П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6876/25
Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В. Дата і місце ухвалення: 31.07.2025р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.03.2025р. виплати пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, в розмірі 70% грошового забезпечення, з щомісячною доплатою в розмірі 2 000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713, із врахуванням індексації згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118, від 24.02.2023р. №168, від 23.02.2024р. №185 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та з обмеженням її максимальним розміром;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області провести перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2025р. відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, га деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, розмірі 70% грошового забезпечення, із щомісячною доплатою в розмірі 2 000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713, із врахуванням індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та з обмеженням її максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з жовтня 2001 року він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, га деяких інших осіб». На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2024р. по справі №400/4336/24 з 01.03.2025р. Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , під час якого застосовано коефіцієнти пониження, передбачені постановою КМУ від 03.01.2025р. №1. У зв'язку з цим, розмір пенсії позивача зменшено з 25 577,75 грн. до 23843,88 грн. Такі дії ГУ ПФУ в Миколаївській області ОСОБА_1 вважає протиправними та зазначав, що статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою КМУ від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» фактично змінено умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, без внесення відповідних змін до вказаного Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальну гарантію гідного пенсійного забезпечення таких осіб, встановлену Законом №2262-ХІІ. Також, позивач зазначав, що застосування органом ПФУ ст.2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» фактично нівелює наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2025р. пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2025р. без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2025р. по день проведення перерахунку.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 31.07.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ГУ ПФУ в Миколаївській області зобов'язане здійснити перерахунок його пенсії з 01.03.2025р. відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, розмірі 70% грошового забезпечення, із щомісячною доплатою в розмірі 2 000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713, із врахуванням індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та з обмеженням її максимальним розміром.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.5 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2024р. у справі №400/4336/24 задоволено позов ОСОБА_1 . Зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2024р. пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення з урахуванням індексації відповідно до постанов КМУ №118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з урахуванням доплати в розмірі 2 000 грн. відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021р., без обмеження максимальним розміром, десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 08.10.2024р.
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2024р. по справі №400/4336/24 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024р. з урахуванням розміру пенсії по інвалідності 70% відповідних сум грошового забезпечення, з щомісячною доплатою в розмірі 2000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713, із врахування індексації згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118, від 24.02.2023р. №168 та постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту більш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимального розміру пенсії.
Після перерахунку пенсії на виконання судового рішення по справі №400/4336/24 розмір пенсії становив 24 077,75 грн.
01.03.2025р. ГУ ПФУ в Миколаївській області провело перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» .
Розмір пенсійної виплати з 01.03.2025р. склав 25 577,75 грн.
Однак, виплата пенсії обмежена максимальним розміром та застосовано пониження суми пенсії згідно постанови КМУ №1 від 03.01.2025р., внаслідок чого розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 23 843,88 грн.
Не погодившись з такими діями ГУ ПФУ в Миколаївській області ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , визнав обґрунтованими доводи позивача, що обмеження ГУ ПФУ в Миколаївській області його пенсії максимальним розміром на підставі ст.2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є протиправним.
Рішення суду першої інстанції у відповідній частині сторонами у справі не оскаржено.
Що ж до позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині, то суд зазначив, що позивачу нараховано індексацію згідно з постанов КМУ від 16.02.2022р. №118, №168 від 24.02.2023р., №185 від 23.02.2024р. та №209 від 25.02.2025р., а також встановлено йому щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2 000 грн. Таким чином, за висновками суду, права позивача Головним управлінням в цій частині не було порушено. Суд зазначив, що оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , тобто в частині відмови в задоволенні позову.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції у відповідній частині колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України, конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час ухвалення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки, адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тому для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025р. територіальним органом ПФУ нараховано індексацію згідно з постанов КМУ від 16.02.2022р. №118, №168 від 24.02.2023р., №185 від 23.02.2024р. та №209 від 25.02.2025р., а також встановлено йому щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2 000 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що права позивача у відповідній частині не порушено, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Поряд з цим, як вже зазначалося колегією суддів, за наслідками здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025р. територіальним органом ПФУ встановлено:
підсумок пенсії (з надбавками) 25 577,75 грн.,
з урахуванням максимального розміру пенсії 24 077,75 грн.,
пониження суми 24 077,75 грн. згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025р. 23 843,88 грн.
Таким чином, ГУ ПФУ в Миколаївській області не тільки обмежило пенсію позивача максимальним розміром на підставі ст.2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а й застосувало коефіцієнти пониження, передбачені постанови КМУ №1 від 03.01.2025р.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не надав правову оцінку діям відповідача щодо застосування до пенсії позивача коефіцієнтів пониження, передбачених вказаною постановою КМУ, хоча ОСОБА_1 свої позовні вимоги, серед іншого, обґрунтовував незгодою з даними діями територіального органу ПФУ.
За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024р. №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, але не виключно, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
Закон №4059-ІХ та Постанова №1 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальну гарантію гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.
Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4059-ІХ.
У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону №4059-ІХ та Постанови №1.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015р. за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
З огляду на вказане колегія суддів доходить висновку, що відповідач зобов'язаний був виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром та без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є не повне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене колегія суддів доходить висновку, що постановлене Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 31.07.2025р. підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову з ухваленням в цій частині по справі нового судового рішення.
Судові витрати по справі за правилами статті 139 КАС України не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю І групи.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову.
Ухвалити в цій частині по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування з 01.03.2025р. коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025р. без застосування коефіцієнтів, встановлених п.1 постанови КМУ №1 від 03.01.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 листопада 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук