Справа №:755/16625/23
Провадження №: 1-кп/755/1180/25
"10" листопада 2025 р. м. Київ Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023110000000028 від 27.01.2023 року,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023110000000028 від 27.01.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив та подав клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. Прокурор в клопотанні зазначив, що аналізуючи ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК Україні в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Parichenkov. Russia (Панченков проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її' моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який має високий ступінь суспільної небезпеки та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а також те, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інших злочинів та продовжити свою злочинну діяльність, в зв'язку з чим існують значні ризики того, що підозрюваний, може: переховуватись від суду; впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення, мається необхідність покладенні на обвинуваченого обов'язків.
Так, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_4 , може перераховуватися від суду.
Про наявність даного ризику свідчить, те що ОСОБА_4 усвідомлює міру покарання, яка йому загрожує у разі доведеності його вини у вчиненні тяжкого злочину (від 7 до 9 років позбавлення волі), тому може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також щодо вказаної обставини необхідно врахувати, що під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 у нього вилучено підробний паспорт із його фотозображенням на ім'я іншої особи, що прямо вказує на можливість виїзду за кордон останнім з використанням аналогічних підробних документів.
Крім того, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 володіє даними щодо місця проживання свідків, та іншими контактними даними, наявні достатні підстави вважати, він матиме можливість впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, вмовлянь з метою зміни або відмови їх від наданих показань.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки у обвинуваченого належна процесуальна поведінка.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Крім того, у судовому засіданні прокурор заявив та подав клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Прокурор в клопотанні зазначив, що аналізуючи ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК Україні в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченков проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій гака особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_5 те, що вона обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який має високий ступінь суспільної небезпеки та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а також те, що ОСОБА_5 може бути причетним до вчинення інших злочинів та продовжити свою злочинну діяльність, в зв'язку з чим існують значні ризики того, що обвинувачена може: переховуватись від суду; впливати на свідків; вчинити інші кримінальні правопорушення, мається необхідність покладенні на обвинуваченого обов'язків.
Так, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідно до якого обвинувачена ОСОБА_5 , може перераховуватися від суду.
Про наявність даного ризику свідчить, те що ОСОБА_5 усвідомлює міру покарання, яка їй загрожує у разі доведеності її вини у вчиненні тяжкого злочину (від 7 до 9 років позбавлення волі), тому може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_5 володіє даними щодо місця проживання свідків, та іншими контактними даними, наявні достатні підстави вважати, вона матиме можливість впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, вмовлянь з метою зміни або відмови їх від наданих показань.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечував проти клопотання. Однак просив врахувати належну процесуальну поведінку обвинуваченої, наявність дітей та залишити тільки один обов'язок, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду.
Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала думку захисника.
Дослідивши матеріали двох клопотань заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, суд приходить до наступного.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.06.2025 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який у подальшому продовжувався та строк дії якого спливає 14.11.2025 року. Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об'єктивно пов'язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з вбачається з матеріалів досудового розслідування №12023110000000028 обґрунтованість підозри ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ґрунтується на: протоколах допиту свідків; протоколах огляду телефонів; протоколах огляду сайтів; протоколах огляду місця подій; протоколах огляду відеозаписів; протоколах обшуку; повідомленнях про підозру; протоколах допиту підозрюваних; повідомленнях про зміну раніше повідомленої підозри; протоколах огляду речей; протоколах огляду предметів; протоколах огляду речей та документів; протоколах тимчасового доступу; протоколах огляду флеш-накопичувачів; протоколах огляду дисків; протоколах проведення НСРД та інших матеріалів.
Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 могли вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті.
Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від суду, оскільки ним можливо вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та обставини його вчинення, ризик впливу останнього на свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 , відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, відсутність судимості, процесуальну поведінку.
Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченою ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , будучи обізнаною з санкцією статті, яка їй інкримінується, може переховуватись від суду, оскільки нею можливо вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та обставини його вчинення, ризик впливу останньої на свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 , відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі доведеності її вини в інкримінованому злочині, її вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан обвинуваченої, наявність постійного місця проживання, відсутність судимості, процесуальну поведінку.
Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання без зміни покладених обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 181, 194, 369 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки: не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду та прокурора; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування із свідками, експертами у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці, тобто до 08 січня 2026 року. Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки: не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду та прокурора; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування із свідками, експертами у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки покласти на обвинувачену ОСОБА_5 на два місяці, тобто до 08 січня 2026 року.
Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що у випадку невиконання покладених на них обов'язків, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Копію ухвали про продовження запобіжного заходу вручити прокурору, обвинуваченим та їх захисникам негайно після її оголошення та довести до відома виконавців. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1