобагачанського районного суду Полтавської області./а.с.44-45/
Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду./а.с.50/
Рішенням Великобагачнського районного суду Полтавської області від 21.05.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, доцільність застосування якого у цій справі недоведена належними та беззаперечними доказами.
Позивач оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Із підстав, раніше викладених у позовній заяві, цитуючи вимоги статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», статті 150, 157, 164 СК України, вважає, що в ході судового розгляду справи заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження, зокрема, довідкою та характеристикою із навчального закладу, де навчається неповнолітня ОСОБА_3 .
Просить врахувати, що відповідачка не приймає участь у вихованні та утриманні дочки, має заборгованість зі сплати аліментів, яка наразі склала 289 560,30 грн., а також висновок органу опіки та піклування, які сукупно підтверджують неналежне виконання нею батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої дочки.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.07.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 21.07.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не находив.
Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 17.08.1999 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.12.2009 (справа №2-477/09)./а.с.10/
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , її батьками є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ./а.с.9/
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.12.2009 (справа №2-478/09) стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 03.11.2009 до їх повноліття./а.с.11/
Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 31.03.2010 (справа №2-52/10) залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини./а.с.12/
15.11.2024 Остап'євським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Решетилівської міської ради складено довідку №01-21/63 про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчалася у Остап'євському ЗЗСО І-ІІІ ступенів Решетилівської міської ради із 01.09.2013 по 28.06.2024, була повністю на утриманні батька; також складено характеристику на учня, яка містить відомості про те, що ОСОБА_3 виховувалися самим бутьком./а.с.15, 16/
19.11.2024 виконавчим комітетом Решетилівської міської ради складено довідку №267 у тім, що із 2008 року ОСОБА_1 проживає та зареєстрований зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Батько з матір'ю ОСОБА_2 за рішенням суду розлучені та стягнуто аліменти з матір'ю на користь батька. Донька перебуває повністю на утриманні батька. Мати участі у вихованні дитини не бере. На даний час проживання та перебування її невідоме./а.с.13/
25.11.2024 Державним навчальним закладом «Решетилівський професійний аграрний ліцей імені І.Г. Боровенського» ІІ рівня акредитації складено довідку №735, якої підтверджено, що із 01.09.2024 ОСОБА_3 навчається на 1 курсі денного відділення. Форма навчання очна. Термін закінчення навчання 30.01.2026. Не відноситься до категорії учнів, які знаходяться на повному державному забезпечення./а.с.17/
ФГ «Надія» та виконавчим комітетом Решетилівської міської ради складено позитивні характеристики відносно ОСОБА_1 ./а.с.18, 61/
Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складених головним державним виконавцем Горлівського ВДВС у Горлівському районі Донецької області Макаровою Ю.О., сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_2 станом на 31.01.2025 складає 289 560,30 грн./а.с.63-66/
07.04.2025 до Великобагачанського районного суду Полтавської області від служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради надійшла заява неповнолітньої ОСОБА_3 , за змістом якої остання не заперечує проти позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки вони не спілкуються, бачилися пару разів, допомоги не надає./а.с.87,88/
Рішенням виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 28.03.2025 №74 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.89-92/
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про допит яких у якості свідків заявляв позивач, звернулися в суд із письмовими заявами, у яких просили проводити розгляд справи без їх участі. Підтримують рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав./а.с.102,103,105/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачем не підтверджено належними доказами факт свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав. Судом першої інстанції враховано, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка може бути застосована виключно у тому разі, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. Доказів на підтвердження викладеного позивачем не надано, тоді як надані ним довідки за місцем навчання дитини та характеристики свідчать про участь батька дитини у її вихованні, проте не доводять факт свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, що не може ґрунтуватися на самому лише факті наявності заборгованості зі сплати аліментів.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами першим, другим статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. Наведений обов'язок ним не виконано, а тому за правилами частини 4 статті 12 ЦПК України він несе ризик настання наслідків із цим пов'язаних.
При вирішенні спору в цій справі суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дочки, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, матеріали справи не містять, як і доказів того, що відповідачка притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчинення насильства по відношенню до неповнолітньої дочки.
Натомість, розрив між біологічною матір'ю та дитиною сімейних відносин не відповідає інтересам дитини. При цьому колегія суддів ураховує думку дитини, викладену у письмовій заяві, яка фактично ґрунтується на відсутності з матір'ю спілкування, що не може бути обґрунтованою підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав колегія суддів відхиляє, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер. Тоді як сама лише наявність заборгованості зі сплати аліментів без доведення злісного ухилення від сплати, не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Посилання позивача на наявні у справі письмові заяви свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , колегія суддів відхиляє. По-перше, такі заяви не містять пояснень по суті спору, а лише про неможливість їх участі у судовому засідання, а також ставлення до позову; по-друге, саме допит свідка є процесуальною формую здобуття та дослідження, а отже способів доказування. Використання як показів свідків письмових пояснень громадян не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на задання питань свідкам стосовно обставин справи. Тому через недотримання встановлено законом процесуальної форми не можуть бути використані як показання свідків письмові пояснення громадян.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені статтею 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, які характеризують виключно особи позивача та його участь у вихованні та утриманні дочки сторін, що в межах заявленого спору під сумнів не ставиться.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак