Справа № 620/535/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дубіна М.М.
10 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) щодо відмови їй (викладеної у листі від 01.07.2024 №9879-8496/Г-02/8-2500/24) у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити їй перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням раніше виплачених сум):
за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX) на 01.01.2021 та розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, розрахованої з урахуванням цього прожиткового мінімуму для працездатних осіб із врахуванням доплати за вислугу років з коригуванням на регіональний коефіцієнт 1,1%;
за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX) на 01.01.2022 та розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, розрахованої з урахуванням цього прожиткового мінімуму для працездатних осіб із врахуванням доплати за вислугу років з коригуванням на регіональний коефіцієнт 1,1%;
за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) на 01.01.2023 та розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, розрахованої з урахуванням цього прожиткового мінімуму для працездатних осіб із врахуванням доплати за вислугу років з коригуванням на регіональний коефіцієнт 1,1%.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що через зростання з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, збільшився розмір посадового окладу судді відповідного суду, у зв'язку із чим вона як суддя у відставці має право на перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, встановленого Законом № 1082-IX, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, встановленого Законом № 1928-IX, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, встановленого Законом № 2710-IX та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, розрахованої з урахуванням цих прожиткових мінімумів для працездатних осіб із врахуванням доплати за вислугу років з коригуванням на регіональний коефіцієнт 1,1%, проте ГУ ПФУ в Чернігівській області протиправно відмовило їй у здійсненні такого перерахунку.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній посилається на відсутність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки Пенсійний фонд України не інформував свої територіальні органи про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ «Про державний бюджет на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже, на переконання пенсійного органу, суд першої інстанції не взяв до уваги, що зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулись.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка є суддею у відставці та з березня 2018 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
З 19.02.2020 розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці визначений ОСОБА_1 та виплачується на підставі довідки від 11.03.2020 № 7-09/32, виданої Чернігівським апеляційним судом, та на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі № 620/2523/20, яке набрало законної сили, та яким було зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до довідки Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2020 №7-09/43, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Враховуючи зміни у законодавстві щодо розміру прожиткового мінімуму з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 відповідно до Законів № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX, позивачка 06.06.2024 звернулась до відповідача із заявою, у якій висловила прохання, зокрема, здійснити їй перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, встановленого Законом № 1082-IX, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, встановленого Законом № 1928-IX, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, встановленого Законом № 2710-IX.
ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 01.07.2024 № 9879-8496/Г-02/8-2500/24 відмовило позивачці у перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на відсутність для цього підстав та пославшись на Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2, яка набрала чинності 20.03.2023) (далі - Порядок № 3-1) зазначив, що Пенсійний фонд України не інформував його про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови здійснити позивачці перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, встановленого Законом № 1082-IX, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, встановленого Законом № 1928-IX, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, встановленого Законом № 2710-IX, не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України та статті 19 Конституції України, у зв'язку із чим є протиправними.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спору у цій справі є перевірка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу, як судді у відставці, у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання у зв'язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024, а як наслідок збільшення розміру складових суддівської винагороди суддів, які працюють на аналогічних посадах.
У спірному випадку позивач вважає, що він, зокрема, з 01.01.2021 по 31.12.2021 має право на отримання довічного грошового утримання, розмір якого повинен розраховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00 грн), з 01.01.2022 по 31.12.2022 - (2481,00 грн), з 01.01.2023 по 31.12.2023 - (2684,00), з 01.01.2024 - (3028,00 грн), а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102,00 грн), що визначений у Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулює Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Закон України від 15.07.1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі- Закон № 966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Зокрема, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені приписи цих законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому їх застосування для визначення посадового окладу позивача у спірних правовідносинах є правомірним.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання щодо правомірності застосування для розрахунку посадового окладу судді прожиткового мінімуму, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 2021 року, такої величини як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», неодноразово було предметом розгляду Касаційним адміністративним судом України.
Разом з тим, з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Разом з тим, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Колегія суддів зазначає, що у вказаній вище постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, та інших, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці за 2021-2023 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481,00 грн), 01.01.2023 (2684,00 грн), суперечать наведеній вище правовій позицій Верховного Суду.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з врахуванням існуючої на час прийняття рішення сталої судової практики.
Разом з тим, оскільки Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС відступила від своїх висновків, і підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору у суду апеляційної інстанції немає, то позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на зміну ВП ВС правової позиції.
Доводи позивача про те, що пенсійний орган зобов'язаний здійснити їй відповідний перерахунок довічного грошового утримання незалежно від подачі довідки про суддівську винагороду, складеної уповноваженим органом станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 також не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування норм права у цьому питанні.
Так, згідно з частинами третьої-четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Колегія суддів враховує, що процедура перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці Законом № 1402-VIII не врегульована.
Водночас, на підзаконному рівні в розділі IV Порядку № 3-1 конкретизовано механізм реалізації цього права.
Так, відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пунктом 2 розділу IV Порядку встановлено, що Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи) (пункт 3 розділу IV Порядку).
Згідно з пунктом 4 розділу IV Порядку на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку (пункт 5 розділу IV Порядку).
Водночас, згідно із пунктом 6 розділу IV Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Отже, зміст наведених норм дає підстави вважати, що у разі звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, він повинен подати заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідку про суддівську винагороду судді у відставці.
Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.02.2025 у справі № 620/1515/24 в аналогічних правовідносинах.
У справі, що розглядається, встановлено, що позивач звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, відповідну довідку про суддівську винагороду (про зміну суддівської винагороди працюючого судді), що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання до відповідача, як того вимагає Порядок № 3-1, не подавав.
Своєю чергою обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють отримання позивачем оновленої довідки, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відповідача відповідно до вищевказаних норм не виникло обов'язку здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2025 року у справі №420/6951/24.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 (постанова від 30.01.2019) зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Щодо врахування судом першої інстанції при розгляді цієї справи правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21 та від 28.11.2023 у справі № 640/16655/21, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що викладена Верховним Судом у постановах від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21 та від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21 правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки сформована за інших фактичних обставин справи, що не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правову позицію у справі, що розглядається.
Так, у справах № 640/10564/21 та № 540/7777/21 Верховний Суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Отже, висновки Верховного Суду у справах № 640/10564/21 та № 540/7777/21 про можливість здійснення автоматичного перерахунку довічного грошового утримання суддів незалежно від подання довідки стосувались особливостей правового статусу колишніх суддів Верховного Суду України.
Колегія суддів також не вбачає підстав для застосування у спірних правовідносинах правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.11.2023 у справі № 640/16655/21, оскільки такі стосувалася особливостей правового статусу колишніх суддів Верховного Суду України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем порушено вимоги Порядку №3-1, а саме: під час звернення за перерахунком довічного грошового утримання не надано довідку про суддівську винагороду судді у відставці.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10.11.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна