П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 523/18199/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2025 року (суддя Боков О.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 13.08.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
31.10.2024 до Пересипського районного суду міста Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 07.08.2024 №1170 про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.
Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування поданої скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача, рішення суду повністю ґрунтується на відзиві від 22.01.2025 (через півроку після відкриття провадження по справі), який в Електронному кабінеті відсутній та копія якого не надавалась а ні позивачу а ні представнику позивача, що позбавило можливості надати відповідь на відзив.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до частини п'ятої статті 286 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
За наявними в матеріалах справи доказів, судом апеляційної інстанції встановлено, 06.08.2024 уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_2 скрала протокол №1170 про адміністративне правопорушення про те, що 06.08.2024 о 16.50 у м. Одеса, громадянин ОСОБА_1 , в порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, в період проведення мобілізації, згідно Указу Президента України №272/2024 від 06.05.2024 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», в порушення ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 року, не маючи правових підстав, відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії та відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
У протоколі також зазначено, що факт вчинення правопорушення, а також відмову ОСОБА_1 від підпису протоколу та від отримання його копії підтверджують свідки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування) свідків вказана адреса місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Додатками до протоколу зазначено копію паспорта гр. ОСОБА_1
07.08.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатом розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, постановою у справі про адміністративне правопорушення №1170 від 07.08.2024 наклав на ОСОБА_1 штраф в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії та відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив вимоги частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вважаючи згадану постанову протиправною ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її скасування.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача за відсутності позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову №1170 від 07.08.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також суд вважав, що спірна постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб, визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП, у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно до статті 235 КпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
За приписами частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову про адміністративне правопорушення від 07.08.2024 №1170 про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, з підстав то, що його не було повідомлено про розгляд справи, що порушило права бути обізнаним, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи твердження позивача про те, він не був присутнім при складання відносно нього протоколу, що справа розглядалася без його присутності, що йому не повідомили дату розгляду справи, що позивач дознався про Постанову №1170 лише з постанови Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі тільки 29.10.2024, зазначив, що 06 серпня 2024 року під час відпрацювання мобілізаційних заходів у Пересипському районі м. Одеси ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16 год. 50 хв. позивач був направлений до військово-лікарської комісії проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії, про що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності свідків, був складений відповідний акт. Таким чином посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлені порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме порушення вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 року (не маючі правових підстав відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки), за що частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. У зв'язку із чим 06.08.2024 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 в присутності позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При складенні протоколу про адміністративне правопорушення позивачу роз'яснені його права і обов'язки відповідно до статей 57, 59, 63 Конституції України, статей 256, 268, 287-289 КУпАП. Позивач від пояснень та підписання протоколу відмовився. Зауваження щодо змісту протоколу позивачем не надавалися. 06 серпня 2024 року під час складання протоколу позивача було проінформовано, що протокол про адміністративне правопорушення буде передано начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, та що розгляд справи відбудеться 11 годині 07 серпня 2024 року у ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет №309. На розгляд справи про адміністративне правопорушення 07.08.2024 року позивач не з'явився. Справа була розглянута начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 за відсутністю позивача.
Ретельно дослідив надані відповідачем докази колегія суддів зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що згідно п. 6 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року №3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 р. за №36/41381, встановлено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Проте, до Протоколу №1170 від 06.08.2024 додано лише копію паспорту особи, що притягується до відповідальності. При цьому Акт про відмову позивача від проходження ВЛК, на якій посилався відповідач у відзиві на позов в матеріалах адміністративної справи відсутній.
Його копію суду також надано не було.
Колегія суддів також звернула увагу на те, що свідки у Протоколі №1170 від 06.08.2024 зазначені таким чином, що ідентифікувати їх з метою виклику в судове засідання за ініціативою суду не видається можливим.
Таким чином колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами законність оскарженої постанови.
З метою встановлення достовірних обставин справи слід пригадати процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560.
Так, відповідно до п. п. 49-52, 54 цього Порядку, у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).
Під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Під час перевірки військово-облікового документа:
уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний назвати своє прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред'явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина (посвідченням офіцера, військовим квитком);
поліцейські та представники органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби відрекомендовуються у порядку, визначеному наказами керівників Національної поліції та Держприкордонслужби відповідно.
У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., №5, ст. 409), або Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У свою чергу статтею 261 КУпАП передбачено, що про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
З метою офіційного з'ясування всіх обставин у справі, апеляційний суд ухвалою від 26.09.2025 витребував від ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1. Складені на виконання вимог абз. 5-9 пункту 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. №560:
- повістку про необхідність проходження ОСОБА_1 медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних;
- акт відмови ОСОБА_1 від отримання повістки, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протокол адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Витяг із Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до ІНФОРМАЦІЯ_2 про доставлення 06.08.2024 ОСОБА_1 .
3. Витяг із Журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов'язаним для проходження медичного огляду про реєстрацію направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію 06.08.2024.
4. Акт відмови ОСОБА_1 від проходження військово-лікарської комісії, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно Довідки від 02.10.2025, згадана ухвала доставлена до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2 26.09.25 17:57, проте станом на сьогодення витребувані докази до суду не надійшли.
З цього приводу варто відзначити, що за правилами частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною дев'ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Виходячи з встановлених судом обставин та наведених положень КАС України, розглянувши справу за наявними в ній доказами, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не спростовано доводи позивача про недотримання процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження складання протоколу №1170 від 06.08.2024 у присутності позивача.
Таким чином, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було сповіщено про розгляд справи, що, в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП, виключало можливість розгляду справи.
Також відповідачем, на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, не надав суду Акт відмови ОСОБА_1 від проходження ВЛК.
Колегія суддів зазначає, що лише встановлений факт вчинення особою правопорушення, який зафіксований належними та допустимими доказами, та за умови дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, може свідчити про правомірність та обґрунтованість рішень суб'єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення.
В контексті спірних правовідносин суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга №10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга №42095/98)
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 №05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку:
«………факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.»
За приписами частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо протиправності оскаржуваної постанови, а тому вважає обґрунтованими вимоги позовної заяви в частині її скасування.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Не надання відповідачем, на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого правопорушення Акту відмови ОСОБА_1 від проходження ВЛК, дає підстави стверджувати про недоведеність у межах даної справи наявність в діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що є підставою для закрити провадження у справі.
Резюмуючи все викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування справи знайшли своє підтвердження та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
У відповідності до статті 139 КАС України, судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 908,4 грн. (150% х 3028 (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року) х 0,2 (розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, що встановлено частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про судовий збір») підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем судового збору за подачу позовної заяви, суд апеляційної інстанції не вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Керуючись статтями 272, 286, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову №1170 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 7 серпня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,4 (дев'ятсот вісім, 40) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя К.В.Кравченко
Суддя Ю.В.Осіпов