Житомирський апеляційний суд
Справа №289/949/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/789/25
Категорія ч.1 ст.162 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12025065670000044 за апеляційною скаргою прокурора Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Борщів, Радомишльського району, Житомирської області, громадянки України, з середньою освітою, непрацюючої, одруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої 14.03.2025 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 680 грн.,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просить вирок змінити в частині призначення ОСОБА_9 остаточного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Виключити з вироку вказівку про призначення ОСОБА_9 остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України. Ухвалити рішення, яким вважати ОСОБА_9 засудженою за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням вироку Радомишльського районного суду Житомирської області від 14.03.2025, шляхом поглинання менш суворого покарання у виді штрафу більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_9 у вигляді 1 (одного) року обмеження волі. В решті вирок залишити без змін.
Вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначено їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 14.03.2025 у виді штрафу в розмірі 680 грн та остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України слід виконувати самостійно.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, 14 березня 2025 року близько опівночі у ОСОБА_9 , яка перебувала в с. Борщів Радомишльської ТГ Житомирського району Житомирської області, виник злочинний умисел на незаконне проникнення до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з метою викрадення чужого майна.
В подальшому цього ж дня близько 00 години 30 хвилин ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, прийшла до вказаного домоволодіння, яке належить ОСОБА_11 з метою викрадення чужого майна та без розриву у часі, порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, якою проголошено, що кожному гарантується недоторканість житла, ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, якими закріплено права людини на недоторканість житла або іншого володіння особи, умисно, протиправно, всупереч волі власника ОСОБА_11 , без законних на те підстав, усвідомлюючи, що її дії носять незаконний та протиправний характер, будучи впевненою, що за нею ніхто не спостерігає, проникла до подвір'я вказаного домоволодіння та без розриву у часі підійшла до приміщення господарської будівлі, де через незамкнені двері таємно, умисно, незаконно, проникла у середину вказаного господарського приміщення, чим порушила недоторканість іншого володіння ОСОБА_11 та здійснила дрібне викрадення майна ОСОБА_11 .
28.03.2025 постановою Радомишльського районного суду ОСОБА_9 було визнано винною у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, стороною обвинувачення дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння ОСОБА_11 .
В судове засідання апеляційного суду обвинувачена не з'явилася, а враховуючи, що в апеляційній скарзі не йдеться про погіршення її становища, захисник та прокурор просили проводити апеляційний розгляд без її участі.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 в підтримання апеляційної скарги, думку захисника ОСОБА_7 , який покладався на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції за згодою учасників судового провадження, розглянув обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження відповідно до ст.381 КПК України, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин.
Таким чином, висновок суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_9 в умисних діях, які виразились у незаконному проникненні до іншого володіння ОСОБА_11 , відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Дії обвинуваченої ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 162 КК України кваліфіковані правильно.
У вказаній частині вирок суду не оскаржується та апеляційним судом не перевіряється.
Згідно положень ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Оскільки встановлене судом першої інстанції кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, було вчинено ОСОБА_9 14.03.2025 близько опівночі, тобто до постановлення попереднього вироку від 14.03.2025., суд першої інстанції при призначенні остаточного покарання обвинуваченому помилково застосував положення ст. 71 КК України та не застосував ч. 4 ст. 70 цього Кодексу, чим порушив закон України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а вирок суду - відповідній зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 змінити в частині призначення остаточного покарання на підставі ст.71 КК України.
Виключити з вироку вказівку на призначення ОСОБА_9 остаточного покарання на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків.
Вважати ОСОБА_9 засудженою за ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень з урахуванням вироку Радомишльського районного суду Житомирської області від 14.03.2025 шляхом поглинення менш суворого покарання у виді штрафу більш суворим, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: