П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1809/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року (суддя Хурса О.О., м. Одесса, повний текст рішення складений 10.04.025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
20.01.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №951190123125 від 30.09.2024 та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в митних органах з 08.04.1994 по 28.10.2008 та з 26.10.2012 по 22.05.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2024 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-XII, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №951190123125 від 30.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2024 №922 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-XII, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на відсутність наведених в апеляційній скарзі доводів незаконності та необґрунтованості судового рішення у справі №420/1809/25, які зводяться виключно до незгоди відповідача з прийнятим судом рішенням, вважає за доцільно застосувати до ГУ ПФУ в Житомирській області заходи запобігання зловживання процесуальними правами шляхом негайної відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту Позивач) перебуває з 12.10.2017 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, яке уповноважене розглянути подану позивачем заяву від 18.09.2024.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області були досліджені надані документи до заяви Позивача та 30.09.2024 винесено Рішення №951190123125 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889 у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.
Відмова обґрунтована тим, що робота на посадах в органах державної митної служби України зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалося спеціальне звання. Заявнику було присвоєно персональне звання «Інспектора митної служби ІІІ рангу», тому період роботи у митниці не може бути зараховано до стажу державної служби.
Не погодившись з відмовою ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови в переведенні позивача на пенсію державного службовця, а тому, оскаржуване рішення прийнято ГУПФУ не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями статті 37 Закону №3723-XII (в редакції, чинній від 04 липня 2013 року) визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Крім того, згідно зі статтею 569 Митного кодексу України, який набрав чинності з 01 червня 2012 року, працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу (здійснюють державну митну справу), здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
За приписами статті 588 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Водночас, норми Митного кодексу України від 11 липня 2002 року, який був чинний з 01 січня 2004 року до 01 червня 2012 року в період перебування позивача на посадах в органах митної служби, визначали, що працівники митних органів є посадовими особами на них розповсюджується дія Закону України "Про державну службу", в тому числі щодо пенсійного забезпечення, зокрема, стаття 430 визначала, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу", а стаття 408 - що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Аналогічні положення були передбачені Митним кодексом України від 12 грудня 1991 року, що був чинний з 01 січня 1992 року до 16 травня 2008 року, а саме стаття 156 передбачала, що працівник митного органу України є представником державного органу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач працював у митних органах України з 08.04.1994 по 22.05.2019 та на день звільнення загальний стаж роботи складає 48 років 00 місяців 2 дні, стаж державної служби складає 23 роки 02 місяці 04 дні, стаж роботи у митних органах України складає 21 рік 01 місяць 18 днів.
На підставі наведених вище норм матеріального права, а також з врахуванням встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на службових (посадових) осіб митних органів, яким присвоєні спеціальні звання, розповсюджується дія Закону України "Про державну службу", в тому числі щодо пенсійного забезпечення та стаж роботи у митних органах відноситься до державної служби, який має враховуватись для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 у справі №686/8090/17.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося, що, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, обумовлює межі перегляду даного судового рішення апеляційним судом.
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та прийняв рішення, яке ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя К.В.Кравченко
Суддя Ю.В.Осіпов