Справа № 560/17780/24
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
10 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В грудні 2024 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп", в якому, з врахуванням уточненої позовної заяви №2337 від 19.03.2025, просило стягнути з Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 946170,29 грн з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг по податку на прибуток, рентній платі, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, земельному податку, в розмірі 946170,29 гривень. Самостійно податковий борг відповідачем не сплачений, тому покликаючись на вимоги Податкового кодексу України, просило задовольнити позовні вимоги.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" податковий борг в розмірі 946170,29 (дев'ятсот сорок шість тисяч сто сімдесят гривень двадцять дев'ять копійок) гривень з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що йому належить.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
За відповідачем рахується заборгованість у сумі 946170,29 грн, яка утворилась:
1) по податку на прибуток, на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9118824417 від 07.05.2024 в сумі 14803,00 грн;
2) по рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини (UА68040270000072985), на підставі: розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування № 9113972156 від 01.05.2024, в сумі 47887,75 грн; розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування № 9207976764 від 25.07.2024, в сумі 47887,75 грн; податкового повідомлення-рішення № 0/19928/0408 від 31.07.2024, в сумі 18911,59 грн;
3) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини (UА68060110000046608), на підставі: розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування № 9114726732 від 02.05.2024, в сумі 9047,25 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099430407 від 26.04.2024, в сумі 1348,91 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099470407 від 26.04.2024, в сумі 41498,82 грн; розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування № 9209134202 від 26.07.2024, в сумі 9 047,25 грн;
4) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини (UА68060190000075749), на підставі: розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування № 9114764586 від 02.05.2024, в сумі 13562,00 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099380407 від 26.04.2024, в сумі 22095,33 грн; розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування № 9209515002 від 26.07.2024, в сумі 13562,00 грн;
5) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини (UА68060310000022172), на підставі: розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування № 9114726749 від 02.05.2024, в сумі 50203,25 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099500407 від 26.04.2024, в сумі 27352,82 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099480407 від 26.04.2024, в сумі 2260,66 грн; розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування № 9209134230 від 26.07.2024, в сумі 50203,25 грн;
6) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини (UА68060330000029010), на підставі: розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування № 9114697631 від 02.05.2024, в сумі 1220,75 грн; розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування № 9209049608 від 25.07.2024, в сумі 1220,75 грн;
7) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів (UА68040270000072985), на підставі податкового повідомлення-рішення № 0/19930/0408 від 31.07.2024, в сумі 2829,75 грн;
8) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів (UА68060090000093924), на підставі податкового повідомлення-рішення № 0099220407 від 26.04.2024 в сумі 1090,26 грн.;
9) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів (UА68060110000046608), на підставі податкового повідомлення-рішення № 0099400407 від 26.04.2024, в сумі 421,35 грн;
Податкового повідомлення-рішення № 0099390407 від 26.04.2024, в сумі 49,49 грн.;
10) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів (UА68060190000075749), на підставі: податкового повідомлення-рішення № 0099360407 від 26.04.2024, в сумі 930,50 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099340407 від 26.04.2024 в сумі 12,33 грн; розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) № 9209515001 від 26.07.2024, в сумі 2846,50 грн;
11) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів (UА68060230000028195), на підставі податкового повідомлення-рішення № 0099510407 від 26.04.2024, в сумі 7539,83 грн;
12) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів (UА68060270000042174), на підставі: податкового повідомлення-рішення № 0099570407 від 26.04.2024, в сумі 2102,13 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099540407 від 26.04.2024, в сумі 112,74 грн;
13) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів (UА68060310000022172), на підставі: податкового повідомлення-рішення № 0099410407 від 26.04.2024, в сумі 5141,62 грн; розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) № 9209134217 від 26.07.2024, в сумі 27291,00 грн.;
14) рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів (UА68060330000029010), на підставі розрахунку з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) № 9209049643 від 26.07.2024, в сумі 2274,50 грн;
15) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (UА68060110000046608), на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9021844202 від 09.02.2024, згідно дати нарахування: 29.04.2024 в сумі 2 478,52 грн; 29.07.2024 в сумі 2 478,52 грн; 29.10.2024 в сумі 2 478,52 грн;
16) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (UА68060310000022172), на підставі: податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9021843914 від 09.02.2024, згідно дати нарахування: 29.04.2024 в сумі 4 233,38 грн; 29.07.2024 в сумі 4233,38 грн; 29.10.2024 в сумі 4233,38 грн; податкового повідомлення-рішення № 0102610407 від 29.04.2024, в сумі 1961,66 грн;
17) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (UА68020110000071202), на підставі: податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9021816335 від 09.02.2024, згідно дати нарахування: 29.04.2024 в сумі 27161,05 грн; 29.07.2024 в сумі 27161,05 грн; 29.10.2024 в сумі 27161,05 грн; нарахованої пені на суму 8842,63 грн;
18) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (UА68060110000046608), на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9021843916 від 09.02.2024, згідно дати нарахування: 29.04.2024 в сумі 544,93 грн; 29.07.2024 в сумі 544,93 грн; 29.10.2024 в сумі 544,93 грн;
19) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (UА68060310000022172), на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9021843223 від 09.02.2024, згідно дати нарахування: 29.04.2024 в сумі 3 229,79 грн; 29.07.2024 в сумі 3229,79 грн; 29.10.2024 в сумі 3 229,79 грн;
20) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (UА68060330000029010), на підставі: податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9021939755 від 09.02.2024, згідно дати нарахування: 29.04.2024 в сумі 11 198,48 грн; 29.07.2024 в сумі 11 198,48 грн; 29.10.2024 в сумі 11 198,48 грн; нарахованої пені на загальну суму 9539,50 грн;
21) земельному податку з юридичних осіб (UА68020110000071202), на підставі: податкового розрахунку земельного податку №9023558922 від 12.02.2024, згідно дати нарахування: 01.04.2024 в сумі 30261,81 грн; 30.04.2024 в сумі 30261,81 грн; 30.05.2024 в сумі 30261,81 грн; 01.07.2024 в сумі 30261,81 грн; 30.07.2024 в сумі 30261,81 грн; 30.08.2024 в сумі 30261,81 грн; 30.09.2024 в сумі 30261,81 грн; 30.10.2024 в сумі 30261,81 грн; податкового повідомлення-рішення N 0/10924/0406 від 02.05.2024, в сумі 6 483,04 грн; нарахованої пені на загальну суму 9205,69 грн;
22) земельному податку з юридичних осіб (UА68060090000093924), на підставі Податкового розрахунку земельного податку №9022760865 від 09.02.2024, згідно дати нарахування: 01.04.2024 в сумі 2 239,99 грн; 30.04.2024 в сумі 2 239,99 грн; 30.05.2024 в сумі 2 239,99 грн; 01.07.2024 в сумі 2 239,99 грн; 30.07.2024 в сумі 2 239,99 грн; 30.08.2024 в сумі 2 239,99 грн; 30.09.2024 в сумі 2 239,99 грн; 30.10.2024 в сумі 2 239,99 грн;
23) земельному податку з юридичних осіб (UА68060110000046608), на підставі: податкового розрахунку земельного податку №9023370197 від 10.02.2024, згідно дати нарахування: 01.04.2024 в сумі 2 449,55 грн; 30.04.2024 в сумі 2 449,55 грн; 30.05.2024 в сумі 2 449,55 грн; 01.07.2024 в сумі 2 449,55 грн; 30.07.2024 в сумі 2 449,55 грн; 30.08.2024 в сумі 2 449,55 грн; 30.09.2024 в сумі 2 449,55 грн; 30.10.2024 в сумі 2 449,55 грн; податкового повідомлення-рішення № 0102620407 від 29.04.2024, в сумі 1 234,27 грн;
24) земельному податку з юридичних осіб (UА68060190000075749), на підставі податкового розрахунку земельного податку №9022765339 від 09.02.2024, згідно дати нарахування: 01.04.2024 в сумі 3 201,79 грн; 30.04.2024 в сумі 3 201,79 грн; 30.05.2024 в сумі 3 201,79 грн; 01.07.2024 в сумі 3 201,79 грн; 30.07.2024 в сумі 3 201,79 грн; 30.08.2024 в сумі 3 201,79 грн; 30.09.2024 в сумі 3 201,79 грн; 30.10.2024 в сумі 3 201,79 грн;
25) земельному податку з юридичних осіб (UА68060230000028195), на підставі податкового розрахунку земельного податку № 9022128112 від 09.02.2024, згідно дати нарахування: 01.04.2024 в сумі 15,36 грн (з урахуванням часткової сплати в розмірі 29,12 грн); 30.04.2024 в сумі 44,48 грн; 30.05.2024 в сумі 44,48 грн; 01.07.2024 в сумі 44,48 грн; 30.07.2024 в сумі 44,48 грн; 30.08.2024 в сумі 44,48 грн; 30.09.2024 в сумі 44,48 грн; 30.10.2024 в сумі 44,48 грн;
26) земельному податку з юридичних осіб (UА68060310000022172), на підставі податкового розрахунку земельного податку №9023504776 від 12.02.2024, згідно дати нарахування: 01.04.2024 в сумі 3 713,25 грн; 30.04.2024 в сумі 3 713,25 грн; 30.05.2024 в сумі 3 713,25 грн; 01.07.2024 в сумі 3713,25 грн; 30.07.2024 в сумі 3 713,25 грн; 30.08.2024 в сумі 3 713,25 грн; 30.09.2024 в сумі 3 713,25 грн; 30.10.2024 в сумі 3 713,25 грн;
27) земельному податку з юридичних осіб (UА68060330000029010), на підставі податкового розрахунок земельного податку №9023522732 від 12.02.2024, згідно дати нарахування:01.04.2024 року в сумі 294,01 грн; 30.04.2024 в сумі 294,01 грн; 30.05.2024 в сумі 294,01 грн; 01.07.2024 в сумі 294,01 грн; 30.07.2024 в сумі 294,01 грн; 30.08.2024 в сумі 294,01 грн; 30.09.2024 в сумі 294,01 грн; 30.10.2024 в сумі 294,01 грн.
Вказана заборгованість підтверджується податковими деклараціями, податковими повідомленнями - рішеннями, розрахунком суми позовних вимог, витягами з інтегрованих карток платника податку по кожному з означених вище податків.
Позивачем було сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 97874-57 від 23 вересня 2020 року, яка була надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення та вручена останньому 20.11.2020. Загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 22.09.2020 становила 98022,21 гривень (арк. спр. 14).
Оскільки податковий борг відповідач в повному обсязі добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач у встановлений законом строк не сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем порушено порядок стягнення податкового боргу передбачений ПК України, що є грубим порушенням та є підставою у відмові в задоволенні позовних вимог.
Також звертає увагу, що за приписами пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною 2 статті 122 цього Кодексу.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про правильність висновків в рішенні суду першої інстанції, тому просив відмовити в її задоволенні.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відтак, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений строк.
Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Положенням п. 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно п. 59.5. ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов'язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов'язання; направлення податкових вимог.
Матеріалами справи підтверджується наявність безперервної заборгованості, а саме податковими деклараціями, податковими повідомленнями - рішеннями, розрахунком суми позовних вимог, у якому вказано звітні періоди та документи, якими визначено суму податкових зобов'язань, а також витягами з інтегрованих карток платника податку по кожному з означених вище податків.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, позовні вимоги про стягнення податкового боргу у цій справі ґрунтуються зокрема на підставі: податкового повідомлення-рішення № 0/19928/0408 від 31.07.2024, в сумі 18911,59 грн, податкового повідомлення-рішення № 0099430407 від 26.04.2024, в сумі 1348,91 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099470407 від 26.04.2024, в сумі 41498,82 грн, податкового повідомлення-рішення № 0099380407 від 26.04.2024, в сумі 22095,33 грн, податкового повідомлення-рішення № 0099500407 від 26.04.2024, в сумі 27352,82 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099480407 від 26.04.2024, в сумі 2260,66 грн; податкового повідомлення-рішення № 0/19930/0408 від 31.07.2024, в сумі 2829,75 грн, податкового повідомлення-рішення № 0099220407 від 26.04.2024 в сумі 1090,26 грн, податкового повідомлення-рішення № 0099400407 від 26.04.2024, в сумі 421,35 грн, податкового повідомлення-рішення № 0099390407 від 26.04.2024, в сумі 49,49 грн, податкового повідомлення-рішення № 0099360407 від 26.04.2024, в сумі 930,50 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099340407 від 26.04.2024 в сумі 12,33 грн, податкового повідомлення-рішення № 0099510407 від 26.04.2024, в сумі 7539,83 грн, податкового повідомлення-рішення № 0099570407 від 26.04.2024, в сумі 2102,13 грн; податкового повідомлення-рішення № 0099540407 від 26.04.2024, в сумі 112,74 грн, податкового повідомлення-рішення № 0099410407 від 26.04.2024, в сумі 5141,62 грн, податкового повідомлення-рішення № 0102610407 від 29.04.2024, в сумі 1961,66 грн, податкового повідомлення-рішення № 0102620407 від 29.04.2024, в сумі 1 234,27 грн.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб'єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.8 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.
Тобто, положеннями п.8 ч.4 ст.169 КАС України законодавець врегулював підставу для повернення позовної заяви позивачеві у випадку порушення процесуальних строків, а саме - коли суб'єкт владних повноважень подав позовну заяву із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, до закінчення строку встановленого у частині другій статті 122 КАС України.
При цьому, для застосування положень п.8 ч.4 ст.169 КАС України, слід виходити з того, що днем виникнення підстав, які дають право суб'єкту владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, є день закінчення шестимісячного строку, встановленого у абз.1 ч.2 ст.122 КАС України.
Також, строки давності щодо стягнення податкового боргу та їх застосування визначені у статті 102 ПК України.
Згідно з п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до п.102.4 ст.102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
При цьому, стягнення податкового боргу з урахування суб'єктного складу сторін у даній справі здійснюється у порядку ст.ст.95, 96 ПК України.
Строки, протягом яких контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення сум податкового боргу з платника податків, визначаються статтею 102 ПК України, відповідно до положень якої податковий орган має право звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу протягом 1095 днів з моменту виникнення податкового борг
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів КАС ВС у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 сформувала висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вказаний висновок не зазнав змін у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 500/2276/24 від 16 липня 2025 року.
Крім того, 19 січня 2023 року Велика Палата Верховного Суду (далі також - ВП ВС) ухвалила постанову у справі № 140/1770/19 про стягнення заборгованості.
У пункті 99 цієї постанови ВП ВС виснувала, що строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).
При цьому у пункті 101 постанови ВП ВС зазначила про те, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.
Такий висновок ВП ВС повторила у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 про стягнення коштів.
Отже, ВП ВС у справі про стягнення бюджетної заборгованості фактично констатувала, що строк звернення до суду у 1095 днів поширюється на право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, аналізувала не обумовлюючи вибір правової норми наявністю чи відсутністю досудового врегулювання спору, тобто наявністю чи відсутністю адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.
