Житомирський апеляційний суд
Справа №295/11012/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/740/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
03 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі судове провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 10.10.2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури та продовжено підозрюваному
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Двірець, Житомирського району Житомирської області, громадянин України, не працюючому, не одруженому, який має на утриманні 3 неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше судимому 25.11.2024 р. Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком на 3 роки, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 грудня 2025 включно, без визначення розміру застави,
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу суду змінити та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вказує, що слідчім суддею не враховано, що він має дружину та трьох малолітніх дітей : ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з яких найменша дитина потребує лікування, він щиро кається та свою вину визнає.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2025 року продовжено ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 08 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчій суддя обґрунтував тим, що в провадженні суду перебуває на розгляді обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке є згідно ст.12 КК України тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 6 до 10 років. Крім того, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, а тому вважав, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Захисник ОСОБА_11 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду. Враховуючи, що ОСОБА_7 не наполягав на його участі в апеляційному розгляді та участь захисника не є обов'язковою, колегія суддів вважає можливим проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника.
Заслухавши доповідача, доводи ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Відповідно до ч.6 ст.199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, повно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання останнього під вартою.
Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою до підозрюваного та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду; можливість незаконно впливати на інших осіб у даному кримінальному провадженні; продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, колегія суддів вважає, що слідчій суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження відносно ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
До того ж, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, ризик переховування підозрюваного від суду обґрунтовується тяжкістю можливого покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Ризик можливого незаконного впливу на інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтований тим, що судовий розгляд ще не розпочато та свідки не допитані судом, а тому з метою зміни останніми показів та уникнення відповідальності, ОСОБА_7 може незаконно впливати на них.
Ризик продовження вчинення кримінального правопорушення у якому ОСОБА_7 підозрюється обґрунтований тим, що останній підозрюється у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень в сфері обігу наркотичних речовин їх аналогів та прекурсорів, а тому може перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність.
За таких обставин, доводи апелянта про недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та відсутність доказів на їх підтвердження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом встановлено, що ризики, які існували при застосуванні та продовженні відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися, а тому наявні підстави для продовження вказаного запобіжного заходу відносно останнього. Наведене не суперечить вимогам ст. 199 КПК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що слідчим суддею не враховано дані про його особу, а саме наявність на утриманні трьох малолітніх дітей, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки такі дані не змінилися з часу застосування та продовження відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи апелянта про те, що до нього можливо застосувати цілодобовий домашній арешт, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність постійного місця проживання та роботи не свідчать про наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що слідчий суддя безпідставно не застосовав до підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який був визначений при застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомир від 13.08.2025 р. клопотання слідчої СВ відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_12 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 було задоволено та застосовано до останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 12 жовтня 2025 р. включно. Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі вісьмидесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі складає 241 840 грн.
Обираючи запобіжний захід в виді тримання під вартою, суд відповідно до вимог ч. 3 ст.183 КПК України тією ж ухвалою має визначити питання щодо розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених процесуальним законом обов'язків, внесення якої є підставою для звільнення особи із-під варти.
Оскільки, прокурор не просив погіршити становище підозрюваного та з боку підозрюваного нових правопорушень не виявлено, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а тому ухвала в цій частині підлягає зміні.
Оскільки розмір застави ОСОБА_7 визначений ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.08.2025 року, вказаний розмір застави останній може внести в будь-який час, а тому підстав для повторного визначення того самого розміру застави колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду в частині відмови у визначенні розміру застави.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 10.10.2025 року, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 грудня 2025 включно, без визначення розміру застави - скасувати в частині відмови у визначенні розміру застави.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: