Справа № 363/3256/25
Іменем України
10 листопада 2025 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 грудня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22038000249573, відповідно до якого відповідач отримав кредит на поточні потреби в розмірі 12 400,00 грн. Одночасно з укладенням кредитного договору клієнт уклав з ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» договір добровільного страхування життя від 16 грудня 2019 року. Розмір страхового платежу за цим договором становить 2 400,00 грн. Банк свої зобов'язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок клієнта грошові кошти в сумі 12 400,00 грн, з яких сплатив на рахунок ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» страховий платіж від імені клієнта в сумі 2 400,00 грн. Клієнт свої зобов'язання з повернення кредиту та оплати нарахованих комісій виконав частково, сплативши з моменту укладення договору до моменту звернення з позовом 7 907,48 грн. Останній платіж проведено 16 вересня 2020 року. Строк повернення кредиту та сплати нарахованих банком платежів мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту - 16 грудня 2021 року. Однак, у зв'язку із початком війни, на підставі самостійного рішення банку, як кредитора у кредитному зобов'язанні, з 01 березня 2022 року були запроваджені «кредитні канікули», умови яких передбачали перенесення строку платежів за кредитом на погашення суми основного боргу (тіла кредиту) на майбутні періоди. Тривалість «кредитних канікул» визначалась індивідуально для кожного клієнта і відображена у виписках по рахунках відповідача. Протягом строку дії «кредитних канікул» банк: не здійснював операції по нарахуванню і винесенню на прострочку щодо сум належних з клієнта платежів на погашення основного боргу за договором; комісія і проценти за користування кредитом нараховувались і підлягали сплаті в строки, передбачені графіком погашення, проте також не виносились на прострочку до закінчення строку «кредитних канікул». Однак клієнт ні протягом строку «кредитних канікул», ні після їх закінчення належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв'язку з чим станом на 07 вересня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 14 148,99 грн, з яких: 9 207,59 грн - залишок простроченого кредиту; 4 941,40 грн - залишок прострочених комісій.
11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладений договір факторингу №11/04/24, відповідно до якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22038000249573 від 16 грудня 2019 року в розмірі 14 148,99 грн.
Враховуючи вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22038000249573 від 16 грудня 2019 року в розмірі 14 148,99 грн, судові витрати в розмірі 2 422,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00 грн.
07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз'яснено його право на подання відзиву на позов; у встановлені судом строки відповідач відзив на позов не подала.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 16 грудня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22038000249573, відповідно до якого відповідач отримала кредит на споживчі потреби в розмірі 12 400,00 грн, строком кредитування 24 місяці, до 16 грудня 2021 року, зі сплатою процентної ставки в розмірі 0,001% річних і щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості: з 16 грудня 2019 року по 15 липня 2020 року - 5% від суми кредиту, з 16 липня 2020 року по 15 січня 2021 року - 4% від суми кредиту, з 18 січня 2021 року по 15 липня 2021 року - 3% від суми кредиту, з 16 липня 2021 року по 16 грудня 2021 року - 1.95% від суми кредиту. Відповідно до умов кредитного договору клієнт доручає банку в дату надання кредиту здійснити договірне списання коштів з рахунку клієнта: в сумі страхового платежу, а саме 2 400,00 грн на користь страховика ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» згідно з договором страхування №NS-22038000249573 від 16 грудня 2019 року (а.с. 9-10, 41, 43-44, 47, 48, 50, 51-78, 80).
11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу №11/04/24, відповідно до якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22038000249573 від 16 грудня 2019 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «Санфорд Каптіал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 14 149,25 грн, яка складається з: 9 207,59 грн - заборгованість за основним боргом, 0,26 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 4 941,40 грн - прострочена заборгованість по комісії (а.с. 8, 15, 21-31, 45-46).
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з неї суму заборгованості, яка згідно долученого до позову розрахунку позивача, з урахуванням сплачених відповідачем коштів, становить 14 148,99 грн і складається з: 9 207,59 грн - залишок простроченого кредиту, 4 941,40 грн - залишок прострочених комісій (а.с. 37-41).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що відповідач умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконала, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за тілом кредиту.
Водночас суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідача станом на 10 квітня 2024 року включено заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 4 941,40 грн.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
З кредитного договору № 22038000249573 від 16 грудня 2019 року вбачається, що позичальнику встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості з 16 грудня 2019 року по 15 липня 2020 року - 5% від суми кредиту, з 16 липня 2020 року по 15 січня 2021 року - 4% від суми кредиту, з 18 січня 2021 року по 15 липня 2021 року - 3% від суми кредиту, з 16 липня 2021 року по 16 грудня 2021 року - 1.95% від суми кредиту. Однак така комісія встановлена без уточнення найменування конкретної послуги та систематичності її надання.
Таким чином, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а тому передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредитної заборгованості, в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання послуг за які необхідно нараховувати щомісячну комісію.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі й за ті, які за законом за умовами їх надання один раз на місяць повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачу частіше одного разу на місяць, то позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Крім того, судом встановлено, що за період існування кредитних правовідносин між сторонами договору кредитор зарахував частину сплачених відповідачем коштів у рахунок сплати комісії на загальну суму 4 712 грн (а.с. 37-38).
Отже, суд дійшов висновку, що сплачена відповідачем комісія за кредитним договором № 22038000249573 від 16 грудня 2019 року підлягає зарахуванню до основної суми заборгованості відповідача.
Враховуючи наведене, встановивши необґрунтоване нарахування банком щомісячної комісії, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо наявної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 495,59 грн (9 207,59 грн (сума заявлена позивачем як заборгованість за тілом кредиту із урахуванням сплачених відповідачем коштів, які були зараховані у тіло кредиту) - 4 712 грн (сума, яку безпідставно зараховано банком у рахунок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості).
Враховуючи викладене, оскільки відповідач ухиляється від сплати боргу в добровільному порядку, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 22038000249573 від 16 грудня 2019 року в розмірі 4 495,59 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунків 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорціним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чі міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року визначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01 квітня 2024 року з додатками №1, №2, №3 до нього, акт приймання - передачі послуг з правничої допомоги №4 від 16 грудня 2024 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7 200,00 гривень (а.с.11-14, 15-16, 31, 36)
Однак з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціни позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Санфорд Капітал» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 953,10 грн (3 000,00 грн х 31,77 %).
Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 769,67 грн, виходячи з розрахунку: 4 495,59 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 14 148,99 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. 512, 514, 526, 530, 599, 610-612, 626, 628, 638, 639, 1046-1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ідентифікаційний код 43575686, 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) заборгованість за кредитним договором № 22038000249573 від 16 грудня 2019 року у розмірі 4 495 (чотири тисячі чотириста дев'яносто п'ять) гривень 59 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 769 (сімсот шістдесят дев'ять) гривень 67 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 953 (дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 10 копійок.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 10 листопада 2025 року.
СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО