Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10374/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.
Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.
10 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Григорусь Н.Й.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/10374/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про судовий захист цивільних прав та інтересів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Петровської М.В. в м. Житомирі,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати незаконними рішення, дії, бездіяльність, вчиненням численних порушень законодавства при розгляді звернення від 29.07.2019 №25/Д-8325 та запису на особистий прийом від 08.10.2019;
- відшкодувати за рахунок ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну порушеннями законодавства в розмірі 210 000 грн.;
- прийняти виклад порушень законодавства, заподіяних ОСОБА_2 при розгляді звернення від 29.07.2019 №25/Д-8325 та запису на особистий прийом від 08.10.2019.
В обґрунтування позову зазначила, що під час розгляду її заяви від 29.07.2019 ОСОБА_2 було допущено 15 порушень чинного законодавства, а саме: незаконно відмовлено у розгляді заяви у встановлений законодавством строк, оскільки відповідь надана 11.11.2019, тобто через 100 днів; у листі від 11.11.2019 незаконно порушено ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян»; неправомірно зроблено посилання на відповідь від 23.08.2019; незаконно відмовлено розглянути висновок від 29.07.2019; незаконно відмовлено розглянути рішення від 11.12.2018; незаконно застосовано у відповіді від 11.11.2019 висновків, що не стосуються вимог заяви; незаконно відмовлено розглянути вимоги №3 та №4 заяви від 29.07.2019; незаконно ухвалено рішення по заяві від 29.07.2019 про незадоволення скарги; незаконно об'єднано в одному листі відповіді на заяву від 29.07.2019 та на скаргу подану на особистому прийомі від 08.10.2019. Вказує, що при записі на особистий прийом 08.10.2019 ОСОБА_2 було допущено 6 порушень чинного законодавства, а саме: порушено законодавства під час проведення особистого прийому по питанню витягу з карти особистого прийому; незаконно відмовлено надати відповідь по особистому прийому; незаконно відмовлено розглянути питання підняті на особистому прийомі; незаконно відмовлено розглянути висновки зазначені у скарзі від 08.10.2019; незаконно відмовлено розглянути вимогу по скарзі щодо проведення службового розслідування. Стверджує, що внаслідок зазначених вище неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 210 000 грн., адже вона зазнала погіршення стану здоров'я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження по справі. Роз'яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду за встановленою підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції незаконно змінив суть її позовної заяви, не зазначив в ухвалі суть обґрунтування її позовних вимог та незаконно відмовив їй мати не заборонені законом цивільні права. Також зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які вона посилалась у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також незаконній відмові у доступі до правосуддя. Вважає, що її позовна заява відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до голови Житомирської міської ради Сухомлина С.І. із заявою, у якій просила:
- надати дозвіл на особистий прийом;
- запросити на прийом представників виконавчого комітету Житомирської міської ради;
- провести службову перевірку виконавчого комітету Житомирської міської ради за її участю;
- розглянути клопотання від 27.11.2015 про надання дозволу на одержання земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України.
До заяви було долучено: клопотання від 27.11.2015, відповідь №15/2185 від 28.03.2019 та рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №296/10606/16-а.
Листом №25/Д-10389 від 11.11.2019 ОСОБА_1 повідомлено про те, що на вимоги її заяви від 29.07.2019 надано аргументовану відповідь листом від 23.08.2019 №25/Д-8325 з урахуванням норм чинного законодавства.
08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала скаргу до голови Житомирської міської ради Сухомлина С.І., у якій просила провести службову перевірку виконавчого комітету Житомирської міської ради.
До скарги було долучено заяву від 29.07.2019 та відповідь від 23.08.2019.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Так, частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ст. ст. 14, 15 «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 16 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України закріплено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, закріпленими у ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її заяви від 29 липня 2019 року за вх.№25/д-8325 міським головою Житомирської міської ради - Сухомлиним С.І. не було дотримано вимог чинного законодавства, зокрема, надано відповідь 11.11.2019, через 100 днів, чим порушено ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», крім того міським головою було здійснено 21 порушення законодавства, зокрема незаконна відмова провести службову перевірку усіх протиправних діянь виконавчого комітету Житомирської міської ради, вжити адміністративні міри реагування, як керівник-розпорядник, порушення законодавства під час особистого прийому по питанню щодо корупційних дій виконавчого комітету щодо відведення земельної ділянки, тощо, внаслідок чого їй заподіяно моральну шкоду.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, законність дій та рішень ОСОБА_2 , як голови Житомирської міської ради при розгляді звернення ОСОБА_1 від 29.07.2019 №25/Д-8325 та запису на особистий прийом від 08.10.2019 підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22.
Враховуючи те, що відповідач під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.07.2019 та скарги від 08.10.2019 здійснював владні управлінські функції та реалізовував свої контрольні функції у сфері управління, такий спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
В свою чергу, вимога про стягнення моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч. 5 ст. 21 КАС України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 10 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді