Справа № 640/21838/19 Суддя (судді) першої інстанції: О.М. Дудар
06 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Ольшевської Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-сервіс» на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року (м. Рівне, дата складання повного тексту - 04.07.2025) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-сервіс» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування пропозиції і рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-сервіс» звернулося до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягають у прийнятті та поданні пропозиції від 16.05.2019 №40-8582/19 до Національного банку України щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива»;
- визнати протиправною та скасувати пропозицію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» від 16.05.2019 №40-8582/19, подану до Національного банку України, щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива»;
- визнати протиправними дії Національного банку України, що полягають у прийнятті рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» №352-рш від 21.05.2019;
- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» №352-рш від 21.05.2019;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 №1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» та делегування повноважень ліквідатора банку;
- зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за №10701780032039639 щодо внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті ліквідації та внести відомості про те, що ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» не перебуває в процесі припинення;
- зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника юридичної особи ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» за №10701070029039639;
- зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо зміни відомостей про керівника юридичної особи ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» за №10701070031039639;
- відновити всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту), що передбачені Статутом ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» та чинним законодавством;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили, за актом приймання передачі ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» установчі документи банку Статут ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №481330 від 06.04.2010, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100281130, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банку, бухгалтерську та іншу документацію банку, які були передані уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», відповідно до статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- зобов'язати Національний банк України надати протягом 3 робочих днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили, за актом приймання передачі ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», банківську ліцензію;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути за актом приймання - передачі ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» протягом 3 робочих днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили свідоцтво учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Національний банк України відновити або відкрити кореспондентський рахунок у Національному банку України на ім'я ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» та включити ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» до учасників системи електронних платежів (СЕП);
- зобов'язати Національний банк України протягом 3 робочих днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили здійснити перерахування грошових коштів з накопичувального рахунку ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», що відкритий в Національному банку України, на кореспонденський рахунок ПАТ «КБ "Фінансова Ініціатива» у Національному банку України;
- визнати відомості про фінансове становище банку конфіденційними та такими, що становлять банківську таємницю, які перестали такими бути згідно із ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-сервіс» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування пропозиції і рішення, зобов'язання вчинити дії закрито.
Суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням особливостей заявленого предмета позову цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу в яких зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування пропозиції і рішення, зобов'язання вчинити дії.
ТОВ «Інвест-сервіс» є власником 100% акцій Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива».
Постановою Правління Національного банку України від 25.12.2014 №858/БТ, за наслідками розгляду пояснювальної записки Генерального департаменту банківського нагляду, а також інформації, викладеної в доповідній записці Департаменту предуційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду від 25.12.2014 №В/47-108/73236, яка складена за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банку, ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» віднесено до категорії проблемних.
Надалі, постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015 №407/БТ задоволено вимоги Національного банку України, як кредитора, з метою покриття заборгованості за тендерними кредитами, наданими ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», шляхом набуття у власність державних облігацій України, які були предметом застави за кредитними договорами, а саме: здійснено переведення у власність Національного банку України державних облігацій UА 4000180582 в кількості 821395 шт, UА 4000181275 в кількості 1021733 шт, UА 4000186159 в кількості 100695 шт, UА 4000173280 в кількості 200000 шт, UА 4000186928 в кількості 42395 шт.
Одночасно, зважаючи на неприведення ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, допущення банком грубого порушення законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, невиконання ним протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань та беручи до уваги нездійснення власниками істотної участі своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 23.06.2015 №408 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних».
Зазначені обставини встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №826/11415/16.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №826/11415/16 постанову Правління Національного банку України від 23.06.2015 №408 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних» визнано протиправною та скасовано.
Зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019.
Постановою Верховного Суду від 17.06.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 залишено без змін.
На підставі ч.2 ст.44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надіслав Національному банку України пропозицію від 16.05.2019 №40-8582/19 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива».
Розглянувши подану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб пропозицію від 16.05.2019 №40-8582/19 Правління Національного банку України прийняло рішення від 21.05.2019 №352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива».
Надалі Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 22.05.2019 №1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» та делегування повноважень ліквідатора банку».
23.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис щодо ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» №10701780032039639 про припинення юридичної особи в результаті ліквідації.
26.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис щодо ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» №10701070029039639 - щодо зміни керівника юридичної особи.
16.03.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис щодо ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» №10701070031039639 - щодо зміни відомостей про керівника юридичної особи.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на правове регулювання особливостей судової процедури розгляду спорів, пов'язаних із виведенням неплатоспроможного банку з ринку, наявні підстави для закриття провадження п.1 ч.1 ст.238 КАС України в цій частині.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452- VI (далі - Закон №4452-VI) основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.
Національний банк України відповідно до ст.66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-III (далі - Закон №2121-III), здійснює державне регулювання діяльності банків у формі адміністративного регулювання шляхом застосування застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру.
Відповідно до ст.73 Закону №2121-III, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, зокрема, у виді віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з п.2 ч.1 ст.77 Закону №2121-III, банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
23 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13.05.2020 №590-IX (далі - Закон №590-IX).
Відповідно до пп.6 п.3 Закону №590-IX Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) доповнено статтею 266-1, якою визначено особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.
Відповідно до ч.1 ст.266-1 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень;
3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
Згідно з ч.2 1 ст.266-1 КАС України, позовна заява про оскарження індивідуального акта/рішення подається до суду протягом трьох місяців з дня оприлюднення такого акта/рішення в порядку, визначеному законом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Частиною третьою статті 266-1 КАС України передбачено, що подання позовної заяви, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного індивідуального акта/рішення.
Відповідно до ч.4 ст.266-1 КАС України, адміністративні справи, визначені частиною першою цієї статті, розглядаються у порядку загального позовного провадження.
Згідно з ч.5 ст.266-1 КАС України, під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд перевіряє, чи прийнятий індивідуальний акт або рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які визначають повноваження Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.
Частина шоста статті 266-1 КАС України передбачає, що під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо:
1) оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки);
2) кількісні, якісні оцінки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято;
3) наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками;
4) оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.
Згідно з ч.7 ст.266-1 КАС України, суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першої цієї статті, або окремих його положень;
2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення;
3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).
Відповідно до ч.8 ст.266-1 КАС України, особливості визначення розміру шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами/рішеннями, зазначеними у частині першій цієї статті, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно з ч.9 ст.266-1 КАС України, визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:
1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.
Відповідно до ч.10 ст.266-1 КАС України, суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.
Законом №590-IX були внесені зміни й до ст.79 Закону №2121-III, якою (після внесення змін) встановлено, що особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акту Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень:
- не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
- не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
- не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.
Застосування положень цієї статті та/або відшкодування шкоди, завданої учаснику (учасникам) банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку, відповідно до статті 79-1 цього Закону не звільняє такого учасника (учасників) від цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності за свої дії.
Окрім цього, Законом №590-IX доповнено Закон №2121-ІІІ статтею 79-1, за приписами частини першої якої у разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) Національного банку України, зазначеного у частині другій статті 79 цього Закону, особа, яка була учасником банку на момент прийняття такого рішення (індивідуального акта), має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
Пунктами 5 та 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX встановлено, що судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
Як вбачається з висновку щодо застосування норм права, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19, згідно з яким з прийняттям Закону №590-IX не було змінено матеріально-правове регулювання в частині способів захисту прав особи, яка постраждала внаслідок порушень закону у процедурі виведення банку з ринку (відновлення його платоспроможності), оскільки як на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2016 року), так і на цей час єдиним способом захисту від таких порушень є стягнення збитків у грошовій формі. Отже й питання темпорального застосування зазначеного Закону в частині належного способу захисту не виникає.
У цій же постанові (пункт 9.17) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на параграф 5 статті 66 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2014/59/ЄС від 15 травня 2014 року «Про основні положення щодо фінансового оздоровлення та виведення з ринку неплатоспроможних банків та інвестиційних фірм» (далі - Директива 2014/59/ЄС) у якому визначено, що держави-члени повинні забезпечити, щоб кредитори, яких стосується виконання повноважень на списання або конверсію відповідно до параграфа 4, не мали права оскаржувати зменшення основної суми інструменту чи зобов'язання або у відповідних випадках його конверсію згідно з будь-якими положеннями законодавства держави-члена.
А також вказала на статтю 85 цієї Директиви, згідно з якою порядок оскарження рішень про вжиття заходів із запобігання кризі, який, зокрема, врегульовує, що держави-члени повинні забезпечити, щоб кожна особа, якої стосується рішення про вжиття заходу з управління кризою, мала право на оскарження такого рішення. До права на оскарження застосовуються такі положення: подання апеляційної скарги автоматично не призупиняє дію оскаржуваного рішення; рішення органу із врегулювання підлягає негайному виконанню і є підставою для спростовної презумпції, що призупинення його виконання суперечило б інтересам суспільства. Для захисту інтересів осіб, які діють добросовісно і які придбали акції та інші активи, права або зобов'язання установи, яка підлягає врегулюванню, скасування рішення органу із врегулювання не впливає на адміністративні дії або транзакції, які здійснив орган із врегулювання на підставі скасованого рішення. У такому випадку засоби правового захисту у зв'язку із неправомірним рішенням або дією органів із врегулювання обмежуються компенсацією збитків, яких зазнав заявник у результаті рішення або дії.
Суд першої інстанції вірно вказав, що у контексті застосування процесуальних норм, які було новелізовано із прийняттям Закону №590-IX, необхідно враховувати положення ч.3 ст.3 КАС України, якою визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Така регламентація порядку здійснення судочинства в адміністративних судах відповідає припису ч.1 ст.58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України виснував, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів; перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший та другий пункту 2 мотивувальної частини зазначеного Рішення).
При цьому, за змістом п.2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, за темпоральним критерієм законодавець застосував принцип прямої дії положень вказаного Закону у часі - тобто перехід до регулювання згідно із цим Законом здійснюється негайно з дня набрання ним чинності 23 травня 2020 року, а раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону.
При цьому, запроваджене у нормах п.п.5 та 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX правове регулювання узгоджується із процедурою, передбаченою статтею 85 Директиви 2014/59/ЄС, яка імплементована Україною до національного законодавства на виконання міжнародних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №826/7432/17, від 30.07.2025 у справі №160/25952/23
Суд першої інстанції вірно вказав, що заявлені у цій справі позовні вимоги позивача не відповідають нормам ч.ч.7-10 ст.266-1 КАС України, а тому в силу вимог п.6 та 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX провадження у справі підлягає закриттю.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що серед позовних вимог є вимога спрямована на стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актами/рішеннями: зобов'язати Національний банк України протягом 3 робочих днів, з дня набрання рішенням у даній справі законної сили, здійснити перерахування грошових коштів з накопичувального рахунку ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», що відкритий в Національному банку України на кореспондентський рахунок ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у Національному банку України», оскільки дана вимога, які у будь-які інші вимоги заявлені позивачем у даній справі, не є вимогою про відшкодування шкоди, а є вимогою про зобов'язання вчинити певні дії, що не відповідає нормам статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-сервіс»- залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10.11.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова