23.10.2025 Справа № 756/16098/25
№ 756/16098/25
№ 1-кс/756/2868/25
іменем України
23 жовтня 2025 року слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025100050002464, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,
08 жовтня 2025 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, а саме на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 41, яка на праві власності належить ПАТ «РИНОК «ОБОЛОНЬ» (код ЄДРПОУ: 05588015), із забороною користування такого приміщення на строк досудового розслідування.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує на те, що до Оболонського УП ГУНП у м. Києві, надійшло повідомлення з лінії 102 про те, що за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 41., виявлено приміщення, де організовано або проводяться азартні ігри без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону.
Виїздом на місце слідчо-оперативної групи було встановлено, що у вищевказаному приміщенні перебуває комп'ютерна техніка за допомогою якої здійснюється незаконне заняття гральним бізнесом без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор.
У ході досудового розслідування виникла необхідність в проведенні обшуку нежитлового приміщення, що за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 41.
Оскільки добровільної згоди на огляд даного приміщення надано не було, слідчим Оболонського УП ГУНП у м. Києві в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук приміщення, що за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 41 у невідкладному випадку, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, а саме: системні блоки, жорсткі диски, монітори та інше, оскільки існувала реальна загроза знищення речей, що в подальшому могли б бути визнані речовими доказами та можуть сприяти розкриттю злочину і встановленню осіб причетних до його вчинення та мають значення у ході досудового розслідування кримінального провадження.
Відповідно до складеного протоколу від 07.10.2025, під час обшуку нежитлового приміщення, за адресою: м. .Київ, вул. Героїв Дніпра, 41 було виявлено та вилучено: 27 системних блоків, 7 моніторів, 12 комп'ютерних мишок, 13 клавіатур.
08.10.2025 слідчим у кримінальному провадженні, винесено постанову про визнання речовими доказами, речей вилучених в ході проведення обшуку, за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 41.
Окремо, слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, винесено постанову про визнання речовим доказом не дишлове приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 41, в якому зафіксовано факт організації та проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що комплекс нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 41 належить на праві власності ПАТ «РИНОК «ОБОЛОНЬ» (код ЄДРПОУ: 05588015).
Тому, з метою швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження, забезпечення збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 41, яка на праві власності належить ПАТ «РИНОК «ОБОЛОНЬ» (код ЄДРПОУ: 05588015), із забороною користування такого приміщення на строк досудового розслідування.
У судове засідання прокурор не з'явилась, про час та місце проведення якого повідомлялась належним чином.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив наступне.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до положень КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №266/1617/19 (провадження №14-94цс19) судовий контроль законності дій і рішень органів досудового розслідування належить до виключної компетенції слідчого судді за встановленою КПК процедурою. Така процедура включає сукупність гарантій, необхідних для дотримання справедливого балансу між захистом прав особи й інтересів держави та суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Майнові права захищаються в Україні як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами. Зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
За змістом статей 7, 8, 9, 16 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед яких, зокрема, верховенство права, законність і недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя відповідно до вимог статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 10 ст. 170 цього Кодексу арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Такий арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, визначальною юридичною ознакою речового доказу є можливість використання його як матеріального носія інформації щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України.
Водночас, на переконання слідчого судді, сторона обвинувачення у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надала достатніх і належних доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається у клопотанні.
Відповідно до фабули витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, долученого до матеріалів клопотання, кримінальне провадження № 12025100050002464 від 07.10.2025 здійснюється за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, а саме за фактом можливої організації або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону.
При цьому, зі змісту клопотання та долучених на його обґрунтування документів вбачається, що нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 41, яке на праві власності належить ПАТ «РИНОК «ОБОЛОНЬ» (код ЄДРПОУ: 05588015), ймовірно, було лише засобом вчинення ймовірного кримінального правопорушення, обставини якого є предметом перевірки органом досудового розслідування.
Не зважаючи на те, що постановою слідчого нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 41, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, прокурор у клопотанні не довела, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника нежитлового приміщення у випадку незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна можуть настати негативні наслідки, визначені у ч. 1 ст. 170 КПК України.
На даний час у ході досудового розслідування кримінального провадження, відповідно до долучених на обґрунтування клопотання документів, не вбачається встановлення органом досудового розслідування обставин, які давали б підстави «поза розумним сумнівом» стверджувати, що вказане нежитлове приміщення дотепер зберегло сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як додатковий доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
До того ж, матеріали клопотання не містять відомостей про фактичного користувача цього приміщення, що створює надмірний тягар саме для прав власника майна, причетність якого до вказаного кримінального правопорушення, як свідчать матеріали клопотання, стороною обвинувачення не встановлена.
Разом із тим, застосування заходу забезпечення може мати місце не у будь-якому випадку, а лише у разі, якщо сторона обвинувачення «поза розумним сумнівом» доведе відповідними доказами обгрунтованість твердження про існування сукупності підстав вважати, що його незастосування призведе до неможливості виконання завдань кримінального провадження, оскільки унеможливить доведення фактів чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, та таким чином перешкодить досягнення дієвості цього провадження.
Таким чином, проаналізувавши доводи, викладені у клопотанні прокурора, та долучені на його обґрунтування документи у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що цілі, на досягнення яких направлено застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, не перевищують негативні наслідки, які настануть для власника майна у вигляді обмеження конвенційного та конституційного права на вільне володіння майном, та за вказаних обставин явно порушить справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, та, на переконання слідчого судді, не буде вважатися розумним та співрозмірним, що у свою чергу нівелює застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів, з огляду на це клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025100050002464, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1