Справа № 761/25471/25
Провадження № 1-кп/761/3521/2025
21 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №62025100110000031 від 25.01.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобровиця Чернігівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , на даний час перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні №62025100110000031 від 25.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотаннями про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , із визначенням застави в 10 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та відсутність підстав для зміни запобіжних заходів.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Мотивуючи свої заперечення, захисник зазначив, що ризики, наведені прокурором, необґрунтовані, прокурором не доведено неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу. Крім того зазначив, що ОСОБА_10 має постійне місце проживання, одружений, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, має виключно позитивні характеристики. Крім цього, зазначив, що прокурор не обґрунтував у клопотанні розмір застави, та з урахуванням способу життя та доходу обвинуваченого ОСОБА_10 , він є непомірним, у нього відсутня можливість внесення такої суми застави та жодним чином не корелюється із його статками, а тому просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доди, або визначити заставу в 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також, адвокат ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Крім того, зазначив, що ОСОБА_12 має місце проживання, за яким характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину. Також зазначив, що визначений слідчим суддею розмір застави, з урахуванням способу життя та доходів обвинуваченого ОСОБА_12 , є непомірним, у нього відсутня можливість внесення такої суми застави та жодним чином не корелюється із його статками, а тому просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доди, або визначити заставу в 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_7 підтримав доводи адвоката ОСОБА_6 , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зазначив про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, або зменшити розмір застави від 80 до 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Мотивуючи своє клопотання, зазначив, що ризики, наведені прокурором, необґрунтовані, прокурором не доведено неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_11 більш м'якого запобіжного заходу. Так, захисник зазначив, що ОСОБА_11 має місце проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що свідчить про обґрунтованість доводів сторони захисту про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтримали доводи своїх захисників, зазначили, що наміру переховуватися від суду не мають.
Захисник ОСОБА_14 та обвинувачений ОСОБА_13 при вирішенні клопотань прокурора поклалися на розсуд суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, додатково надані сторонами документи, суд дійшов наступного висновку.
Так, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 07.03.3025 до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який в подальшому неодноразово був продовжений.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, суд приходить до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_15 , тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винуватим, а також конкретні обставини кримінального провадження, що свідчать про можливість невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, наведені обставини дають підстави вважати про наявність ризиків, що ОСОБА_10 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, наявність у обвинуваченого ОСОБА_10 місця проживання, сім'ї, з урахуванням наведених вище факторів, не зменшують існування зазначених ризиків.
Крім того, судом не встановлено даних, які б свідчили про неможливість тримання під вартою ОСОБА_10 за станом здоров'я.
Враховуючи наведене, на переконання суду, менш суворий запобіжний захід, аніж тримання під вартою, на даний час не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, є неспроможними.
Вирішуючи клопотання сторони захисту про визначення обвинуваченому ОСОБА_10 застави в 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд приходить до наступного висновку.
Так, застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до обвинуваченого та накладає відповідні зобов'язання не тільки на обвинуваченого, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК, застава як вид запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків з умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України визначено право суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого зокрема ст. 255 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 .
В той же час, враховуючи стадію кримінального провадження, термін перебування ОСОБА_10 під вартою, а також те, що останній раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, пов'язаної із наданням публічних послуг, судом 01.07.2025 ОСОБА_10 було визначено заставу у розмірі 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак, з урахуванням наведених вище ризиків, фактичних обставин кримінального провадження, суми ймовірної одержаної неправомірної вигоди, стадії розгляду судового провадження, наявність ризику, що ОСОБА_10 , усвідомлюючи тяжкість покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення, може ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави.
Однак, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, а також враховуючи майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_10 та його спосіб життя, а також те, щоб розмір міг у повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застава в розмірі 8 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховується, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 до ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово був продовжений.
Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має місце проживання, сім'ю, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, також враховується тяжкість покарання в разі визнання останнього винуватим, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики її ухилення від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зазначені прокурором ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, їм неможливо запобігти в умовах застосування до обвинуваченого будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого, не можуть їм запобігти.
Так, враховуючи встановлені в судовому засіданні ризики переховування від суду, впливу на свідків, інших обвинувачених у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час жоден інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, на даній стадії судового розгляду не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, і не забезпечить належної поведінки і виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, судом не встановлено даних, які б свідчили про неможливість тримання під вартою ОСОБА_11 за станом здоров'я.
При цьому, наявність у обвинуваченого ОСОБА_11 місця проживання, соціальних зв'язків, з урахуванням наведених вище факторів, не можуть в повній мірі бути стримуючими факторами в запобіганні вищевказаним ризикам.
Враховуючи наведене, на переконання суду, менш суворий запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою є неспроможними.
В той же час, враховуючи вищенаведені дані про особу ОСОБА_11 , ступінь його участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, його майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують обвинуваченого, його спосіб життя, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_11 заставу в розмірі 8 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, та саме такий розмір, на переконання суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховується, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 до ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово був продовжений.
Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має місце проживання, сім'ю, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, також враховується тяжкість покарання в разі визнання останнього винуватим, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики її ухилення від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зазначені прокурором ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, їм неможливо запобігти в умовах застосування до обвинуваченого будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого, не можуть їм запобігти.
Так, враховуючи встановлені в судовому засіданні ризики переховування від суду, впливу на свідків, інших обвинувачених у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час жоден інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, на даній стадії судового розгляду не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, і не забезпечить належної поведінки і виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а тому доводи сторони захисту про можливість застосування до ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, є неспроможними.
Крім того, судом не встановлено даних, які б свідчили про неможливість тримання під вартою ОСОБА_12 за станом здоров'я.
При цьому, наявність у обвинуваченого ОСОБА_12 місця проживання, соціальних зв'язків з урахуванням наведених вище факторів не можуть в повній мірі бути стримуючими факторами в запобіганні вищевказаним ризикам.
Такти чином, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, наведені вище ризики, суми ймовірної одержаної неправомірної вигоди, стадії розгляду судового провадження, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави.
В той же час, з урахуванням наведених вище даних про особу ОСОБА_12 , ступінь його участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, його майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують обвинуваченого, спосіб його життя, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_12 заставу в розмірі 8 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, та саме такий розмір, на переконання суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд,
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 .
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 до 19 грудня 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_10 заставу в 8 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 24 224 000 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м.Київ р/р UA128201720355259002001012089. Призначення платежу: застава за ОСОБА_10 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2025 у справі № 761/25471/25 внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 у разі внесення застави, такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування у позапроцесуальний спосіб зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати до зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_10 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок ТУДСАУ в місті Києві, повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі Державної Установи «Київський слідчий ізолятор», яка негайно повинна здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти і повідомити усно та письмово суд.
В разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 до 19 грудня 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_11 заставу в 8 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 24 224 000 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ р/р UA128201720355259002001012089. Призначення платежу: застава за ОСОБА_11 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2025 у справі № 761/25471/25 внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 у разі внесення застави, такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування у позапроцесуальний спосіб зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати до зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_11 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок ТУДСАУ в місті Києві, повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі Державної Установи «Київський слідчий ізолятор», яка негайно повинна здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти і повідомити усно та письмово суд.
В разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 до 19 грудня 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_12 заставу в 8 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 24 224 000 гривень яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м.Київ р/р UA128201720355259002001012089. Призначення платежу: застава за ОСОБА_12 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2025 у справі № 761/25471/25 внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 у разі внесення застави, такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування у позапроцесуальний спосіб зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати до зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_12 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок ТУДСАУ в місті Києві, повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі Державної Установи «Київський слідчий ізолятор», яка негайно повинна здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти і повідомити усно та письмово суд.
В разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Судді