Справа № 826/17198/16 Суддя (судді) першої інстанції: Пасечнік О.В.
10 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Мельничука В.П., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Українські хлібні традиції" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство "Київхліб" (ПАТ "Українські хлібні традиції") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001291402, №0001281402 від 26.07.2016.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Київхліб» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактами від 12.03.2015 № О-В/1203-15, від 12.03.2015 № SC-B/1203-15, від 12.03.2015 № SB-B/1203-15, від 22.12.2014 № 2, від 20.08.2015 № SB-B/200815, за результатами якої Відповідачем складено акт від 08.07.2016 № 904/28-10-14- 02-00381574.
За висновками вказаної перевірки відповідачем встановлено порушення ПАТ «Київхліб» вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185) при виконанні умов та зобов'язань передбачених контрактами у сфері ЗЕД з нерезидентом «Expertos Ventus LP», «Ansercone Enterprise LP» в частині дотримання позивачем строків зарахування виручки резидентів України на валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах.
На підставі вказаного акту перевірки від 08.07.2016 № 904/28-10-14-02-00381574 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.07.2016 № 0001291402 форми «С» яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340 грн. 00 коп. згідно статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та пункту 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, а також податкове повідомлення - рішення від 26.07.2016 № 0001281402 форми «С» яким до Позивача застосовано 2 725 992 грн. 31 коп. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
Позивач звернувся 15.02.2016 з листом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 № 1409 "Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями" (далі - Порядок № 1409) щодо надання на адресу ПАТ "Київхліб" висновку про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за контрактом № SB-B/200815 від 20.08.2015 з компанією "Ansercone Enterprise LP" на 360 днів з дня оформлення наступних вантажно-митних декларацій, а саме: №508040001/2015/002395, №508040001/2015/002397, № 508040001/2015/003350, № 508040001/2015/003730.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 25.02.2016 № 4102-10/50 повідомило позивача про відмову у наданні висновку (в порядку статті 6 Закону № 185) про продовження строків розрахунків в іноземній валюті по контракту в сфері ЗЕД № SB-B/200815 від 20.08.2015, мотивуючи таке рішення невідповідністю поданих резидентом документів законодавству згідно підпункту 2 пункту 9 Порядку № 1409.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2016 року у справі № 826/4396/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 лютого 2016 року № 4102-10/50 про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за експортними зовнішньоекономічними операціями за контрактом від 20 серпня 2015 року № SB-B/200815. Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України видати Публічному акціонерному товариству «Київхліб» висновок щодо продовження строків розрахунків за експортними зовнішньоекономічними операціями за контрактом від 20 серпня 2015 року № SB-B/200815 відповідно до митних декларацій від 18 вересня 2015 року № 508040001/2015/002395, від 18 вересня 2015 року № 508040001/2015/002397, від 17 листопада 2015 року № 508040001/2015/003350, від 08 грудня 2015 року № 508040001/2015/003730 на 360 днів з моменту оформлення митних декларацій.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення - рішення № 0001291402 від 26.07.2016 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 грн. 00 коп. та № 0001281402 від 26.07.2016 форми «С» щодо застосування до ПАТ «Київхліб» пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД з компанією «Ansercone Enterprise LP» та пені застосованої до ПАТ «Київхліб» по розрахунках з «Expertos Venture LP» протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185) встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону № 185 Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Пунктом 1 Постанови правління Національного банк України від 03.06.2015, № 354 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Відповідно до статті 6 Закону № 185 строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону № 185, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними. Імпортними операціями, затвердженої постановою НБУ від 24.03.1999 № 136 банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією саме на поточний рахунок останнього.
Як вбачається з розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності до податкового повідомлення - рішення від 26.07.2016 № 0001281402, встановлене порушення строків розрахунків позивача становить:
1 день по контракту № О-В/1203-15, зарахування 63 800, 01 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 30.09.2015 (пеня у розмірі - 4 120 грн. 37 коп.);
1 день по контракту № SC-B/1203-15, зарахування 29 413, 13 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 09.10.2015 (пеня у розмірі - 1 978 грн. 06 коп.)
1 день по контракту № SC-B/1203-15, зарахування 5 434, 70 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 20.10.2015 (пеня у розмірі 352 грн. 14 коп.);
1 день по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 36 892, 10 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 20.07.2015 (пеня у розмірі - 2 436 грн. 53 коп.);
2 дні по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 110 676, 30 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 21.07.2015 (пеня у розмірі - 14 619 грн. 18 коп.);
2 дні по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 14 575, 13 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 21.07.2015 (пеня у розмірі - 1 925 грн. 22 коп.);
3 дні по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 43 725, 38 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 22.07.2015 (пеня у розмірі - 8 663 грн. 50 коп.);
2 дні по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 12 310, 56 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 08.10.2015 (пеня у розмірі - 1 570 грн. 63 коп.);
3 дні по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 36 931, 67 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 09.10.2015 (пеня у розмірі - 7 067 грн. 85 коп.);
5 днів по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 12 690, 08 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 30.10.2015 (пеня у розмірі - 4 297 грн. 12 коп.);
8 днів по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 38 070, 23 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 02.11.2015 (пеня у розмірі - 20 629 грн. 16 коп.);
8 днів по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 17 500, 00 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 02.11.2015 (пеня у розмірі - 9 481 грн. 36 коп.);
9 днів по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 52 500, 00 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 03.11.2015 (пеня у розмірі - 31 999 грн. 60 коп.);
11 днів по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 15 000, 00 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 05.11.2015 (пеня у розмірі - 11 174 грн. 47 коп.);
12 днів по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 45 000, 00 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 06.11.2015 (пеня у розмірі - 36 570 грн. 98 коп.);
19 днів по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 11 250, 00 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 13.11.2015 (пеня у розмірі - 14 476 грн. 01 коп.);
22 дні по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 33 750, 00 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 16.11.2015 (пеня у розмірі - 50 285 грн. 09 коп.);
22 дні по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 6 250, 00 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 16.11.2015 (пеня у розмірі - 9 312 грн. 05 коп.);
23 дні по контракту № SB-B/1203-15, зарахування коштів 18 750, 00 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 17.11.2015 (пеня у розмірі - 29 205 грн. 99 коп.).
102 дні по контракту № SB-B/200815, зарахування коштів 0, 52 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 28.03.2016 (пеня у розмірі - 3 грн. 74 коп.);
103 дні по контракту № SB-B/200815, зарахування коштів 1, 55 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 29.03.2016 (пеня у розмірі - 11 грн. 25 коп.);
103 дні по контракту № SB-B/200815, зарахування коштів 64 950, 79 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 29.03.2016 (пеня у розмірі - 471 392 грн. 80 коп.);
104 дні по контракту № SB-B/200815, зарахування коштів 181 524, 64 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 30.03.2016 (пеня у розмірі - 1 330 240 грн. 63 коп.);
44 дні по контракту № SB-B/200815, зарахування коштів 13 327, 73 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 30.03.2016 (пеня у розмірі - 47 179 грн. 99 коп.);
43 дні по контракту № SB-B/200815, зарахування коштів 49 865, 50 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 29.03.2016 (пеня у розмірі - 172 511 грн. 31 коп.);
44 дні по контракту № SB-B/200815, зарахування коштів 100 453, 12 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 30.03.2016 (пеня у розмірі - 355 602 грн. 69 коп.);
23 дні по контракту № SB-B/200815, зарахування коштів 49 143, 38 дол. США від нерезидента відбулось на рахунок Позивача у банку 30.03.2016 (пеня у розмірі - 88 857 грн. 59 коп.).
Матеріалами справи підтверджено, що Державною фіскальною службою України у рішенні від 29.09.2016 № 21181/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення серед причин для залишення скарги Позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін зазначено зміст пункту 2.3 розділу 2 Інструкції № 136 з наступним висновком, що "датою надходження виручки в іноземній валюті є дата надходження коштів на поточний рахунок резидента, який здійснив експорту операцію".
Абзацами 1, 2 пункту 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493 (далі - Інструкція №492, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.
Пунктом 5.2 Інструкції №492 визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.
Відповідно до підпункту "а" пункту 5.3 Інструкції №492, кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів через розподільчі рахунки.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на розподільчий рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.
При цьому, незважаючи на те, що в умовах обов'язкового продажу іноземної валюти відповідно до законодавства клієнт не має можливості використовувати кошти з розподільчого рахунку, ці кошти належать клієнту, а операції по надходженню іноземної валюти на розподільчий рахунок відповідно до вимог П (С) БО 21 підлягають обліку на субрахунку 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті», передбаченого Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, який призначений для обліку коштів в іноземній валюті, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу відповідно до законодавства.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №804/2465/17, від 14 серпня 2018 у справі №808/502/17, від 28 березня 2019 року у справі №826/18743/14, від 7 лютого 2024 року у справі №804/8093/17.
За наведеного, датою виконання вимог статті 1 Закону №185/94-ВР є дата зарахування коштів на розподільчі рахунки позивача в уповноваженому банку, а тому відповідачем не доведено правомірність винесення такого рішення та не доведено розмір визначеної пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся 15.02.2016 з листом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 № 1409 "Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями" (далі - Порядок № 1409) щодо надання на адресу ПАТ "Київхліб" висновку про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за контрактом № SB-B/200815 від 20.08.2015 з компанією "Ansercone Enterprise LP" на 360 днів з дня оформлення наступних вантажно-митних декларацій, а саме: №508040001/2015/002395, №508040001/2015/002397, № 508040001/2015/003350, № 508040001/2015/003730.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 25.02.2016 № 4102-10/50 повідомило позивача про відмову у наданні висновку про продовження строків розрахунків в іноземній валюті по контракту в сфері ЗЕД № SB-B/200815 від 20.08.2015, обґрунтовуючи таке рішення невідповідністю поданих резидентом документів законодавству згідно підпункту 2 пункту 9 Порядку № 1409.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2016 року у справі № 826/4396/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 лютого 2016 року № 4102-10/50 про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за експортними зовнішньоекономічними операціями за контрактом від 20 серпня 2015 року № SB-B/200815. Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України видати Публічному акціонерному товариству «Київхліб» висновок щодо продовження строків розрахунків за експортними зовнішньоекономічними операціями за контрактом від 20 серпня 2015 року № SB-B/200815 відповідно до митних декларацій від 18 вересня 2015 року № 508040001/2015/002395, від 18 вересня 2015 року № 508040001/2015/002397, від 17 листопада 2015 року № 508040001/2015/003350, від 08 грудня 2015 року № 508040001/2015/003730 на 360 днів з моменту оформлення митних декларацій.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком відповідно до статтей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
Згідно до п. 1 Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 15 від 18.01.2008 року, визначено порядок розгляду Міністерством економіки України документів, необхідних для отримання висновку відносно продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а також підстави для відмови у його видачі.
Суд зазначає, що висновок Мінекономрозвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом.
Індивідуальний юридичний акт - це вид правового акту, який приймають державні органи, засіб реалізації певних нормативно-правових актів шляхом застосування норм права до конкретних осіб, організацій, закладів та не має загальнообов'язкового значення. актом державного чи іншого органу вважається юридична форма рішень цих органів, офіційний документ, який породжує певні правові наслідки, направлений на врегулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. Індивідуальні акти породжують права та обов'язки лише в того суб'єкта (або в певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що висновок щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого ст. 1 Закону так і після його закінчення. В той же час санкції, передбачені ст. 4 Закону, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносно продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання.
Таким чином, висновки Мінекономрозвитку України щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією по договору - це індивідуальні правові акти, видані на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, які, у тому числі, усувають відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну силу у часі. Тобто, висновок щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією, який виданий вже після перевищення строків законодавчо встановленого строку розрахунків ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.
Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки Акта перевірки від 08.07.2016 № 904/28-14-02-00381574 є необґрунтованими та спростовуються викладеним вище, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001281402 від 26.07.2016 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001291402 від 26.07.2016 форми "С" про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн, суд зазначає таке.
Так, зі змісту вказаного податкового повідомлення-рішення та розрахунку фінансових санкцій до нього, відповідачем прийнято таке рішення з підстав, передбачених статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 (далі Декрет № 15-93) та пункту 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 (далі Положення № 49).
Згідно з п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.
На підставі п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, приховування або перекручення звітності про валютні операції застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Відповідно до пп. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 (зі змінами і доповненнями), невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:
- порушення строків декларування - накладання штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- порушення порядку декларування - накладання штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, абзацом 7, 8 пункту 2 статті 16 Декрету № 15-93 передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються фінансові санкції зокрема за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 Декрету № 15-93. Санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.
Отже, Декретом №15-93 однозначно вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, а саме - повноважним органом є Національний банк України.
Положення Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999 №734/99 (далі - Указ №734/99), яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ №734/99 суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.
Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №813/2314/17, від 24.01.2019 у справі №820/3659/16 і не суперечить правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі №21-904во10, від 07.02.2012 по справі № 21-904а10.
Оскільки до повноважень контролюючого органу не віднесено застосування санкцій, передбачених пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, то податкове повідомлення рішення з цього питання підлягає скасуванню.
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя В.П. Мельничук
суддя В.В.Файдюк