Справа № 320/38546/23 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
10 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про перерахунок та виплату заробітної плати,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- зобов'язати Державну податкову службу України виплатити заробітну плату за період з 01.08.2022 по 16.02.2023 відповідно частині 3 статті 113 Кодексу законів про працю України;
- зобов'язати Державну податкову службу України надати інформацію про підстави невиплати коштів за інтенсивність роботи та преміальних платежів та виплатити недоотримані кошти.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням вимог закону в частині здійснення виплати заробітної плати.
Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову, наголошував на правомірності своїх дій у межах спірних правовідносин.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що з боку відповідача наявне порушення вимог закону в частині здійснення виплати заробітної плати.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДПС України на посаді головного державного інспектора відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України.
Наказом ДПС України № 243-о від 24.02.2022 «Про встановлення простою у роботі ДПС та її територіальних органів» з метою збереження життя та здоров'я працівників ДПС та її територіальних органів встановлено простій у роботі ДПС та її територіальних органів.
Відповідно до наказу № 145-о від 16.02.2023 «Про переведення працівників» ОСОБА_1 був переведений з 17.02.2023 на посаду головного державного інспектора відділу експлуатації управління капітального будівництва та експлуатації Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення Державної податкової служби України з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 10 300 гривень на місяць із збереженням раніше встановлених надбавок за вислугу років та ранг державного службовця.
Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на отримання заробітної плати у належному розмірі, позивач звернувся до суду даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії вчинені у відповідності до вимог законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України «Про державну службу».
Статтею 7 Закону України «Про державну службу» серед іншого, визначено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Відповідно до частин 1 - 3 статті 50 Закону України «Про державну службу» держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії.
До премій державного службовця належать: премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу; місячна або квартальна премія за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Згідно із частиною 7 статті 50 Закону України «Про державну службу» складові заробітної плати та особливості оплати праці державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує з державну податкову політику, їх територіальних органів визначаються Митним кодексом України та Податковим кодексом України.
Заробітна плата державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця або за спеціальне звання; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; надбавки за інтенсивність праці; надбавки за виконання особливо важливої роботи; надбавки за персональну кваліфікацію; надбавки за виконання особистих ключових показників ефективності; премії (частина 2 статті 346-1 Податкового кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 346-1 Податкового кодексу України схема посадових окладів державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій визначається Кабінетом Міністрів України та не включається до загальної схеми посадових окладів державних службовців.
Порядок встановлення, призупинення, зменшення чи скасування надбавок, зазначених у пунктах 5-8 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1346 «Деякі питання оплати праці державних службовців податкових органів» затверджено Порядок встановлення, призупинення, зменшення чи скасування державним службовцям податкових органів надбавок за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за персональну кваліфікацію та за виконання особистих ключових показників ефективності (далі - Порядок № 1346).
Порядок № 1346 містить критерії, з урахуванням яких встановлюється надбавки державним службовцям за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи та за персональну кваліфікацію.
При цьому у пункті 9 постанови № 1346 зазначено, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується.
Відповідно до пункту 4.3 розділу 4 Порядку взаємодії структурних підрозділів Державної податкової служби України та її територіальних органів при встановленні деяких надбавок державним службовцям та працівникам, які виконують функції з обслуговування, Державної податкової служби України та її територіальних органів, затвердженого наказом ДПС від 26.06.2019 № 9 «Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання (зі змінами) (далі - Порядок № 9) подання про встановлення надбавок по кожному з видів надбавок в апараті ДПС формуються та підписуються щодо всіх працівників структурних підрозділів апарату ДПС, крім керівників самостійних структурних підрозділів, - керівниками відповідних самостійних структурних підрозділів за погодженням із заступником Голови, який здійснює координацію роботи відповідних самостійних структурних підрозділів згідно з розподілом обов'язків, за формою, викладеною у додатку 2 до цього Порядку.
Критерії встановлення надбавок визначені підпунктами 2.1-2.5 Порядку № 9.
За приписами пункту 4.9 розділу 4 Порядку № 9 до подань включається працівники, з якими укладено трудовий договір, у тому числі працівники, які перебувають на посадах за попередніми штатними розписами.
Відповідно до пункту 4.10 розділу 4 Порядку про преміювання працівників апарату Державної податкової служби України, затвердженого Порядком № 9, формування пропозицій для прийняття Головою рішення про розмір премії та їх обґрунтування (за необхідності) для працівників та керівників самостійних структурних підрозділів (крім керівників самостійних структурних підрозділів, які відповідно до розподілу обов'язків безпосередньо підпорядковуються Голові) за формою згідно з додатком до Положення здійснюється щодо всіх працівників структурних підрозділів, окрім керівників самостійних структурних підрозділів, - керівником відповідного самостійного структурного підрозділу з урахуванням пропозицій безпосередніх керівників за погодженням із заступником Голови згідно з розподілом обов'язків.
За приписами пункту 3.7 розділу 3 Порядку № 9 до подань включаються прізвища всіх працівників відповідного структурного підрозділу, з якими ДПС укладено трудовий договір, у тому числі працівників, які перебувають на посадах за попередніми штатними розписами.
При цьому прізвища працівників, які перебувають на посадах за попередніми штатними розписами, включаються до проекту подання тих самостійних структурних підрозділів, які здійснюють відповідні функції ліквідованого або реорганізованого підрозділу.
Відповідно до Положення про преміювання працівників апарату Державної податкової служби, затвердженого наказом ДПС від 26.06.2019 № 9 (далі - Положення), преміювання проводитися з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягнені її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності за доручену роботу або поставленні завдання.
Згідно п 1.6 Положення, державним службовцям апарату ДПС можуть встановлюватись місячна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи ДПС за поточний місяць та разова премія за результатами оцінювання службової діяльності.
Суд першої інстанції вірно вказав, що премія та надбавка за інтенсивність праці є правом керівника, не носить обов'язкового характеру та встановлюється у межах фонду оплати праці.
При цьому, системний аналіз наведених норм Закону України «Про державну службу», Порядку № 1346 та Положення про преміювання дозволяє дійти висновку, що рішення про встановлення надбавки за інтенсивність праці встановлюються у межах фонду оплати праці згідно з наказом керівника відповідного податкового органу, з врахуванням таких критеріїв, як якість і складність підготовлених документів, терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів, ініціативність у роботі.
Премія є виплатою індивідуального характеру, розмір якої залежить від особистого внеску та результатів роботи конкретно визначеного працівника, встановлення премії є диспозитивним правом, а не обов'язком керівника, яке реалізується останнім виходячи із якості роботи конкретного працівника, його продуктивності праці, результатів роботи та виплачується у межах коштів, передбачених у кошторисі на преміювання працівників.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №824/44/19-а.
Таким чином, встановлення позивачу надбавки за інтенсивність праці і премії є дискреційним повноваженням керівника Державної податкової служби України та здійснюється за наявності відповідного фінансування на такі стимулюючі виплати.
Суд першої інстанції вірно вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 виявляв ініціативність в роботі, виконував додаткові/термінові завдання, а виконані завдання відзначалися високою якістю та не потребували допомоги інших співробітників; приймав участь у проваджені національних реформ, роботі комісій, робочих груп, тощо.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Водночас частиною 2 статті 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Оплата простою не з вини працівника згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, віднесена до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час.
Згідно з частиною 1 статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
У такому разі відповідно до статті 113 КЗпП України, з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» керівник державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що фінансується або дотується з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, може самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).
Тобто, в період дії воєнного стану пріоритетність застосування у даних спірних правовідносинах надається Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та постанові Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану».
Враховуючи вище, пп. 4.6 п. 4 наказом ДПС № 243-о від 24.02.2022 «Про встановлення простою у ДПС та її територіальних органах» визначено зберегти у межах кошторису середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою.
Наказом ДПС № 263-о від 16.03.2022 «Про внесення змін до наказу ДПС від 24.02.2022 №243-о» з метою забезпечення дотримання принципів законності, рівності, ефективності та відповідно до Закону № 108/95-ВР пп. 4.6 п. 4 був викладений у наступній редакції: « 4.6. забезпечити у межах кошторису для працівників, які підпадають під дію простою, виплати посадового окладу, надбавок та вислугу років на державній службі та ранг державного службовця;».
Наказом ДПС № 1277-0 від 08.08.2022 «Про внесення змін до деяких наказів» відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022№ 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» пп. 4.6 п. 4 був викладений у наступній редакції: «встановити 01 серпня 2022 року у межах кошторису апарату ДПС оплату праці в розмірі двох третин посадового окладу для працівників апарату ДПС, які знаходяться в простої».
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстав вважати протиправними дії відповідача у межах спірних правовідносин щодо виплати заробітної плати на користь позивача, оскільки такі дії вчинені ним у відповідності до наведених вище вимог законодавства.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10.11.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова