Справа № 640/15387/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лапій С.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
28 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Файдюка В.В.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Бойченюка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №640/15387/19.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким первісні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з'явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України щодо ненарахування і виплати їй суддівської винагороди згідно з нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII з 28 липня 2017 року;
- зобов'язати Вищий господарський суд України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, з розрахунку посадового окладу у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року, з урахуванням регіонального коефіцієнту - 1,25, щомісячних доплат: за вислугу років - 50 відсотків за період до 30 жовтня 2017 року та 60% відсотків з 31 жовтня 2017 року, за науковий ступінь - 15%, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 5%, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 28 липня 2017 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09.12.2021 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 залишено без змін.
26.04.2024 року, через підсистему «Електронний суд», позивачка, через свого представника, звернулася до Київського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (далі по тексту - заява).
Обґрунтовуючи подану заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, ОСОБА_1 зазначила, що Конституційним Судом України ухвалено рішення від 26.03.2024 №3-р(ІІ)/2024, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремий припис пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами в тім, що він установлює для суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України до припинення діяльності цих судів гарантії, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI зі змінами, зокрема, винагороду судді.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами дійшов висновку, що рішення Конституційного Суду України від 26.03.2024 № 3-р(ІІ)/2024 не вплинуло на правильність висновків суду під час ухвалення рішення, про перегляд якої просив заявник.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Згідно ч. 6 ст. 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Згідно ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 2 ст. 369 КАС України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Устименко проти України», «Брумареску проти Румунії» тощо, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу виправданий виключно коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Таким чином, встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною, за наявності якої суд зобов'язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 26.03.2024 № 3-р(ІІ)/2024 не може вплинути на спірні правовідносини, оскільки правовідносини в даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Окрім того, визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач є органом влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому останній не мав підстав не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.
Правовими положеннями пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України регламентовано, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки якщо рішення суду ще не виконане.
Словосполучення «ще не виконане», яке вжите у вказаній нормі, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння. Наведена процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це обумовлено процесуальним законодавством.
Водночас, у даній справ, рішення не може вважатись невиконаним, в контексті приписів пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, оскільки рішення, які набрали законної сили, якими ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову, взагалі не передбачають примусового виконання.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №808/2492/18 та постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2020 у справі №640/15387/19, оскільки рішення Конституційного Суду України від 26.03.2024 № 3-р(ІІ)/2024 не вплинуло на правильність висновків суду під час ухвалення рішення, про перегляд якої просив заявник.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2020 у справі №640/15387/19 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містять обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 368, 369 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
В.В. Файдюк
Повний текст виготовлено 07.11.2025 року