Справа № 539/3147/25
Провадження № 2/539/1419/2025
10 листопада 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.,
за участі:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Тютюнника В.В.,
інші учасники справи у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення права власності за набувальною давністю, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернулася ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивачка) із позовною заявою до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (місцезнаходження: 37500, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, ЄДРПОУ 21053182) (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) (далі - треті особи) про встановлення права власності за набувальною давністю, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
Визнати за позивачкою - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на 1/4 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку літер. «А-1» загальною площею 67,7 кв.м, прибудови «а», сарая «Б», погріба «Б», вбиральні літер. «в». №1 - каналізації, №2 - огорожі, №3 - воріт.
Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що вона разом із своїми дітьми 22 травня 2000 року придбала на підставі договору купівлі - продажу будинок за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку літер. «А-1» загальною площею 67,7 кв.м, прибудови «а», сарая «Б», погріба «Б», вбиральні літер. «в». №1 - каналізації, №2 - огорожі, №3 - воріт (далі - будинок).
З моменту придбання позивачка проживала у ньому. У 2014 році син позивачки та співвласник будинку помер, спадщину після нього ніхто не прийняв. З часу смерті сина позивачка добросовісно та відкрито продовжувала користуватися будинком та підтримувала його у належному стані.
Керуючись статтями 16, 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо набуття права власності на законних підставах, статтями 335, 344 ЦК України що набуття права власності за набувальною давністю, враховуючи те, що позивачка добросовісно володіла чужим майном (часткою будинку, яка належала її померлому у 2014 році сину) понад 10 років та продовжує це робити відкрито, безперервно користуватися 1/4 будинку, просить визнати за нею право власності на вказану частину будинку за набувальною давністю з метою подальшої реєстрації за собою права власності на цей будинок відповідно до вимог закону.
Відповідач відзиву на позовну заяву, а треті особи - пояснень по суті спору, до суду не надали.
Заяви, клопотання учасників справи
15 липня 2025 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, під час розгляду указаної цивільної прави покладається на розсуд суду.
07 жовтня 2025 року до суду від третьої особи - ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
07 жовтня 2025 року від третьої особи - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 01 липня 2025 року суд залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою суду від 08 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 05 серпня 2025 року.
Ухвалою від 05 серпня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30 вересня 2025 року. Розгляд справи відкладався на 06 листопада 2025 року.
Відповідно до вимог статті 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалення та проголошення судового рішення відкладалося на 10 листопада 2025 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта (а.с.8) та Витягом з реєстру територіальної громади (а.с.14).
22 травня 2000 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (третя особа), ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (позивачка), ОСОБА_6 (третя особа) було укладено договір купівлі продажу житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці сільфонду. На зазначеній земельній ділянці розташовані: один житловий будинок під літ «А-1», житловою площею 45,2 кв м; господарські будівлі та споруди: водогін №1, каналізація 1/2 ч. №1, огорожа №2, ворота №3 (а.с.10).
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 12 липня 2000 року в КП «Лубенське МБТІ» в книзі №10, реєстрований № 3875 за ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (позивачка), ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 25 квітня 2025 року №770 (а.с.12).
Згідно з Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 22 квітня 2025 року інформація про реєстрацію будинку та його власників у вказаному реєстрі відсутня (а.с.15).
11 серпня 2005 року ОСОБА_1 (позивачка) отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
02 вересня 2009 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Полтаваобленерго» Договір про надання послуг з доступу до електричних мереж (а.с.16-17).
16 жовтня 2009 року ОСОБА_1 уклала з Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» Договір №631909 про надання населенню послуг з газопостачання (а.с.18).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 15 листопада 2024 року виконавчим комітетом Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області (а.с.11).
Листом від 03 червня 2025 року №853/0116 Лубенська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про те, що спадкова справа на майно ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , не відкривалась (а.с.29).
25 червня 2025 року старостою села Засулля Лубенського району Полтавської області, затверджено Акт обстеження №201, відповідно до якого у будинку безперервно проживає ОСОБА_1 (позивачка) одна та підтримує домоволодіння в належному стані та самостійно сплачує комунальні послуги (а.с.29).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , давня знайома позивачки, пояснила, що знає позивачку з 2009 року. В будинку постійно проживала позивачка та вела господарство. Інколи до позивачки приїжджав син та допомагав по господарству.
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із набуттям права власності на частину будинку, яка належала померлому у 2014 році сину позивачки.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Позивачка звернулася до суду із позовом про визнання права власності за набувальною давністю на частину будинку померлого сина позивачки, оскільки відкрито, добросовісно після його смерті володіла цією часткою.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частиною першою, четвертою статті 344 ЦК України визначено, що особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом частини другої статті 1220 ЦК України спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, кого вона оголошується померлою.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що для здійснення права на спадкування необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Реалізація права на спадкування спадкоємцем, закликаним до спадкування, здійснюється шляхом прийняття ним спадщини з подачею до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття в шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1269, 1270 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Строк, впродовж якого спадкоємець зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, законом не встановлений, однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
З урахуванням вказаних вище норм статей 15,16, 328 та 344 ЦК України при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивач має довести факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше десяти років.
Указаний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 липня 2025 року у справі №487/4303/25.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 наведено такі висновки.
Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
В постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 вказано, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
В постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 740/3305/20 зазначено, що сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Як підтверджується матеріалами справи та було зазначено вище, позивачка разом із третіми особами та померлим сином - ОСОБА_5 22 жовтня 2000 року придбала у власність будинок. Син позивачки - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.
Позивачка, незважаючи на наявність у неї законних підстав, не скористалася своїм правом на оформлення спадщини після померлого сина - ОСОБА_5 . Водночас з моменту відкриття спадщини частина будинку належала позивачці як спадкоємиці.
Таким чином, позивачка володіла майном з усвідомленням того, що майно частково їй не належить, тобто фактично володіла чужим майном. За таких обставин правове володіння не є добросовісним, безтитульним і відкритим у розумінні статті 344 ЦК України, тому не може створювати правових підстав для набуття права власності за набувальною давністю, незалежно від тривалості такого володіння.
Давність володіння могла вважатися добросовісною, якщо б позивачка при заволодінні будинку не знала і не повинна була знати про відсутність в неї підстав для набуття права власності, однак таких обставин у даній справі судом не встановлено.
З урахуванням вищевикладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, а витрати, пов'язані із розглядом справи, відсутні, судові витрати, понесені позивачкою, відшкодуванню відповідачем не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 18, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення права власності за набувальною давністю, - відмовити.
Судові витрати не відшкодовуються.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Територіальна громада в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, місцезнаходження: 37500, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, ЄДРПОУ 21053182.
Треті особи:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва