29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 604/356/25 пров. № А/857/30855/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції,
на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року (суддя - Сташків Н.Б., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - селище Підволочинськ, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №604/356/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції,
про скасування постанови і закриття провадження у справі,
встановив:
У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача УПП в Тернопільській області ДПП, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №04323633 від 21.03.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП закрити.
Відповідач позовних вимог не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08.07.2025 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕНА №04323633 від 21 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 гривень. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 гривень.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції припустився неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та визначив встановленими недоведені обставини, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про непогодження із висновком суду першої інстанції, що відеозапис не містить факту вчинення позивачем правопорушення, оскільки відеозаписом з нагрудного відео реєстратора поліцейського чітко зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме не виконання вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль». Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.
Суд встановив такі фактичні обставини справи.
Інспектором поліції Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №04323633 від 21.03.2025, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340,00 грн (а.с. 11, 56).
Згідно вказаної постанови підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 21 березня 2025 року о 21 год. 29 хв., позивач керуючи автомобілем FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_1 , на А/Д М-30, Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине 191 км, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль» та здійснив проїзд без зупинки транспортного засобу перед контрольним пунктом, чим порушив вимоги п.8.4«в» Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Не погодившись із такою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, перевіривши оскаржене рішення суду на предмет законності та обґрунтованості, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з підстав відсутності доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Вирішуючи спірні правовідносини, колегія судді виходять з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно положень розділу 33. «ДОРОЖНІ ЗНАКИ», глави 3. «Заборонні знаки» п.3.41 «Контроль» ПДР - забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).
Відповідно до пункту 8.4 «в» дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що частинами 1 та 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як слідує зі змісту положень п.п. 3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Колегія суддів враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови відповідач надав суду файл з відеозаписом з нагрудного відео реєстратора поліцейського події, що відображена в оскарженій постанові, а також процес розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.
Переглянувши цей відеозапис, колегія суддів встановила, що позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль» щодо зупинки, тобто зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Встановлено, що інспектором на місці зупинки повідомлено позивачу про причину зупинки та суть скоєного правопорушення, на що позивач повідомив, що планував зупинитися трохи дальше, тому не зупинявся на вимогу дорожнього знаку 3.41 Контроль.
Вказане підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач вказує, що проїжджаючи головною дорогою до блок-поста, зменшив швидкість аж до повної зупинки автомобіля. Однак, такі покази позивача не відповідають дійсності та спростовуються переглянутим відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, на підставі чого встановлено, що о 21 год. 26 хв. зафіксовано, як ТЗ позивача здійснює проїзд без зупинки повз дорожній знак 3.41 «Контроль».
Позивач також вказує, що до машини підійшов поліцейський та не представившись, попросив документи. Відеозаписом о 21 год. 26 хв. зафіксовано, що інспектор представився водію.
Позивач вказує, що розгляд справи не відбувався у його присутності та не роз'яснено йому права, таким чином розгляд проводився з значним порушенням процедури. Однак, вказане спростовується наданим суду відеозаписом, згідно з яким о 21 год. 31 хв. позивачу згідно статей 278, 279, 280 КУпАП повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Після чого поліцейськими позивачу було роз'яснено його права, в також порядок та строки оскарження постанови.
Отже, суд апеляційної інстанції формує висновок, що позивач допустив порушення вимог п.8.4 «б», відповідальність за що передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення повністю викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, з якої вбачається, що 21 березня 2025 року о 21 год. 29 хв., позивач керуючи автомобілем FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_1 , на А/Д М-30, Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине 191 км, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль» та здійснив проїзд без зупинки транспортного засобу перед контрольним пунктом, чим порушив вимоги п.8.4«в» Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
На підставі встановлених у справі фактичних обставин та наведеного правового регулювання спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що інспектором патрульної поліції у Тернопільській області ДПП 21.03.2025 обґрунтовано винесена спірна постанова та підстави для її скасування відсутні. Відповідач надав суду достатні докази на підтвердження обставин порушення позивачем законодавства про дорожній рух, зокрема, про вчинення порушень ПДР України з недотримання вимог, визначених 3.41 «Контроль» та п.8.4«в» ПДР, скоївши адміністративні правопорушення, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Отже, підстави для скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №04323633 від 21.03.2025 року відсутні, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновок суду першої інстанції щодо недоведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог, то з урахуванням приписів статті 139 КАС України немає підстав для відшкодування позивачу судових витрат.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції розгляд адміністративної справи проведено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нової постанови суду про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції - задоволити.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року в адміністративній справі №604/356/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови і закриття провадження у справі - скасувати та ухвалити нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Повний текст постанови суду складено 07.11.2025 року