04 листопада 2025 рокум.ЛьвівСправа № 460/1233/25 пров. № А/857/29362/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого суддіШавеля Р. М.
суддів Бруновської Н. В.
Запотічного І. І.
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Лавренчук Т.В.;
від відповідача - Кузьмич Н.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові клопотання Головного управління ДПС у Рівненській обл. про зупинення апеляційного провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соя-Біотек» до Головного управління ДПС у Рівненській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток (рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2025р.),-
27.01.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 28.01.2025р.) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Соя-Біотек» звернувся за допомогою системи «Електронний суд» до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача Головного управління /ГУ/ ДПС у Рівненській обл. № 19517000701 від 06.01.2025р.; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати (Т.1, а.с.1-61).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження із викликом учасників справи та проведенням судового засідання (Т.20, а.с.78-79).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській обл. № 19517000701 від 06.01.2025р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.35, а.с.2-111).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Рівненській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.35. а.с.114-120).
Під час апеляційного розгляду відповідач ГУ ДПС у Рівненській обл. звернувся до апеляційного суду із письмовим клопотанням, в якому просив зупинити провадження у справі до часу набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 460/17418/25 за позовом ГУ ДПС у Рівненській обл. до ТзОВ «Соя-Біотек» і ТзОВ «МЕНСКОРП» про визнання недійсним договору № 1603-С від 16.03.2023р. (Т.35, а.с.199-202).
Вимоги клопотання обґрунтовує тим, що розгляд цієї справи є неможливим без встановлення реальності проведених у бухгалтерському обліку операцій. Оскільки предметом доказування є реальність господарських операцій з придбання соняшника, а в справі № 460/17418/25 встановлюються обставини недійсності укладеного правочину між позивачем та його контрагентом, тому прийняття рішення всправі № 460/1233/25 щодо правильності податкового повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань є об'єктивно неможливим до набрання законної сили рішенням щодо недійсності правочину.
Метою зупинення провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.236 КАС України є виявлення обставин, підстав , фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цій справі, але мають безпосереднє значення для правильного вирішення розглядуваного спору.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи та заявлене клопотання в межах наведених у ньому доводів, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про зупинення апеляційного провадження не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду;
Із змісту наведеної норми слідує, що своїм правом зупинити провадження у справі за розглядуваних обставин суд може скористатися лише за наявності обставин, що створюють об'єктивні перешкоди в розгляді справи.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета спору.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, яка розглядається, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 18.09.2018р. у справі № 9901/314/19 (провадження№ 11-631заі19) та від 16.10.2019р. у справі № 800/330/17 (провадження № 11-509заі19), а також Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.07.2021р. у справі № 160/9902/19 (адміністративне провадження № К/9901/10666/21).
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду цієї справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в розглядуваній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
За позицією відповідача, оскільки предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій з придбання соняшнику, а іншим судом в межах адміністративної справи № 460/17418/25 встановлюються обставини недійсності укладеного правочину між позивачем та його контрагентом як такого, що не спричинив реальних наслідків з постачання соняшнику, то прийняття рішення у адміністративній справі № 460/1233/25 про скасування донарахування контролюючого органу внаслідок завищення позивачем витрат по проведених нереальних операціях є об'єктивно неможливим до набрання законної сили рішенням щодо недійсності правочину.
Під час апеляційного розгляду з'ясовано, що у вересні 2025 року ГУ ДПС у Рівненській обл. звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним договір поставки № 1603-С від 16.03.2023р., укладений між ТзОВ «Соя-Біотек» та до ТзОВ «МЕНСКОРП» (попередня назва - «ВАЙТЕРА ТРЕЙД») (Т.35, а.с.206-216).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду29.09.2025р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 460/17418/25. (Т.35, а.с.205 і на звороті).
Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з того, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
При цьому, в податкових відносинах не може застосуватися ст.204 Цивільного кодексу /ЦК/ України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Натомість, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу /ПК/ України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
При цьому, з урахуванням норм ст.ст.61 та 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Водночас, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 ЦК України.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України). Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом п.44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.
Таким чином, звернення податкового органу до суду із позовом про визнання недійсним договору позивача та його контрагента не створює перешкод для розгляду справи № 460/1233/25.
Окрім цього, господарські відносини ТзОВ «Соя-Біотек» з ТзОВ «МЕНСКОРП» (ВАЙТЕРА ТРЕЙД) не є єдиною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей не охоплюється лише договором поставки № 1603-С від 16.03.2023р., а тому вказані господарські операції не мали ключового чи вирішального значення для винесення відповідного рішення, позаяк в матеріалах справи також містяться договори поставки, укладені між ТзОВ «Соя-Біотек» та іншими контрагентами, у яких позивач придбавав насіння соняшника.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, приймаючи до уваги ту обставину, що зібрані докази в межах цієї адміністративної справи дають можливість суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження в адміністративній справі № 460/1233/25 на підставі п.3 ч.1 ст.236 КАС України.
Враховуючи наведені обставини, а також приймаючи до уваги відсутність об'єктивної неможливості розгляду справи, колегія суддів не убачає правових підстав для зупинення апеляційного провадження в справі на підставі п.3 ч.1 ст.236 КАС України.
З наведених міркувань колегія суддів приходить до переконливого висновку про безпідставність і необґрунтованість заявленого клопотання, через що в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись п.3 ч.1 ст.236, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.321, ст.ст.325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській обл. про зупинення апеляційного провадження в адміністративній справі № 460/1233/25 до часу набрання законної сили рішенням суду в справі № 460/17418/25, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
І. І. Запотічний
Дата складання повного судового рішення: 10.11.2025р.