П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1294/25
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
секретар - Афанасенко Ю.М.,
за участю: представника позивача- прокурора Шептіліс О.І.,
представника третьої особи - адвоката Лук'янової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ", Миколаївської обласної прокуратури на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 400/1294/25 за адміністративним позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ", про визнання протиправними та скасування рішення у формі протоколу від 18.06.2008 № 1531 і дозволу на користування надрами від 04.03.2016 № 6102, -
Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2025 року Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 18.06.2008 № 1531 (далі - Комісія або відповідач 1);
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами № 6102 від 04.03.2016, наданий ТОВ “Будкамінь», вид користування - видобування, вид корисних копалин - граніт, мета користування надрами - видобування незмінених гранітів, придатних для виробництва бутового каменю, назва родовища - Вікторівське родовище.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що у Державної служби геології та надр України не було законних підстав для оцінки запасів корисних копалин, оскільки Товариство “Будкамінь» не було надрокористувачем. Тому дозвіл на користування надрами, який був виданий Товариству “Будкамінь» з урахуванням, у тому числі, спірного рішення Комісії, має бути визнаний протиправним та скасований.
Державна комісія України по запасах корисних копалин проти задоволення позову заперечувала, надала до суду першої відзив на позовну заяву, у якому заперечила доводи Прокурора про відсутність у третьої особи документів, що засвідчують право на користування надрами, що унеможливило проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865 “Положення про порядок проведення державної експертиз та оцінки запасів корисних копалин» (а.с. 108-112, т. 1).
Державна служба геології та надр України проти задоволення позову також заперечувала, надала до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що дозвіл було надано на підставі підпункту 1 пункту 8 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2021 № 615 “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» (далі - Порядок № 615). Також, відповідач наголосив, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування дозволу не узгоджується зі змістом статті 26 Кодексу України про надра (а.с. 194-198, т. 1).
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ" направило до суду першої інстанції пояснення в яких висловила заперечення проти задоволення позову ( а.с. 148-157, т.1).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 29 квітня 2025 року позов керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДКАМІНЬ» задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природнього середовища України від 18.06.2008 № 1531.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині, Миколаївська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, у якій просила рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 400/1294/25 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги - скасувати та прийняти нове рішення, ухвалити в цій частині нове рішення яким задовольнити позов Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в частині, а саме: - визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами № 6102 від 04.03.2016, наданий ТОВ «Будкамінь», вид користування - видобування, вид корисних копалин -граніт, мета користування надрами - видобування незмінених гранітів, придатних для виробництва бутового каменю, назва родовища - Вікторівське родовище.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- оскільки ТОВ «Будкамінь» на час звернення до Держгеонадр і ДКЗ не мало чинного спеціального дозволу на користування надрами, який би давав йому право проводити геологічне вивчення, тобто не було надрокористувачем, воно не мало право проводити будь-які дослідження, пов'язані з геологічним вивченням надр, не мало права подавати до ДКЗ матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин і надалі заяву для отримання спеціального дозволу на видобування граніту, геологозапасів граніту Вікторівського родовища проводилась Південно-Українською гідрогеологічною експедицією Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства за замовленням ТОВ «Будкамінь», хоча останні не мали жодних прав на користування вказаним надрами.
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції Державна служба геології та надр України також подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить позов залишити без розгляду.
Також, оскільки апелянт вважає, що ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та 20.03.2025 є такими, що ухвалені з порушенням норм чинного законодавства, однак не можуть оскаржуватись окремо від рішення, - виклав свої заперечення відносно відповідних ухвал в даній апеляційній скарзі.
Щодо неправильного вирішення судом першої інстанції питань відносно необхідності залишення позову без розгляду з підстави пропуску строку звернення до суду позивачем зазначено, що Держгеонадра та інший відповідач по справі звертались до суду з заявами/клопотаннями про залишення позову без розгляду зокрема з підстав того, що позивач звернувся з відповідним позовом поза межами законодавчо встановлених строків.
Щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутності поважних причин для поновлення строку апелянт зазначив про таке:
1. Позивач пропустив встановлений законом строк звернення до адміністративного суду та не навів поважних причин пропуску строку, тобто причин, які б унеможливлювали звернення з позовом у період починаючи з 2016 року.
2. Прокурор не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до Держгеонадр та ДКЗ, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу ДКЗ та спеціального дозволу, раніше ніж у 2024 році.
3. Інформація про спеціальні дозволи на користування надрами (дійсні, недійсні та тимчасово припинені) та протоколи ДКЗ до 24.02.2022 містилася у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України» і прокурор мав достатньо часу, щоб дізнатися про будь-які спеціальні дозволи, видані ТОВ «Будкамінь» а також Протокол ДКЗ, на підставі якого було видано оскаржуваний спеціальний дозвіл. Накази Держгеонадр про видачу спеціальних дозволів на користування надрами та копії спеціальних дозволів досі знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеонадр.
Таким чином, порушення закону, з якими прокурор пов'язує підстави звернення до суду в порядку представництва інтересів держави, мали місце у 2008 та 2016 роках. Натомість, з адміністративним позовом про скасування прийнятого у 2016 році рішення, прокурор звернувся лише у лютому 2025 році і поважних підстав пропуску строку звернення до суду не навів. За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду суд повинен постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.
Щодо неправильного вирішення судом першої інстанції питань відносно необхідності передачі адміністративної справи № 400/1294/25 - за підсудністю апелянт вважав, що оскільки позов подано до Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, місцезнаходження яких є м. Київ, то дану справу належить розглядати адміністративним судом за місцем знаходження відповідачів, тобто Київським окружним адміністративним судом. Таким чином, позов подано з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності).
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію щодо скасування Протоколу ДКЗ, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що ДКЗ не мала підстав для відмови ТОВ «Будкамінь» у прийнятті до розгляду матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки і проведенні державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині скасування рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природнього середовища України від 18.06.2008 № 1531 та ухвалою від 20.03.205 Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ" також подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу від 20.03.2025 та рішення від 29.04.2025 в частині скасування рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природнього середовища України від 18.06.2008 № 1531.
Надаючи заперечення проти ухвали суду першої інстанції від 20.03.2025 апелянт зазначив, що враховуючи лист-орієнтування від 31.08.2021, а також висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2024 року по справі № 320/5641/24, володіючи інформацією у 2021 року щодо отримання ТОВ "БУДКАМІНЬ" спеціального дозволу на користування надрами, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Держгеонадра та Державної комісії України запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу та дозволу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо визнання протиправним та скасування Протоколу апелянт наголосив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що родовище гранітів було вивчено, повторне вивчення родовища не передбачено діючим порядком, мова йде лише про підрахунок запасів, який було зроблено ТОВ «БУДКАМІНЬ».
Також апелянт звернув увагу апеляційного суду, що ТОВ «БУДКАМІНЬ» за власний кошт здійснив апробацію, що свідчить про відсутність обов'язкової вимоги наявності спеціального дозволу при здійсненні апробації.
Таким чином, геологічне вивчення Вікторівського родовища здійснювалося у 1961 році, а ТОВ «БУДКАМІНЬ» на основі звіту про вивчення надр від 1961 року здійснило геолого-економічну оцінку, підрахувало за свій рахунок балансовані запаси вапняків станом на 2008 рік.
Окрім того, судом першої інстанції не було оцінено та наведено мотиви щодо необхідності проведення аукціону, яке в даних обставинах справи не було необхідним, та його відсутність не порушувало чинне законодавство станом на виникнення спірних правовідносин.
Державна комісія України по запасах корисних копалин направила до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 02.12.2015 керівник Державної служби геології та надр України видав наказ № 398 “Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» (далі - Наказ, а.с. 16 зв., 17, т.1).
Наказом (пункт 1) Товариству був наданий спеціальний дозвіл на користування надрами відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615. Вид користування надрами - видобування; назва об'єкту - Вікторівське родовище; строк - 16 років.
У преамбулі Наказу зазначено, що його було видано з урахуванням “… пропозиції Комісії з питань надрокористування Державної служби геології та надр України (Протокол від 27.11.2015 № 13/15) …».
Вказаний протокол до позову не доданий.
04.03.2016, на підставі Наказу, Товариству був виданий спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер - 6102 (далі - Дозвіл, а.с.18-19, т.1), додатком до якого є угода № 6102 від 04.03.2016 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин (а.с. 20-23, т.1).
У Дозволі наявна інформація - “Відомості про затвердження (апробацію) корисних копалин (зазначається у разі видобування) - протокол ДКЗ України від 18.06.2008 № 1531».
До позову доданий протокол № 1531 засідання колегії Комісії від 18.06.2008, далі - Протокол (а.с. 24-27,т.1), вимогу про визнання протиправним та скасування якого заявив Прокурор. У Протоколі, зокрема, вказано, що за результатами розгляду матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки Вікторівського родовища гранітів у Братському районі Миколаївської області, поданих ТОВ “Будкамінь», колегія Комісії постановила:
“ 3.1 Внести в підрахунок запасів гранітів Вікторівського родовища такі зміни:
- виправити потужність корисної копалини по перетинах, які увійшли в підрахунок запасів, виключивши з підрахунку запасів корисної копалини інтервали розкривних порід;
- виключити з підрахунку запасів втрати корисної копалини в бортах кар'єра;
- включити в контур родовища площу між існуючим кар'єром та північним контуром авторського підрахунку запасів;
3.1. Апробувати за станом на 01.05.2008 попередньо оцінені балансові запаси незмінених гранітів кіровоградського комплексу нижнього протерозою місцевого значення Вікторівського родовища, придатних для видобування бутового каменю відповідно до ТУ 21-10-69-89 “Камінь бутовий. Технічні умови» в цифрах експертного підрахунку в кількості 121 тис. м3 за категорією С1 (код класу 121).
3.3. Відзначити наявність на родовищі 6 тис.м3 розкривних порід, які придатні для рекультивації кар'єру.
3.4. Рекомендувати користувачу надр:
- перед реалізацією бутового каменю споживачам виконати його радіаційно-гігієнічну оцінку;
- протягом трьох років з часу отримання спеціального дозволу опрацювати та подати матеріали детальної геолого-економічної оцінки Вікторівського родовища на державну експертизу до ДКЗ України».
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 18.06.2008 № 1531, суд першої інстанції виходив із того, що докази того, що у складі матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин були наявні документи, що засвідчують право ТОВ «Будкамінь» на користування надрами, відсутні.
Суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема: від 26.01.2023 у справі № 240/3379/19, від 22.03.2023 у справі № 806/2202/18, від 27.09.2023 у справі № 240/3448/19, від 08.08.2024 у справі № 420/5343/23, від 20.12.2024 у справі № 806/1515/18.
У цих постановах Верховний Суд дійшов висновків, що відсутність у складі матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин документів, що засвідчують право заявника на користування надрами (тобто подання матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин не користувачем надр), свідчить про те, що прийняте за результатами державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин рішення суб'єкта владних повноважень (яким є протокол Комісії) є протиправним і підлягає скасуванню.
Відмовляючи в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами № 6102 від 04.03.2016 суд першої інстанції виходив того, що звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування дозволу на користування надрами Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданих апеляційних скарг, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб'єктів владних повноважень та для інших осіб.
Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб'єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб'єкту право на пред'явлення визначених законом вимог.
Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 17.09.2021 у справі № 420/473/20 та від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, від 13.11.2024 у справі 560/22224/23.
Колегія суддів наголошує, що законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Своєю чергою, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 826/9772/17.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Та для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Тобто поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що 04.03.2025 від Державної служби геології та надр України до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Також 06.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ" до суду першої інстанції надійшли пояснення, в яких третя особа просила залишити позовну заяву без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.03.2025 у задоволенні клопотання Державної служби геології та надр України про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі відмовив.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про залишення позову без розгляду з підстав, визначених пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суд першої інстанції зобов'язаний був встановити: 1) момент виникнення у прокурора права на звернення з цим позовом до суду з урахуванням положень статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; 2) дату, з якої прокурор мав дізнатися про фактичні обставини, що слугували підставою для його звернення до суду з позовом у цій справі.
Так, у цій справі прокурор, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що вперше стосовно обставин отримання спеціального дозволу на користування надрами Державна служба геології та надр України повідомила Офіс Генерального прокурора 15.11.2024.
Всі необхідні для звернення до суду докази прокурор (після відповідних запитів) отримав 10.01.2025, тому, на думку позивача, направлення позову 11.02.2025 здійснено у межах строку, встановленого статтею 122 КАС України.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що Державною службою геології та надр України на адресу Офісу Генерального прокурора 15.11.2024 надіслано лист у додатку до якого долучено документи, на підставі яких ТОВ «Будкамінь» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами. Доказом отримання вказаного листа 15.11.2024 свідчить реєстраційна відмітка вхідного документа за № 259681-24 ( а.с.45,т.1).
