Справа №949/1731/23
06 листопада 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретарі судового засідання Катюха К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що 16 квітня 2013 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від цього шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 03 грудня 2014 року у справі №560/1851/14-ц, шлюб між ними було розірвано, а дитину залишено проживати разом із нею. Крім того, рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 03 грудня 2014 року у справі №560/1850/14-ц, було стягнуто з відповідача на її користь на утримання їх дитини аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Вказане судове рішення перебуває на виконанні у Дубровицькому відділі державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). На даний час їх дитина проживає із нею, однак визначений судовим рішенням розмір аліментів недостатній для забезпечення дитині того рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Після присудження аліментів витрати на дитину істотно збільшилися. Аліменти, в розмірі 400 грн., що стягуються з відповідача є недостатніми для матеріального утримання їх доньки, що ставить її у скрутне матеріальне становище. Вона самостійно власними силами намагаюся матеріально забезпечити, доглядати та виховувати доньку, а також виконувати всі інші обов'язки покладені на неї законом та необхідні для належного утримання дитини. В цей час, відповідач проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, отримує відповідне грошове забезпечення, а тому має можливість сплачувати аліменти в розмірі, достатньому для забезпечення нашої дитини усім необхідним для її повноцінного розвитку. Відповідач має постійний та регулярний заробіток, однак в супереч цьому, добровільно відмовляється допомагатив утриманні їх спільної дочки. З моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів, донька виросла, пішла до школи та її потреби значно зросли як і зріс мінімальний розмір аліментів гарантований державою.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Відзиву на позов не подав.
Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, відзив на позовну заяву, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 03 грудня 2014 року у справі №560/1850/14-ц, було стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання їх дитини ОСОБА_4 аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.8)
Згідно довідки №610 від 05 травня 2023 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області вбачається, що неповнолітня ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Із наведених у позовній заяві обставин вбачається, що позивачка стверджує, що на теперішній час сума аліментів, яку вона отримує на дитину є недостатньою для організації її розвитку, повноцінного харчування та забезпечення повсякденними потребами, а тому зміна способу аліментів буде відповідати нормам чинного законодавства та буде достатньою для забезпечення дитини всім необхідним для її життя та розвитку.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина 2 статті 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
У Декларації прав людини проголошено, дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.
Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року (далі - Конвенція) передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Так, за змістом статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини 2, 3 статті 181 Сімейного кодексу України).
Частина 1 статті 182 Сімейного кодексу України вказує на обставини, які мають враховуватися при визначені розміру аліментів.
Отже, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначено у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частинами 1, 2 статті 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Частина 1 статті 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 Сімейного України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 Сімейного кодексу України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Даний висновок міститься в правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 05 лютого 2014 року по справі №143цс13.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Отже, постійні зміни співвідношення розміру аліментів у твердому розмірі з прожитковим мінімумом, інфляція грошових коштів, проблеми, що виникають із застосуванням щомісячної індексації цього розміру (частина 2 статті 184 Сімейного кодексу України), а також характер відносин, що склались між батьками дитини, дійсно свідчать про те, що визначення аліментів на дітей у частці від заробітку (доходу) батька буде сприяти захисту інтересів дитини.
Встановлено, що відповідач працездатний, не має будь-яких обмежень для влаштування на роботу, стан його здоров'я задовільний, не заперечує, що має певний дохід, інших утриманців за виконавчими листами не має, а тому, відповідно, має можливість надавати матеріальну допомогу.
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на даний час проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, що підтверджєуться матеріалами справи, а саме витягом із наказу та довідкою, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-11).
Таким чином, судом враховано, що відповідач є працездатним, зобов'язаний утримувати дитину в межах, необхідних для її зростання і виховання, повноцінного здоров'я, задовільного фізичного, духовного та морального розвитку.
За таких обставин, виходячи з найкращого та максимально можливого врахування інтересів дитини, суд приходить до висновку про можливість зміни розміру і способу стягнення аліментів, що буде у повній мірі відповідати вимогам закону, розумності і справедливості, з урахуванням обставин справи та доказів наданих сторонами.
Згідно роз'яснення у постанові Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, стягнення аліментів у зміненому розмірі необхідно розпочати з дня набрання рішенням суду законної сили і проводити до досягнення дитиною повноліття.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про зміну способу їх стягнення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивач не сплачувала судовий збір при подачі вказаного позову, суд при ухваленні рішення відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, присуджує стягнення з відповідача судового збору в дохід держави у розмірі, визначеному на день подачі позову.
Керуючись статтями 180-184, 192 Сімейного кодексу України, статтями 12, 81, 141, 264, 265, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які на підставі рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 03 грудня 2014 року у справі №560/1850/14-ц, стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з проведенням індексації відповідно до Закону.
Стягнення аліментів у зазначеному розмірі розпочати з дня набрання рішенням законної сили і проводити до досягнення дітьми повноліття.
Виконавчий лист №560/1850/14-ц, виданий Дубровицьки районним судом Рівненської області - відкликати.
Стягнути із ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код за ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор