Справа № 697/154/25
Провадження № 2/697/1123/2025
05 листопада 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Скирди Б.К.,
за участю секретаря судового засідання Васянович Ю.В.,
представника позивача - Литвиненко А.В. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача - адвоката Сперкач С.В. (в режимі відеоконференції)
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі також - ТОВ «Юніт Капітал», позивач) через свого представника Тараненка А.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що 17.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 722393355 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Правилами до кредитного договору передбачено, що позичальник у заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов'язаний оновлювати ці дані в особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.
За результатами заповнення заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація платіжної картки позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається товариством на підставі обробки персональних даних позичальника, зазначених в заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої позичальником, чи отриманої товариством з інших джерел.
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора GQ9843WD. Зокрема, 17.12.2019 о 18:08:23 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Відповідно до п. 4.5 Кредитного договору визначається, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 20 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Таким чином, кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
Відразу після вчинених дій відповідача, 17.12.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кошти в сумі 20 000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-7109, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена, як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 75 від 22.04.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 56 981,00 грн.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018-31.12.2024.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови договору залишились без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від. 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 57 941,00 грн.
02.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 02/12/24-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 57 941,00 грн. Даний факт підтверджується Актом прийом-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024.
Відповідач не виконує умови договору належним чином у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 становить 57 941,00 грн., яка складається з наступного: 20 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 37 941,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним, таким чином, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 в сумі 57 941,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2025 заяву відповідача ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Сперкач С.В. про перегляд заочного рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.03.2025 в цивільній справі № 697/154/25 задоволено; заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.03.2025 скасовано; призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (т.2 а.с.8-10).
14.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сперкач С.В. надійшли додаткові пояснення в яких представник зазначив, що ОСОБА_1 не погоджується в частині позовних вимог. Позивач просив стягнути надмірно великий розмір відсотків за користування кредитними коштами, ніж це доведено умовами договору та ЦК України.
Так, в позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1 57 941,00 грн., розмір яких складається з наступного: прострочене тіло кредиту 20 000,00 грн., прострочені відсотки 37 941,00 грн. Однак, позивач не мав права нараховувати вказаний розмір відсотків за користування кредитними коштами.
Зі змісту кредитного договору та додатку № 1 до нього вбачається, що користування кредитними коштами протягом 30 календарних днів ОСОБА_1 має сплатити 4 080,00 грн.
В той же час позивач зазначає, що нібито 15.01.2020 ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду до кредитного договору № 722393355 від 17.12.2019, відповідно до якого сторони погодили продовжити строк користування кредитними коштами на 29 календарних днів, а процентна ставка на вказаний строк становитиме 1,7% в день від суми кредиту.
Зазначає, що ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не укладали додаткову угоду від 15.01.2020 та матеріали справи не містять доказів її укладення.
ОСОБА_1 звертає увагу, що кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора EFJ58H47, про що зазначено в кінці додатку № 1 до кредитного договору.
В той же час, додаткова угода № 1 від 15.01.2020 до кредитного договору не містить даних та доказів підписання додаткової угоди електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 надсилався одноразовий ідентифікатор, що підтверджує доводи про відсутність пропозиції «Манівео швидка фінансова допомога» підписати додаткову угоду № 1 від 15.01.2020 та згоди ОСОБА_1 на підписання додаткової угоди № 1. На підтвердження вказаних обставин позивач не надав жодного доказу.
Так як відсутні докази підписання ОСОБА_1 додаткової угоди № 1 від 15.01.2020 як наслідок вона є неукладеною і не створює прав та обов'язків для ОСОБА_1 .
Як наслідок, позивачем неправомірно нараховано ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами після 17.01.2020 в розмірі 33 861,00 грн., адже з цієї дати відповідно до умов кредитного договору закінчується строк кредитування та строк дії кредитного договору.
Згідно з п.1.2 та п.1.3 кредитного договору, строк кредитування становить 30 днів, до 16.01.2020, тобто лише до 30 днів позивач мав право нараховувати відсотки за користування кредитом.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 погоджується, що за кредитним договором вона мала сплатити позивачеві 20 000,00 грн. - тіло кредиту та 4 080,00 грн. - відсотки за користування кредитом, що разом становить 24 080,00 грн. В частині нібито заборгованості за відсотками у розмірі 33 861,00 грн. ОСОБА_1 не погоджується та просить суд відмовити позивачеві в частині стягнення 33 861,00 грн. заборгованості за відсотками.
У випадку якщо суд не візьме до уваги вищевказані доводи та вважатиме, що додаткова угода № 1 від 15.01.2020 була підписана ОСОБА_1 - в такому випадку наданий позивачем розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами все одно є невірним та більшим, ніж це передбачено умовами додаткової угоди.
Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 15.01.2020 сторони погодили продовжити строк на який надано кредит на 29 календарних днів та починаючи з 16.01.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,70% в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди.
Розрахунок процентів за користування кредитом: 20 000,00 грн. х 1,70% х 29 днів = 9 860,00 грн. Якщо вважати, що ОСОБА_1 підписала додаткову угоду № 1 від 15.01.2020, то відповідно до її умов ОСОБА_1 мала сплатити 9 860,00 грн. як процент за користування кредитом протягом 29 календарних днів. Тобто загальна сума кредитних коштів, яку ОСОБА_1 мала б сплатити позивачеві якщо суд вважатиме, що ОСОБА_1 підписала додаткову угоду № 1 становив би 33 940,00 грн.
Нарахування більшої суми є неправомірним на підставі правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
В наданому позивачем розрахунку заборгованості зазначено про часткове погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості, а саме: 15.01.2020 - 3 944,00 грн., 17.02.2020 - 75,00 грн., 02.03.2020 - 300,00 грн., 12.03.2020 - 9 000,00 грн., що загалом становить 13 219,00 грн.
Так як ОСОБА_1 доводиться, що позивач неправомірно нарахував відсотки за користування кредитом в обох вищезазначених випадках - в такому разі сплачені ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 13 219,00 грн. мали б піти на погашення правомірно виниклої заборгованості, а не на погашення заборгованості по відсоткам, які неправомірно нараховані позивачем.
На переконання ОСОБА_1 описана обставина також є додатковою підставою для відмови в частині позовних вимог, адже напряму впливає на розмір заборгованості, яку має сплатити ОСОБА_1 та не відповідає розрахунку заборгованості, який надано позивачем у зв'язку з чим на переконання ОСОБА_1 розмір боргу, яку остання має сплатити на користь позивача становить 10 861,00 грн. = 24 080,00 - 13 219,00.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, ОСОБА_1 вважає, що наведені доводи спростовують докази позивача про наявність у відповідача боргу за кредитним договором в розмірі 57 941,00 грн., а кінцевий розмір боргу становить 10 861,00 грн.
Крім того, відповідач вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу адвоката дещо завищеним, оскільки не відповідає критеріям обгрунтованості та реальності. Позивачем не надано доказів сплати правничих витрат. Крім того, представник позивача надає правничу допомогу у великій кількості справ, які є однотипними, адже стягнення боргів здійснюється по кредитних договорах з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а тому не потребує багато часу та зусиль для підготовки позовної заяви з додатками.
У зв'язку з цим, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи, а саме: співмірність суми витрат зі складністю справи, яка з огляду на характер спірних правовідносин не є складною і розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження; відповідність суми понесених витрат критеріям співмірності необхідних і достатніх витрат, реальності і розумності з урахуванням фактично наданих послуг з правової допомоги; значення справи для відповідача; відповідач вважає, що правничі витрати підлягають зменшенню до 2 000,00 грн.
Просить суд відмовити ТОВ «Юніт Капітал» в задоволенні позовних вимог в загальному розмірі 47 080,00 грн. та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн. (т.2 а.с.22-28).
16.10.2025 до суду від представника позивача ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкової М.С. надійшли додаткові пояснення в яких вказала, що 17.12.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 722393355 від 17.12.2019, відповідно до якого сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за Договором № 722393355 від 17.12.2019, на наступну кількість днів 29. На дату укладання цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 16.01.2020, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,70 відсотків в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.
У Розділі 5 Додаткової угоди «Реквізити Сторін» зазначено персональні дані відповідача, які збігаються із зазначеними даними у заяві про перегляд заочного рішення та у кредитному договорі.
Факт укладання додаткової угоди та активні дії відповідача щодо їх ініціювання є беззаперечним доказом того, що ОСОБА_1 визнавала існування даного кредитного договору та свої зобов'язання за ним.
Враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання Додаткової угоди до Кредитного договору № 722393355 від 17.12.2019 є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.
Окремо звертають увагу, що відповідно до пункту 2 Додаткової угоди від 15.01.2020, позичальник на дату її укладення зобов'язаний сплатити фактично нараховані проценти за користування кредитними коштами. Відповідач 15.01.2020 здійснила частковий платіж на виконання умов зазначеної Додаткової угоди, що додатково підтверджує факт її укладення та безпосередню участь відповідача.
Відповідно до Кредитного договору № 722393355 від 17.12.2019 сторони погодили наступні умови:
- За цим Договором Товариство зобов'язується надати позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 20 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору.
- Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.
- Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,68 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору (пункт 1.4.).
- Сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов'язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту (пункт 4.2.).
- Сторони погодили, що зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов'язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору (пункт 4.3.).
- Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (пункт 4.4.).
Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови договору, які в повному обсязі регулюють порядок нарахування процентів за Кредитним договором.
Відповідно до графіку розрахунків за кредитним договором загальна вартість кредиту становить 24 080,00 грн., що складається, 20 000,00 грн. сума кредиту; 4 080,00 грн. проценти за користування кредитом.
Проте, даний графік демонструє розрахунок заборгованості у випадку, якби боржниця виконувала умови Кредитного договору й впродовж 30 днів виплатила тіло кредиту та відсотки нараховані відповідно до п. 1.4. договору.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».
Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат.
Наступними Факторами - жодних нарахувань не здійснювалось.
В період з 17.12.2019 по 16.01.2020 - нарахування здійснювались за процентною ставкою, тобто 20 000,00 грн. (тіло Кредиту) * 0,68/100 = 136,00 грн. в день (пункт 1.4. Договору).
Також, звертають увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 13 219,00 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Також в Постанові Верховного Суду від 23 лютого 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Враховуючи, що внесені відповідачем платежі є недостатніми для повного погашення заборгованості, вони були розподілені Кредитором у чіткій відповідності, а саме: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Отже, посилання сторони відповідача на те, що жодний платіж не було зараховано як погашення заборгованості за тілом кредиту є безпідставним.
15.01.2020 у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Договору № 722393355 від 17.12.2019 відповідно до якої сторони погодили, продовжити строк, на який був наданий Кредит на двадцять дев'ять днів.
Відповідно до п.3 вищезазначеної Додаткової угоди, позичальник сплачує за користування Кредитом 1,70 відсотків в день від суми Кредиту.
Таким чином, в період з 17.01.2020 по 14.02.2020 - нарахування здійснювались за процентною ставкою згідно Додаткової угоди, тобто 20 000,00 грн. (тіло Кредиту) * 1,70 / 100 = 340,00 грн. в день.
В подальшому, оскільки відповідач борг не погасила, розпочалось нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом з 18.02.2020 по 22.04.2020 нарахування за користування кредитними коштами розпочалось за базовою процентною ставкою, тобто: 20 000,00 грн. (тіло Кредиту) * 1,70 / 100 = 340,00 грн. в день (пункт 1.5. Договору).
22.04.2020 право вимоги за кредитним договором перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відповідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 згідно Витягу з реєстру прав вимоги № 75 та новим кредитором стало ТОВ «Таліон плюс». Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, нарахування за неправомірне користування грошовими коштами продовжились до 04.05.2020. Наступними факторами жодних нарахувань не здійснювалось.
Відповідач до укладення вищезазначеного Договору, була належним чином ознайомлена з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами ОСОБА_1 підтвердила шляхом підписання Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а також не заперечує даний факт у поданому відзиві на позовну заяву.
Згідно п.4.4. Договору, сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, за умовами кредитного договору № 722393355 від 17.12.2019 та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором. 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.
Проте, відповідачем не надано: власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
03.12.2024 між Товариством (Клієнт) та Адвокатом укладено Договір про надання правничої допомоги № 03/12/2024-01, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Відповідно до умов Договору, а саме п.3.1 отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.
Згідно з п.3.3. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 03/12/2024-01 від 03.12.2024.
Пунктом 3.4. передбачено, що після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг.
Наданий Адвокатським бюро Акт прийому-передачі наданих послуг долучений до позовної заяви.
Вартість послуг, що надані відповідно до договору про надання правничої допомоги відповідають попередньому розрахунку, що входить до суми судових витрат. Витрати на професійну правничу складаються: складання позовної заяви: 2 год. - 5 000,00 грн.; вивчення матеріалів справи: 1 год. - 500,00 грн; надання усної консультації: 1 год. - 500,00 грн.
Таким чином витрати на професійну правничу допомогу становлять: 6 000,00 грн.
У пункті Договору зазначено, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.
Позивач вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню, оскільки адвокат виконав належну да достатню кількість роботи, яка була необхідна для належного представництва інтересів клієнта. Надані послуги відповідають обсягу виконаних завдань, а їх вартість є обґрунтованою та необхідною для ефективного захисту прав та інтересів клієнта.
Просить суд врахувати при розгляді справи надані додаткові пояснення (т.2 а.с.42-53).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, при прийнятті рішення також просила врахувати надані письмові додаткові пояснення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, підтримує позицію та доводи її представника, інших доказів не має (т.2 а.с.18).
Представник відповідача - адвокат Сперкач С.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, просив врахувати при прийнятті рішення його письмові пояснення.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.12.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 722393355, який підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора EFJ58H47 (т.1 а.с.10-11).
Відповідно до п.1.1 даного Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 20 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4 цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів.
Відповідно до п.1.4. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,68 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору.
З урахуванням положень п.1.4. договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 248,20 відсотків річних (п.1.5. договору).
Згідно з п.1.6. договору, розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору).
Відповідно до п.п.2.1.1. договору, товариство має право: вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим договором; у разі продовження сторонами строку надання кредиту та строку дії договору, за згодою позичальника змінити процентну ставку за користування кредитом на період продовження (за винятком випадку, передбаченого пунктом 4.2 цього договору).
Відповідно до п.п.2.2.1. договору, позичальник має право: достроково повернути кредит як в повному обсязі, так і частинами, сплативши проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного залишку суми кредиту та строку користування кредитом; звернутися до товариства з проханням про продовження строку надання кредиту та/або реструктуризації зобов'язань за договором.
Згідно з п.п.2.2.2. договору, позичальник зобов'язаний: вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п.4.1. договору, невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.
Відповідно до п.4.2. договору, сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов'язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4-1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.
Відповідно до Додатку № 1 до договору № 722393355 від 17.12.2019, сторони погодили наступний графік розрахунків: термін платежу 16.01.2020; сума кредиту 20 000,00 грн; нарахований процент 4 080,00 грн; до сплати (разом) 24 080,00 грн. (т.1 а.с.11-зворот).
Виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. відповідачеві ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням № 28c08daf-c9c9-4076-bd02-90c33af8da37 від 17.12.2019 та довідкою № 11/2024 від 18.11.2024 виданою ПАТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с.28, 29-30).
15.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору № 722393355 від 17.12.2019, відповідно до якої сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 722393355 від 17.12.2019, на наступну кількість днів: двадцять дев'ять. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 16.01.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 1,70% в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносин між сторонами з 16.01.2020. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання (т.1 а.с.12).
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 відправлено одноразовий ідентифікатор GQ9843WD 17.12.2019 о 18:07:42 на номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікатор введено позичальником 17.12.2019 о 18:08:23, перерахування грошових коштів позичальнику 17.12.2019 о 18:08:29. Додаткові угоди до договору: Суть правовідносин: продовження строку кредитування; дата: 16.01.2020; строк продовження: 29; процентна ставка на період продовження: 1,700% в день (т.1 а.с.19).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 за період з 17.12.2019 по 22.04.2020 вбачається, що станом на 22.04.2020 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становить 56 641,00 грн. (т.1 а.с.70-71).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором (т.1 а.с.31-34).
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. Всі інші умови договору залишаються без змін (т.1 а.с.37).
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції та продовжили строк договору до 31.12.2021 (т.1 а.с.38-44).
31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 (т.1 а.с.48).
31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 (т.1 а.с.49).
31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2024 (т.1 а.с.50).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 75 від 22.04.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 (т.1 а.с.51-52).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 за період з 22.04.2022 по 30.05.2023 вбачається, що станом на 30.05.2023 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» становить 57 941,00 грн. (т.1 а.с.72).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором (т.1 а.с.53-55).
03.08.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 2, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022 включно (т.1 а.с.58).
30.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 3, якою продовжили строк дії договору до 30.12.2024 включно (т.1 а.с.59).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 (т.1 а.с.60-61).
02.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 02/12/24-У (т.1 а.с.62-65).
Згідно з п. 1.1. договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі Боржників, який формується згідно із Додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прави вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 02.12.2024 за договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024, ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали даний акт про те, що на виконання п.1.2. договору факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024, укладеного між клієнтом та фактором, про наступне: Клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 704, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості 21 276 481,71 грн. (т.1 а.с.69).
Відповідно до витягу Реєстру боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024, ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 (т.1 а.с.67-68).
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019, станом на 06.12.2024 розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 не погашена та становить 57 941,00 грн., яка складається з наступного: прострочене тіло 20 000,00 грн., прострочені відсотки 37 941,00 грн. (т.1 а.с.73).
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, судом встановлено, що кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі на підставі оформлення та подання відповідачем до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідної заяви на кредит, підписання позичальником одноразовим ідентифікатором та відправлення товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір.
Оскільки без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, за яким з рахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки ОСОБА_1 .
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і вона має можливість надати суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.
Крім того, з платіжного доручення від 17.12.2019 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 20 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-7109, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 722393355 від 17.12.2019, ОСОБА_1 , код 3564410644, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-7109, безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с.28).
У договорі зазначені персональні дані відповідача, які повністю збігаються із зазначеними даними у заявах, письмових поясненнях, наданих суду представником відповідача, а саме ПІБ, РНОКПП, місце проживання. Даних на спростування належності відповідачу карти № 4149-62хх-хххх-7109 матеріали справи не містять.
Отже, надані позивачем докази підтверджують укладення договору № 722393355 від 17.12.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Також суд враховує, що відповідачем та її представником не заперечується факту укладення договору № 722393355 та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наявність заборгованості по кредиту.
Що стосується відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі, виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором (т.1 а.с.31-34).
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. Всі інші умови договору залишаються без змін (т.1 а.с.37).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена Додаткова Угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно умов якої сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції та встановили строк дії договору 31.12.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (т.1 а.с.38-44).
Пунктом 4.1 Додаткової Угоди № 26 сторони визначили порядок відступлення права вимоги, зокрема, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 (т.1 а.с.48).
31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 (т.1 а.с.49).
31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2024 (т.1 а.с.50).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 75 від 22.04.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019, загальна сума заборгованості 56 981,00 грн. (т.1 а.с.51-52).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором (т.1 а.с.53-55).
03.08.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 2, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022 включно (т.1 а.с.58).
30.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 3, якою продовжили строк дії договору до 30.12.2024 включно (т.1 а.с.59).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 (т.1 а.с.60-61).
02.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 02/12/24-У у відповідності до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (т.1 а.с.62-65), тим самим ТОВ «Юніт Капітал» стає новим кредитором.
Відповідно до витягу Реєстру боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024, ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 (т.1 а.с.67-68).
Враховуючи вищевикладене, позивач на підтвердження переходу права вимоги надав суду належним чином засвідчені докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Крім того, договори факторингу відповідачем в судовому порядку не оскаржувались, є чинними, а отже право вимоги за договорами перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» на законних підставах. Такі договори факторингу сторонами не розривались, тому підлягають до виконання і такі мають правове значення для відповідача в частині погашення заборгованості на користь нового кредитора. Також відповідачем та її представником жодних заперечень з приводу відступлення права вимоги висловлено не було.
Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом № 722393355 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховані відсотки за період з 17.12.2019 по 22.04.2020 у сумі 36 641,00 грн., а ТОВ «Таліон Плюс» за період з 23.04.2020 по 31.10.2021 донараховано відсотки, які вже складають 37 941,00 грн., які заявлені позивачем до стягнення з відповідача.
За вказані періоди відповідачем сплачено в рахунок погашення відсотків 13 219,00 грн., що не заперечувалось сторонами.
Відповідно до вимог п. 1.3 договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 16.01.2020.
Відповідно до п.п. 2.2.1.3 договору, сторони погодили, що позичальник має право звернутися до товариства з проханням про продовження строку надання кредиту та/або реструктуризації зобов'язань за договором.
15.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору № 722393355 від 17.12.2019, відповідно до якої сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 722393355 від 17.12.2019, на наступну кількість днів: двадцять дев'ять. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 16.01.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,70% в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносин між сторонами з 16.01.2020. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання (а.с.12).
Тобто сторони домовились продовжити строк кредитування ще на 29 днів з відсотковою ставкою 1,70 % в день від суми кредиту.
Загальний термін користування кредитом склав 59 днів.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти того, що відповідач ОСОБА_1 підписувала додаткову угоду, проте дане твердження суд оцінює критично, оскільки в додатковій угоді від 15.01.2020 в п. 2 вказано, що «на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом». Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», 15.01.2020 ОСОБА_1 сплатила 3 944,00 грн. - суму відсотків на дату укладення додаткової угоди (136,00 грн. (20 000,00 грн. х 0,68%) х 29 днів (на дату укладення додаткової угоди) = 3 944,00 грн.), тобто здійснила платіж на виконання зазначеної додаткової угоди, що в свою чергу підтверджує її волю на укладення даної угоди та вчиненні АКТИВНИХ ДІЙ щодо її визнання та виконання.
Крім того з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що позичальником ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору - продовження строку кредитування з 16.01.2020 на 29 днів з відсотковою ставкою 1,700% в день (т.1 а.с.19).
Таким чином, договором та додатковою угодою до нього визначено загальний строк кредитування 59 днів (30 днів + 29 днів), тобто до 14.02.2020 включно, отже позивач має право нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).
Крім того, за правовим висновком ВС у постанові від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц, який є актуальним і на даний час, проценти по кредиту після закінчення строку на який він надавався, у визначеному в кредитному договорі розмірі нараховуватися не можуть.
Відповідно до умов кредитного договору, нарахування процентів після закінчення строку кредування є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України. На зазначені обставини посилається позивач і у своїх додаткових поясненнях.
Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов'язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.
Твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору та, у даному випадку, нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 17.02.2019 до 14.02.2020, а нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.
Отже, суд зазначає, що нарахування позивачем відсотків за договором № 722393355 від 17.12.2019 у період з 15.02.2020 по 31.10.2021 є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку кредиту, передбаченого Договором та додатковою угодою, тобто за межами строку кредитування.
Враховуючи зазначене вище, у задоволенні стягнення відсотків, нарахованих за період з 15.02.2020 по 31.10.2021, слід відмовити.
Нарахування процентів за користування кредитом за період з 17.12.2019 по 16.01.2020 (30 днів) здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0,68 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, а за період з 17.01.2020 по 14.02.2020 (29 днів) здійснюється за процентною ставкою 1,700 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Відтак, за період з 17.12.2019 по 16.01.2020 розмір процентів за користування кредитними коштами складає 4 080,00 грн. з розрахунку: 20 000,00 грн. х 0,68% х 30 днів, а за період з 17.01.2020 по 14.02.2020 розмір процентів за користування кредитними коштами складає 9 860,00 грн. з розрахунку: 20 000,00 грн. х 1,70% х 29 днів, загальна сума процентів складає 13 940,00 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (т.1 а.с.70-71), відповідачем ОСОБА_1 сплачено відсотків: 3 944,00 грн. - 15.01.2020, 75,00 грн. - 17.02.2020, 200,00 грн. - 02.03.2020, 9 000,00 грн. - 12.03.2020, а всього 13 219,00 грн.
Суд враховує сплачені відповідачем кошти при визначенні суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна сума заборгованості за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 у сумі 20 000,00 грн. та проценти у розмірі 721,00 грн. (13 940,00 грн. - 13 219,00 грн.).
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, заборгованість частково визнана відповідачем, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості: за кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 у сумі 20 721,00 грн.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до норм ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено з матеріалів справи, що 03.12.2024 між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (т.1 а.с.74-75) було укладено договір про надання правничої допомоги № 03/12/2024-01. За умовами зазначеного договору, клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.
03.12.2024 між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» було укладено додаткову угоду № 8 до договору про надання правничої допомоги № 03/12/2024-01, за умовами якої клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відноситься до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості з кредитними договорами, в тому числі щодо ОСОБА_1 за договором № 722393355 від 17.12.2019 (т.1 а.с.76).
03.12.2024 між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» підписано Акт прийому-передачі наданих послуг, згідно якого адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв юридичні послуги: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 722392255 від 17.12.2019 (2 години) 5 000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 722392255 від 17.12.2019 (1 година) 500,00 грн.; надання усної консультації стосовно складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 722392255 від 17.12.2019 (1 година) 500,00 грн., а всього 6 000,00 грн. (т.1 а.с.77).
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує практику Верховного Суду, а саме: що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц); що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12.05.2021 у справі №235/4969/19).
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких представник позивача витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача до 4 000,00 грн., які можна вважати необхідними і неминучими для позивача, який залучив адвоката для надання професійної правничої допомоги.
Крім того, позовні вимоги позивача задоволені на 35,76% (20 721,00 грн. х 100 : 57 941,00 грн.), а тому з відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 1 430,40 грн. (4 000,00 грн. х 35,76%).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 10172 від 10.01.2025 (т.1 а.с.1).
Тому, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі пропорційно задоволених вимог, а оскільки позов задоволено на 35,76%, судовий збір слід стягнути в розмірі 866,25 грн. (2 422,40 грн. х 35,76%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 514, 526, 625, 629, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за Кредитним договором № 722393355 від 17.12.2019 в розмірі 20 721,00 грн. (двадцять тисяч сімсот двадцять одна гривня, 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 866,25 грн. (вісімсот шістдесят шість гривень, 25 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 1 430,40 грн. (одна тисяча чотириста тридцять гривень, 40 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення суду складено 10.11.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий Б . К . Скирда