Надалі, цей лист Держгеонадр із додатками надіслано на адресу Миколаївської обласної прокуратури та Вознесенської окружної прокуратури. З метою з'ясування додаткових обставин та отримання додаткових документів Вознесенською окружною прокуратурою до Держгеонадр, ДНВП «Геоінформ України» Державного інформаційного геологічного фонду України та Державної комісії України по запасах корисних копалин направлено листи у порядку ст. 23 Закону України «Про прокурату» (а.с.35-39,41-42,т.1).
Прокурор зазначив, що лише після аналізу та співставлення наданих документів у сукупності виявилось можливим зробити висновок, що ТОВ «Будкамінь» неправомірно подало без проведення в установленому законом порядку та підставах геологічного вивчення матеріали на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин, які також з порушенням вимог законодавства затверджено шляхом винесення протоколу від 18.06.2008 №1531 та, що ТОВ «Будкамінь» неправомірно набуло право користування надрами без проведення аукціону, у зв'язку з чим і сам дозвіл є протиправними та підлягає скасуванню.
Вознесенською окружною прокуратурою з урахуванням судової практики та з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, 06.01.2025 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано запит до Держгеонадр щодо отриманих ТОВ «Будкамінь» спеціальних дозволів на користування надрами та надання їх копій, документів, які стосуються підрахунку запасів корисних копалин, здійсненого за рахунок заявника та результати геологічного вивчення ділянки надр. У відповідь Держгеонадра надіслали листи від 10.01.2025 №176/03-4/2-25 та від 15.11.2024 №7339/03-4/2-24, до яких долучено витребувані документи.
Відтак, позивач вважає, що саме з цієї дати (10.01.2025) Вознесенській окружній прокуратурі стало відомо про наявність порушень інтересів держави у сфері охорони і користування надрами за фактом неправомірного отримання ТОВ «Будкамінь» без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування.
Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області обґрунтована протиправністю дій та рішень Держгеонадр і ДКЗ України щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами № 6102 від 04.03.2016, наданий ТОВ “Будкамінь» поза аукціоном, за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, визначальним при вирішенні питання щодо дотримання Вознесенською окружною прокуратурою Миколаївської області строку звернення з позовом до суду, є встановлення обставин, які свідчать про те, коли прокурор був обізнаний чи повинен був бути обізнаний про те, що у ТОВ «Будкамінь», на час отримання спірного дозволу, не було іншого спеціального дозволу на користування надрами.
Під час розгляду справи встановлено, що Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області зазначаючи про строки звернення до суду у позовній заяві посилається на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 "Щодо стану справ у сфері надрокористування", уведеним у дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, у якому вказується на опрацювання відкритої інформації єдиної геоінформаційної системи на Державному геологічному веб порталі за результатами якого виявлено спеціальні дозволи на користування надрами, які видані Державною службою геології та надр України без проведення аукціону на підставі пп. 1 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615.
Отже, рішенням Ради національної безпеки і оборони України у 2021 році рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.
Відповідно до пункту 3 наказу Генерального прокурора України "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" від 28.05.2015 № 6гн (чинний до 21.09.2018; далі - наказ № 6н), пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень" (чинний до 22.08.2020; далі - наказ № 186) вказано органам прокуратури отримувати відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень, зокрема, з публікації у засобах масової інформації, мережі Інтернет, а наказом Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" (далі - наказ № 389) розширено положенням "публічної інформації у формі відкритих даних".
Згідно з підпунктом 8.2 наказу № 389 керівникам підрозділів представництва в суді та інших структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції, керівникам окружних прокуратур, їхнім першим заступникам і заступникам контролювати своєчасність здійснення моніторингу та прийняття обґрунтованих рішень щодо застосування представницьких повноважень за встановленими фактами порушень інтересів держави.
Зважаючи на викладене вище, органи прокуратури у прагненні стати на захист інтересів держави мали доступ до інформації щодо надання спеціального дозволу на користування надрами починаючи з 2015 року (враховуючи те, що наказ Держгеонадр щодо надання спеціального дозволу на користування надрами видано 02.12.2015 за № 398) та у прокуратури була реальна можливість дізнатись про наявність чи відсутність у ТОВ "Будкамінь" спеціальних дозволів на користування надрами, підстави отримання спеціального дозволу на користування надрами, отримати відомості щодо оскаржуваного протоколу, ознайомитись з його змістом, а також звернутись до Держгеонадр з вимогою надати документи, що стали підставою для надання, зокрема, оскаржуваного спеціального дозволу.
Сторонами не заперечується, що Протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України", (у тому числі Протокол засідання колегії ДКЗ від 18.06.2008 № 1531), що входить до сфери управління Держгеонадра, та перебували у вільному доступі до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022.
Ба більше на офіційному сайті Держгеонадр міститься інформація від 30 квітня 2020 року, 2 червня 2020 року, 25 червня 2020 року та від 25 вересня 2020 року, що у рамках політики відкритості та прозорості геологічної інформації (open door policy), що реалізується спільно із Міністерством енергетики та захисту довкілля, триває оприлюднення протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин. За цими ж посиланнями міститься інформація щодо оприлюднення Державним наукововиробничим підприємством "Державний інформаційний геологічний фонд України" (скорочена назва якого ДНВП "Геоінформ України"; входить до сфери управління Держгеонадр та розміщує у відкритому он-лайн доступі на своєму офіційному вебсайті геологічну інформацію), протоколів ДКЗ та перебування їх у відкритому і безкоштовному доступі.
Отже, доступ до протоколу ДКЗ № 1531 був відкритий до 24.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні.
Протокол ДКЗ № 1531 оформлено за результатами засідання з розгляду матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки Вікторівського родовища гранітів у Братському районі Миколаївської області. До того ж, у першій частині протоколу ДКЗ № 1531 закріплено, які документи та матеріали розглянуті колегією ДКЗ, а в преамбулі та другій частині оскаржуваного протоколу висвітлено на підставі яких документів проведено геолого-економічну оцінку та підстави подання матеріалів на розгляд ДКЗ.
Згідно із частиною 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Пункт 2 частини 1 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. Частина 2 статті 15 цього ж закону регламентує, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
На офіційному сайті Миколаївської обласної ради оприлюднено рішення ХХХІ сесії шостого скликання Миколаївської обласної ради від 30.07.2015 № 32 про погодження отримання ТОВ "Будкамінь" спеціального дозволу на користування надрами (пункт 32). У матеріалах справи міститься лист від 15.11.2024 Державної служба геології та надр України адресований Офісу Генерального прокурора до якого долучено документи, на підставі яких ТОВ «Будкамінь» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, який отримано 15.11.2024 про що свідчить реєстраційна відмітка вхідного документа за № 259681-24 (а.с.45,т.1).
Водночас зі змісту листа вбачається , що 05.11.2024 до Державної служба геології та надр України надійшов запит від Офісу Генерального прокурора.
Тобто матеріали справи містять інформацію, що лише у листопаді 2024 органи почали вживати заходи щодо виявлення й розслідування фактів можливого порушення вимог законодавства у сфері надрокористування третьою особою.
При цьому, оскаржуваний протокол засідання колегії ДКЗ № 1531 оформлений 18.06.2008, а спеціальний дозвіл на користування видано 04.03.2016 .
Водночас, Вознесенська обласна прокуратура у своїх запитах від 24.12.2024 адресованих ДНВП «Державний інформаційний геологічний форд України «Геоінформ Україна», Державній комісії України по запасах корисних копалин вказала, що за результатами опрацювання Вознесенською окружною прокуратурою відкритої інформації з єдиної геоінформаційної системи на Державному геологічному порталі, виявлено спеціальний дозвіл на користування надрами, який видано Державною службою з геології та надр України без проведення аукціону (а.с.35,38, т.1)
Тобто, починаючи з оприлюднення у відкритих джерелах спеціального дозволу на користування надрами (2015 рік) органи прокуратури мали доступ до цих документів, а рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 "Щодо стану справ у сфері надрокористування", уведеним у дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, було надано вказівку на опрацювання відкритої інформації єдиної геоінформаційної системи на Державному геологічному веб порталі.
Окрім того, направляючи запити в порядку статті 23 Закона України «Про прокуратуру» Вознесенській окружній прокуратурі Миколаївської області достеменно було відомо те, що ТОВ «Будкамінь » отримано дозвіл поза аукціоном .
Отже, у контексті наведеного вище щодо посилань прокурора на дату 10.01.2025 слід зазначити, що ця дата не змінює моменту, з якого прокурор знав або мав дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час початку активних дій з реалізації повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави. Зазначена подія не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у спірних правовідносинах.
Стосовно аргументів прокурора про те, що у цьому спорі має місце триваюче правопорушення, з огляду на те, що спеціальний дозвіл на користування надрами від № 6102 від 04.03.2016 є чинним і до теперішнього часу, суд зазначає, що таке твердження суперечить змісту оскаржуваних дій відповідача, які полягають в ухвалені оскаржуваних рішень, що є предметом спору у цій справі.
У свою чергу, за загальним правилом, початок перебігу строку оскарження індивідуально-правового акта розпочинається з дня прийняття такого акта, а не протягом дії індивідуально-правового акта.
В іншому разі суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2025 по справі № 990/29/22.
Водночас відсутність належних та допустимих, в розумінні статей 73,74 КАС України, доказів невідкладної реакції органів прокуратури після отримання відомостей стосовно підстав надання ТОВ «Будкамінь» спеціального дозволу на користування надрами від 04.03.2016 № 6102, беручи до уваги те, що «прокуратура України становить єдину систему», свідчить про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Колегія суддів зауважує, що володіючи інформацією щодо отримання ТОВ «Будкамінь» спеціального дозволу на користування надрами від 04.03.2016 №6102 без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Держгеонадра, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу та спецдозволу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк, визначений приписами КАС України.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.12.2024 у справі №320/5641/24, від 03.12.2024 у справі № 320/39441/23.
Отже, покликання скаржника на дату 10.01.2025 не може вважатися поважною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених для звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов'язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів наголошує, що початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову, стосується всіх суб'єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов'язується із відповідними функціями та компетенцією певного суб'єкта, що виключає можливість необмежено у часі реалізовувати право на звернення до суду.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2023 року у справі № 380/8650/22, від 13.11.2024 у справі № 560/22224/23, від 26.12.2024 у справі № 320/4789/24.
Суд вважає застосовним до даних правовідносин висновок, сформований у постанові від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, відповідно до якого регулярні звернення прокурора з метою витребування документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом. Це призвело б до постійного стану невизначеності у публічно-правових відносинах та порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.
Водночас у постанові від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22 Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно з яким у випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Отже, наведені висновки стосувалися правовідносин, в яких прокурор здійснює представництво інтересів держави у порядку, визначеному статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», у разі наявності державного органу, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних законних інтересів держави, що вимагає від прокурора попереднього звернення до такого органу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи.
Принагідно слід зазначити, що ЄСПЛ вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Окрім іншого колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є протиправність рішень відповідачів щодо надання дозволу третій особи право на надрокористування.
Тобто прокурор оскаржує не лише рішення суб'єкта владних повноважень, унаслідок яких настає певна подія чи створюється певний документ, з моментом настання/створення яких можна було б безсумнівно пов'язувати початок відліку порушеного права чи інтересу, але й протокол, який став передумовою для надання такого дозволу.
Отже, у даному випадку, одним із способів поновлення режиму законного використання надр може бути звернення прокурора щодо примусового припинення права власності/користування, скасування свідоцтва про право власності та зобов'язання вчинити дії цим родовищем ( див. для прикладу постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі 477/2330/18).
Отже, враховуючи те, що прокурор пропустив встановлений законом строк звернення до суду та не навів достатніх обґрунтувань для його поновлення або будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду .
Колегія суддів зазначає що під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції прокурору не надавався строк для надання заяви про поновлення строку звернення до суду, оскільки це питання було досліджене в суді першої інстанції та Миколаївський окружний адміністративний відповідно до ухвали від 20.03.2025 вважав, що строки звернення прокурором не пропущені та відмовив у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.
Щодо ухвали суду від 04.03.2025 про підсудність колегія суддів не вбачає підстав для скасування цієї ухвали , оскільки суд першої інстанції ґрунтовно вказав , що гідно з частиною другою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Державної служби геології та надр України, часткового задоволення Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ", скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ" про визнання протиправними та скасування рішення у формі протоколу від 18.06.2008 № 1531 і дозволу на користування надрами від 04.03.2016 № 6102 слід залишити без розгляду.
Водночас положеннями статті 139 КАС України не регламентовано стягнення з позивача (у разі відмови у задоволенні позову) в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб'єктом владних повноважень судового збору.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020, справа № 817/66/16 (11-185апп19).
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,
Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - задовольнити.
Апеляційні скарги Миколаївської обласної прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ" - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 400/1294/25 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ" про визнання протиправними та скасування рішення у формі протоколу від 18.06.2008 № 1531 і дозволу на користування надрами від 04.03.2016 № 6102 залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 10 листопада 2025року.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик