Справа № 711/10195/25
Номер провадження 3/711/2803/25
07 листопада 2025 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Комплєктова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , працюючої асистентом стоматолога, ІПН в матеріалах справи відсутній,
2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, ІПН в матеріалах справи відсутній,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,-
Відповідно до протоколу серії ВАД № 474776 від 21.10.2025, ОСОБА_1 16.10.2025 близько 19.20 год., перебуваючи поруч з ТЦ «Дніпроплаза» по АДРЕСА_3 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , а саме висловлювалась нецензурною лайкою, чим завдала шкоди психологічному здоров'ю останнього, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим скоїла правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ВАД № 438320 від 21.10.2025, ОСОБА_1 16.10.2025 близько 19.20 год., перебуваючи біля ТЦ «Дніпроплаза» АДРЕСА_3 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , а саме висловлювалася нецензурною лайкою, принижувала його честь та гідність в присутності малолітньої доньки ОСОБА_1 , чим вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ВАД № 474854 від 19.10.2025, ОСОБА_2 16.10.2025 о 19.20 год., перебуваючи біля ТЦ «Дніпроплаза» по вул. Припортовій в м. Черкаси, вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно колишньої дружини ОСОБА_1 , чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснила, що 16.10.2025 вона купила солодощів дітям і переходила через дорогу, а її чоловік їхав на автомобілі повз, побачив її, різко розвернувся і перегородив автомобілем їй шлях. Вийшов з автомобіля і почав сваритися, погрожувати, висловлюватися нецензурною лайкою, ображав її, тому що вона написала заяву до ВДВС на стягнення аліментів. Рішення суду з цього приводу винесене давно, а заяву у виконавчу службу вона не писала, а тепер подала її. Зараз донька проживає з батьком. Донька сиділа в автомобілі, а вона відкрила двері і хотіла поговорити з дочкою, передати їй солодощі, просила щоб вона вийшла з автомобіля, але вона відмовилась і з цього приводу виник конфлікт з нецензурною лайкою. Потім вона викликала працівників поліції, оскільки хотіла написати заяву тому, що її колишній чоловік постійно її ображає при людях, а також при дитині, до батьків телефонує, ображає їх, але він не чекав на поліцію, сів до авто і поїхав. Це відбувалось навпроти кафе «Бейкері» по вул. Припортовій. Два роки вони жили разом, чоловік купляв продукти харчування, а її змушував писати заяви, що це в рахунок аліментів, тому вона написала заяву до виконавчої служби. Колишній чоловік не дає їй спілкуватися з дочкою, тому вона дуже обурилась та висловлювалась нецензурною лайкою, сил не вистачає вже боротися. Психологічно на нього вона не тиснула.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Ястремьска А.М. св судовому засіданні зазначила, що на її думку під час судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2 та ч.2 ст. 173-2 КУпАП. Наявність конфлікту між колишнім подружжям не є адміністративним правопорушенням. Складені протоколі не містять відомостей, що ОСОБА_1 мала умисел завдати шкоди психологічному чи фізичному здоров'ю дитини та колишнього чоловіка. З огляду на зазначене, просила закрити адміністративні провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 173-2 та ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_2 суду пояснив, 16.10.2025 він забрав дочку з занять і вони поїхали додому, при цьому вирішили заїхати в кафе «Бейкері» і купити піцу. Він припарковав авто трохи далі, бо біля кафе не було місця на паркувальному майданчику, вийшов з автомобіля і побачив колишню дружину, вона відкрила двері авто і почала говорити з дочкою. Він побачив, що у неї в пакеті були алкогольні напої, включив камеру і почав знімати, питав її щодо аліментів, потім сів до авто. А ОСОБА_3 почала підвищувати голос до дитини, тягнула за руку, просила, щоб дочка вийшла з машини, але дочка не хотіла і казала, що не вийде. Потім він сказав, що вони їдуть, закрив двері, сів до авто і вони поїхали. Він в бік колишньої дружини нецензурною лайкою не висловлювався. Це сталося у четвер, а в неділю йому зателефонували з поліції та повідомили, що йому необхідно з'явитися та надати пояснення.
Захисник Попова І.П. зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП по відношенню до його колишньої дружини ОСОБА_1 , оскільки у нього його відеозапис, на якому зафіксовано події, які відбувались 16.10.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_4 нецензурною лайкою не висловлювався. З огляду на зазначене, просила закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , адвокатів Ястремську А.М. та Попову І.П., суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, можлива за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ст.1 даного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Оскільки, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який складається на спеціальному бланку уповноваженою на те посадовою особою у разі вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, та в якому з дотриманням установленого порядку фіксуються всі істотні обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Таким чином, складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 заперечує, що нею було вчинено домашнє насильство відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , оскільки вона не вчиняла будь-яких спрямованих на психологічний тиск дій, ні погрожувала, ні залякувала доньку, нецензурно не висловлювались в її бік, а тільки обурювалась та висловлювала свою незгоду з діями ОСОБА_1 щодо ненадання можливості їй спілкуватися з дочкою.
Таким чином, під домашнім насильством, зокрема, психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. А конфліктна ситуація між членами родини, в даному випадку батьками неповнолітньої, за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю неповнолітньої - не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як встановлено в судовому засіданні, до протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП додані лише протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 21.10.2025, копії письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_1 від 21.10.2025, письмові пояснення ОСОБА_1 від 23.10.2025, електронний рапорт. При цьому жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство, не надано, а описання самого правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення та письмові пояснення з цього приводу, не можуть бути належним доказом його вчинення особою, а тому для підтвердження порушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП працівники поліції мали б надати інші докази, які б надавали можливість відтворити дійсні обставини правопорушення, які мали місце.
З відеозапису з телефону, що був переглянутий в судовому засіданні, який надав в судовому засіданні ОСОБА_4 , встановлено, що між колишнім подружжям ОСОБА_5 виник конфлікт і сварка між ними. Але висловлювання нецензурною лайкою ОСОБА_6 не містять ознак психологічного тиску.
При цьому, суддя зазначає, що конфліктна ситуація між членами родини за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого - не утворює склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Будь-яких інших об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_7 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.173-2 та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до переконання, що у даному конкретному випадку не доведено склад адмінправопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не надано достатніх доказів вини ОСОБА_1 .
Що стосується притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя зазначає наступне.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 заперечує, що ним було вчинено домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , оскільки він не чинив на неї тиск, не висловлювався нецензурною лайкою не ображав її, що також підтверджується відеозаписом, який був ним наданий.
При цьому жодних доказів того, що ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, суду не надано, а описання самого правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення та письмове пояснення з цього приводу, не може бути належним доказом його вчинення особою, а тому для підтвердження порушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП працівники поліції мали б надати інші докази, які б надавали можливість відтворити дійсні обставини правопорушення, які мали місце.
Суддя зазначає, що конфліктна ситуація між членами родини за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого - не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Будь-яких інших об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Суддя наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до переконання, що у даному конкретному випадку не доведено склад адмінправопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не надано достатніх доказів вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З огляду на вище викладене, приходжу до висновку про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тому в їх діях відсутній вказаний склад адміністративних правопорушень.
За таких обставин, провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підлягають закриттю.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. 36, п. 7 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283, 284 КУпАП, -
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. О. Комплєктова