При цьому ВП ВС не вказано про відступ від правових висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів КАС ВС щодо строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, суб'єктом владних повноважень може бути подано до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред'явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку для звернення до суду особи, якої стосується таке рішення, про яке йдеться в частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, станом на дату подання позову 02.12.2024, ще не закінчився шестимісячний строк для звернення відповідача до адміністративного суду щодо оскарження всіх рішень суб'єкта владних повноважень, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги про стягнення податкового боргу у цій справі, зокрема податкового повідомлення-рішення № 0/19928/0408 від 31.07.2024 на суму 18911,59 грн, та податкового повідомлення-рішення № 0/19930/0408 від 31.07.2024 на суму 2829,75 грн.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем подано адміністративний позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується зокрема на підставі рішень суб'єкта владних повноважень до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, на час звернення з позовною заявою були наявні правові підстави для повернення такої.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з метою вжиття заходів щодо з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд зобов'язував Головне управління ДПС у Хмельницькій області та Державне підприємство "Шепетівський військовий лісгосп" надати обґрунтовані письмові пояснення із зазначенням детальних розрахунків складових податкового боргу у формі таблиці, в якій відобразити такі відомості: підставу виникнення податкового зобов'язання (податкова декларація, розрахунок, податкове повідомлення-рішення); номер та дату документа (номер податкової декларації, розрахунку чи ППР, дата його складення); суму зобов'язання (окремо по кожному документу); дату вручення документа платнику податків (з підтвердженням способу вручення); закінчення строку оскарження (шестимісячний строк відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України); дату, з якої контролюючий орган мав право звернутися до суду (з урахуванням вимог п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України); інформацію про сплату / несплату зобов'язання (чи є часткова/повна сплата, чи залишається борг непогашеним).
Проте вимоги ухвали суду виконано не в повному обсязі, оскільки позивачем не надано обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням детальних розрахунків складових податкового боргу у формі таблиці з відображенням конкретних відомостей, як того вимагав суд. Зокрема, у поданих документах відсутні відомості щодо дати вручення документів платнику податків, закінчення строку їх оскарження та дати, з якої контролюючий орган набув право звернення до суду, що унеможливлює повну перевірку правомірності заявлених позовних вимог.
В той же час, не вбачається за можливе виокремити із заявленої до стягнення суми податкового боргу суму, що визначена безпосередньо у податкових-повідомленнях рішеннях, відносно яких не завершився встановлений законом строк на їх оскарження, решту суми податкового боргу, оскільки така нерозривно пов'язана із сумою, що визначена у згаданих рішеннях, та такі дії належить до дискреційних повноважень податкового органу.
Відповідно до статті 319 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення суду першої інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст.ст.238, 240 КАС України.
З вказаної норми слідує, що під час розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції повинен перевірити наявність/відсутність підстав для закриття провадження у справі або ж залишення позовної заяви без розгляду.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення рішення про залишення позову без розгляду.
Хоча повернення позовної заяви (ст. 169 КАС України) та залишення позову без розгляду (ст. 240 КАС України) мають різні процесуальні форми, обидва ці інститути спрямовані на недопущення розгляду справи по суті у разі відсутності передумов для судового захисту.
У даному випадку подання позову до закінчення шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України, свідчить про його передчасність, що співвідноситься з моделлю залишення позову без розгляду, оскільки спір по суті ще не виник в юридичному сенсі.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви є процесуальним наслідком її подання суб'єктом владних повноважень до закінчення шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України для оскарження рішення суб'єкта владних повноважень особою, якої воно стосується.
Однак у даній справі провадження у суді першої інстанції було вже відкрито, а отже на момент апеляційного перегляду процесуальна стадія повернення позовної заяви є такою, що минула.
Разом з тим, подання позову до спливу шестимісячного строку, коли особа, якої стосується рішення контролюючого органу, ще не була позбавлена права його судового оскарження, свідчить про передчасність звернення до суду та відсутність на момент подання позову спору, який може бути предметом судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у випадку відсутності прямого правового регулювання застосовується аналогія закону. Оскільки у даній ситуації процесуальний ефект повернення позовної заяви (п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України) полягає у недопущенні розгляду спору по суті до спливу зазначеного строку, а стадія повернення пропущена, суд апеляційної інстанції застосовує п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України та залишає позову без розгляду як поданий передчасно.
Крім того, ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Серявін та інші проти України").
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року скасувати.
Позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу - залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.