Житомирський апеляційний суд
Справа №935/1140/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/747/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
05 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі судове провадження № 935/1140/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 06.10.2025 року, якою продовжено обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростишів, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого утриманців, депутатом та інвалідом не являється, місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 раніше не судимий,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04 грудня 2025 включно, без визначення розміру застави,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, який ропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної ухвали він отримав 13.10.2025. Ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту, за адресою його місця проживання: АДРЕСА_3 , з покладанням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі, передбаченому КПК України, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Вважає ухвалу незаконною та необгрунтованою. Зазначає, що ризики, на які посилається прокурор, недоведені, а також не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку. Вказує, що слідчім суддею не враховано, що ОСОБА_8 є особою молодого віку, раніше не судимий, має постійне місце проживання, був неофіційно працевлаштований та має позитивну характеристику з місця роботи, вину у вчиненому визнає та щиро кається. Вказує, що 01.09.2025 ОСОБА_8 звернувся до прокурора у кримінальному провадженні з клопотанням про укладення угоди про визнання винуватості, до якого було долучено заяви потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що останні не мають матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_8 та не заперечують щодо укладення вказаної угоди. Вважає, що цілодобовий домашній арешт може повністю забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Ухвалою слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 04 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що в провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області на стадії підготовчого судового засідання перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.127 КК України, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі. Ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України доведені та не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою, а тому слідчі суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Відповідно до ч.6 ст.199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, слідчій суддя, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, повно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ризик можливого переховування від суду обґрунтований тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років та під тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, може переховуватися від суду.
Ризик можливого незаконного впливу на потерпілих, свідків в даному кримінальному провадженні обгрунтований тим, що з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується останній, він може вчиняти спроби незаконного впливу на вказаних осіб у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтований тим, що в даному провадженні ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, вчинених повторно, за короткий проміжок часу, за попередньою змовою групою осіб.
За таких обставин, враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою до обвинуваченого та наявність зазначених ризиків, а саме: можливість переховування від суду; можливість незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ризики недоведені та судом не встановлено обставин, які б свідчили, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів вважає необгрунтованими з вищенаведених підстав, оскільки саме запобіжний захід у виді тримання під вартою сприяє запобіганню ризикам, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи апелянта про те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе повною мірою запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки стороною захисту не наведено переконливих аргументів, які б свідчили про наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки дані про особу обвинуваченого не змінилися з часу застосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи апелянта про можливість визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів вважає безпідставними в силу п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства.
Посилання захисика на те, що обвинувачений має намір укласти Угоду про визнання винуватості та звернувся із таким клопотанням о прокурора, колегія суддів вважає такими, що не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу на даній стадії, коли обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 перебуває в суді та на 13.11.2025 пртизначено підготовче судове засідання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 06.10.2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 04 грудня 2025 включно, без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: