Справа № 522/10388/25-Е
22 жовтня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем'янчук Н.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за розписками у розмірі: 7500 доларів США - сума основного боргу, 3600 доларів США - сума відсотків за прострочення платежів, 307,06 грн, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день винесення судового рішення, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26 вересня 2024 року до нього звернувся ОСОБА_3 із проханням позичити йому кошти на купівлю трактору для проведення аграрних робіт на земельній ділянці. У той же день, 26 вересня 2024 року передав відповідачу готівкою 2500 доларів США. Наступного дня, 27 вересня 2024 року передав ще 5000 доларів США. Загальна сума позики склала 7500 доларів США. На підтвердження отримання коштів і погоджених умов відповідач 27 вересня 2024 року власноруч склав і підписав дві розписки. У розписках зазначено, що кошти отримано у борг під 6 % за 1 місяць (як плата за користування позикою), а також установлено остаточний строк повернення не пізніше 28 березня 2025 року. До встановленої дати повернення відповідач не сплатив ні основної суми боргу, ні процентів. З моменту виникнення зобов'язання між ним та відповідачем відбувається регулярне спілкування як у телефонному режимі, так і шляхом листування у месенджері "Telegram". Відповідач не заперечував факту існування боргу, підтверджував його розмір, погоджувався на поетапне повернення заборгованості, не висловлював заперечень щодо вирішення спору в судовому порядку, а також отримував повідомлення та реагував на них, що свідчить про ознайомленнязі змістом звернень. Водночас, попри численні усні й письмові обіцянки повернути боргу, відповідач не вчинив жодних конкретних дій, спрямованих на погашення заборгованості, чим фактично ухиляється від виконання взятого на себе зобов'язання.
Ухвалою від 15 вересня 2025 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом сторін).
В судовому засіданні представник позивача Соломон О.М. позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Суму заборгованості просить стягнути у доларах США.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про місце, дату і час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті суду. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що 27 вересня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір позики, за умовами якого відповідач отримав у борг від позивача кошти у сумі 5000 доларів США під 6 % місячних до 27 березня 2025 року, а також укладений договір позики, за умовами якого відповідач отримав у борг від позивача кошти у сумі 2500 доларів США, які зобов'язується повернути до 27 березня 2025 року, під 6 % місячних від вказаної суми, що підтверджується розписками, оригінали яких суд оглянув у судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).
За приписами ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.
За положеннями ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлені строки, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Відповідно до ст.610, 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц виснувала, що три проценти річних, передбачені ст.625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються, виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. При обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначені у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Всупереч наведеним нормам закону та умовам договорів позики від 27 вересня 2024 року відповідач свої зобов'язання за спірними договорами не виконав та грошові кошти у загальній сумі 7500 доларів США у визначений договорами строк (27 березня 2025 року) не повернув. Докази на спростування заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення заборгованості за розписками у справі відсутні.
Оскільки відповідач порушив зобов'язання, встановлені договорами позики, доказів своєчасного та належного виконання умов договорів не надав, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за сумою позики у розмірі 7500 доларів США.
Умовами укладених між сторонами договорів позики передбачений обов'язок позичальника сплатити проценти за користування коштами у розмірі 6 % щомісячно від суми позики.
Позивач заявив до стягнення передбачені договорами позики проценти у сумі 3600 доларів США , нараховані за 8 місяців прострочення платежів.
Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований дише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).
З огляду на встановлений спірними договорами строк позики (6 місяців - 3 27 вересня 2024 року до 27 березня 2025 року) та розмір процентної ставки (6 % щомісячно) сума процентів за користування позикою в межах строку позики становить 2700 доларів США (7500 доларів США х 6 % х 6 місяців).
Проценти у сумі 900 доларів США нараховані позивачем поза межами строку позики, а тому підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.
Процентна ставка за понадстрокове користування позикою спірними договорами позики не встановлена. При визначенні розміру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання суд виходить із встановленого ч.2 ст.625 ЦК України розміру відсотків - три проценти річних від простроченої суми.
За період з 28 березня 2025 року (наступний день з дня повернення позики, передбаченого договорами позики) до 09 травня 2025 року (день звернення до суду) три проценти річних від простроченої суми 7500 доларів США становлять 26,51 доларів США.
За встановлених у справі обставин наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за сумою позики у розмірі 7500 доларів США, заборгованості за процентами у сумі 2700 доларів США та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 26,51 доларів США, а отже, позов належить задовольнити частково.
За правилами ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3386,09 грн (3680,54 грн х 92 % / 100).
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 263-265, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за сумою позики у розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США, заборгованість за процентами в сумі 2700 (дві тисячі сімсот) доларів США, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 26 (двадцять шість) доларів США 51 цент.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн 09 коп у відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя