Справа № 755/20940/25
"10" листопада 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003231 від 08.10.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, маючого на утримані малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: - останнім вироком Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2025 року за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 08.10.2025 приблизно о 13:55, у період дії Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року, який неодноразово продовжено та діяв станом на день вчинення злочину, перебуваючи біля магазину «Світ Матраців», що розташований за адресою: м. Київ,пр-т Воскресенський, 44, де біля входу до магазину побачив раніше незнайому йому потерпілу ОСОБА_6 , яка тримала в руках належний їй мобільний телефон марки Xiaomi Ml Note 10 Lite, 6/128 Gb, IMEI: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 в силіконовому чохлі, в цей час у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, обравши об'єктом свого злочинного посягання вищезазначений мобільний телефон.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , проходячи поруч з потерпілою, раптово, відкрито для останньої вихопив у неї з рук належний їй мобільний телефон марки Xiaomi MI Note 10 Lite, 6/128 Gb, IMEI: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 в силіконовому чохлі, та незаконно заволодівши майном, усвідомлюючи, що його злочинні дії несуть відкритий характер, утримуючи викрадене майно при собі, з метою уникнення затримання, втік з місця вчинення кримінального правопорушення, тим самим отримав можливість вільно розпорядитись викраденим майном
Так, в результаті своїх злочинних дій, що виразились у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 завдав ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4 333 грн 33 коп. Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачене КК України за вказане кримінальне правопорушення, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що дійсно 08.10.2025 року о 13:55, за адресою: м. Київ, пр-т Воскресенський, 44, він відкрито викрав чуже майно з рук ОСОБА_6 , а саме мобільний телефон марки Xiaomi MI Note 10 Lite, після чого місце злочину покинув. Після того як його затримали працівники поліції, він визнав свою вину та добровільно їм віддав мобільний телефон. У судовому засіданні просив вибачення за вчинене. Зокрема зазначив, що всі обставини, так як вони викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення відповідають дійсності та розуміє, що його дії були умисними, корисливими, вчинені під час дії воєнного стану в державі. У скоєному щиро каявся, просив суворо не карати, запевняв, що більше правопорушень вчиняти не буде, готовий понести покарання відповідно до діючого законодавства. У судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження, які надав прокурор.
Покази обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу. Винуватість ОСОБА_3 , який не оспорював фактичні обставини справи у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.
З огляду на наведене, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин. При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчинення ним кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, щиро каявся у вчиненому, активно сприяв слідству та судовому розгляду; дані про його особу, зокрема: не одружений; має на утриманні малолітню дитину; не працює; під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; раніше не судимий; думку сторони обвинувачення, зокрема прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, думку сторони захисту - захисник просив застосувати до обвинуваченого ст. 69 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, із застосуванням ст. 75 КК України (термін іспитового строку на розсуд суду).
Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому та активне сприяння в розкритті злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, оскільки його перевиховання та виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. Підстав для застосування ст. 75, ст. 69, ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає. Дане покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого злочину і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_3 вчинив вказане у вироку кримінальне правопорушення - 08.10.2025 року, тобто до ухвалення відносно нього по часу вироку Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2025 року, тому в даному кримінальному провадженні до нього слід застосувати лише вимоги ч. 4 ст. 70 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно визначити покарання за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
При вирішенні питання щодо умов застосування положень ст. 70 чи 71 КК України суд враховує, що в постанові від 01 червня 2020 року в справі № 766/39/17 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи при визначенні остаточного покарання та правил на підставі яких воно має бути сформованим слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.
Приймаючи таке рішення без участі потерпілої, від якої є відповідна заява, в якій вона не заперечувала проти розгляду справи без її участі, суд виходить з засад ч. 5 ст. 28 КПК України, не допускаючи зайвого формалізму, оскільки кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства. Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 16.10.2025 року, підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без зміни. Речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2025 року, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років. Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 08.10.2025 року, тобто з моменту його фактичного затримання. Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без зміни. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Стягнути зі ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-25/63624-ТВ від 15.10.2025 року у сумі 2674 грн 20 коп. Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.10.2025 року - скасувати після набрання вироком законної сили. Речові докази у кримінальному провадженні: - запальничку з кременем білого кольору та електронний пристрій для куріння чорного кольору; мобільний телефон «Nokia 220» чорного кольору; куртка та джинсові штани світло-сірого кольору - повернути ОСОБА_3 ; - мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «MI Note 10 Lite» синього кольору - повернути ОСОБА_6 ;
- диски - залишити в матеріалах провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, обвинуваченому та його захиснику. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1