03.10.2025
Справа № 359/8335/25
Провадження № 1-кп/359/685/2025
3 жовтня 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 12025111100001265, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2025 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Київ, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
по обвинуваченню у скоєнні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
ОСОБА_4 , вчинив неумисний злочин, передбачений ч.1 ст. 286-1 КК України, за наступних обставин.
21 червня 2025 приблизно о 05 годині 15 хвилин водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Lexus» модель «IS220D» реєстраційний номер НОМЕР_2 , проявляючи злочинну недбалість, порушуючи пункт 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР), відповідно до якого: «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та пункт 12.9 б) ПДР відповідно до якого: «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил», здійснюючи рух ділянкою автодороги «Н-08» зі сполученням «Бориспіль - Дніпро». в напрямку міста Бориспіль Київської області, поблизу вулиці Покровська села Мирне Бориспільського району Київської області, не обрав безпечної швидкості руху, не був уважним, не врахував дорожню обстановку, перед початком здійснення маневру «обгін», не переконався, що це буде безпечно, здійснив виїзд на зустрічну смугу для руху, перетнув при цьому суцільну лінію дорожньої розмітки та виїзд за межі проїжджої частини праворуч з подальшим зіткненням з нерухомим опорами у вигляді дерева та паркану будинку.
В результаті даної дорожньо - транспортної пригоди необережними діями ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження його пасажиру ОСОБА_6 у виді закритого перелому тіл 1-го та 2-го поперекових хребців, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я більш як 21 день.
Грубе порушення водієм ОСОБА_4 , вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у заподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілому ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив дії, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.
З урахуванням позиції обвинуваченого, його захисника, думки прокурора та потерпілого, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження фактичні обставини вчиненого злочину не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, часу та місця вчинення, перебування в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та наслідками в результаті ДТП у вигляді тілесних ушкоджень потерпілого середньої тяжкості, тощо).
Обвинувачений визнав вину у вчиненні даного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорює та у судовому засіданні показав про них щодо вчинення інкримінованих йому дій, які відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред'явленому йому обвинуваченні.
З цього приводу, ОСОБА_4 зазначив, що дійсно керував транспортним засобом автомобілем марки «Lexus» модель «IS220D» та їхав разом з потерпілим ОСОБА_6 на пасажирському сидінні спереду, по дорозі в межах населеного пункту с. Мирне Бориспільського району Київської області, де при виконанні ним маневру обгону, сам не впорався з керуванням та виїхав на зустрічне узбіччя, де автомобіль зіткнувся з деревом та зеленими насадженнями. При цьому, як зазначив ОСОБА_4 , він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, безпосередньо через деякий час після спільного з ОСОБА_6 та іншими особами вживання спиртних напоїв.
Також, ОСОБА_4 повідомив, що він повністю відшкодував завдану шкоду потерпілому ОСОБА_6 , зважаючи на що між ними відбулось примирення, будь-яких претензій до нього з боку останнього немає, вони залишаються друзями. Зазначив, що тривалий час немає постійної роботи, займається підробітками неофіційно на станції технічного обслуговування автомобілів, надає допомогу військовослужбовцям шляхом ремонту їх транспортних засобів.
Зазначені обставини підтвердив також потерпілий ОСОБА_6 в ході судового розгляду та розгляду угоди про примирення, у затвердженні якої судом було відмовлено.
Зважаючи на покази обвинуваченого, у суду не викликає сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 щодо надання ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред'явленого йому обвинувачення.
Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, про наявність речових доказі, процесуальні витрати тощо.
Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.
З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_4 дійсно вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Злочин вчинено за обставин, наведених у обвинувальному акті.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Таку кваліфікацію дій ОСОБА_4 суд вважає правильною.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини вчинення, характер суспільної небезпеки скоєного ним, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів. Також судом враховується те, що даний злочин є неумисним.
Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність ОСОБА_4 обставин суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, сприяння органу досудового розслідування в розкритті злочину та повне відшкодування завданої шкоди здоров'ю потерпілому ОСОБА_6 .
Так, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність.
Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, критично оцінив свої дії та виказав готовність нести кримінальну відповідальність, що свідчить про те, що він розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Сприяння органу досудового розслідування в розкритті злочину та повне відшкодування завданої шкоди потерпілому, підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження та особистою заявою ОСОБА_6 .
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 вказує на те, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та неофіційний мінливий дохід. На обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання останній не перебуває. Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
При цьому, суд враховує, що злочин вчинено ОСОБА_4 в умовах воєнного стану.
Суд також враховує, що злочин вчинено обвинуваченим в стані алкогольного сп'яніння, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження.
В той же час, відповідно до ст. 69 КК України вбачається, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Враховуючи вищевказані пом'якшуючі обставини по справі та вищезазначені обставини, думку потерпілого, який жодних претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляв та просить призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а також те, те, що ОСОБА_4 в умовах російської агресії допомагає Збройним Силам України шляхом ремонту автомобільної техніки, суд прийшов до висновку, що зазначені обставини у своїй сукупності вказують на формування в обвинуваченого позитивних настанов та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, що дає підстави для застосування статті 69 КК України з призначенням більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Таким чином, призначення обвинуваченому основного покарання у даному кримінальному провадженні у виді обмеження волі строком на два роки відповідатиме вимогам ст. 50 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, не становитиме особистий і надмірний тягар для обвинуваченого, що є складовим елементом принципу верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року, справа «Ізмайлов проти Росії» від 16 жовтня 2008 року).
Призначення іншого більш м'якого покарання у виді штрафу, на якому наполягав захист, на думку суду є неможливим, зважаючи на те, що ОСОБА_4 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП (справа №359/11366/24, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2024 року) до стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн., що сплачений ним станом на 03.10.2025 року не був.
Призначення покарання у виді відповідного строку громадських робіт судом також вбачається недоцільним, зважаючи на те, що обвинувачений раніше також керував транспортними засобами (неодноразово) не маючи на те відповідних прав (ч.5 ст. 126 КУпАП), за що також притягався до адміністративної відповідальності (справа №359/2297/24, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.03.2024 року).
Указані обставини та судові рішення, що набрали законної сили, свідчать про системність дій ОСОБА_4 , які призвели до вчинення ним також і кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України.
З цього приводу, співмірним покаранням за вчинене ним діяння та з урахуванням особи обвинуваченого, на думку суду, буде саме призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді обмеження волі строком на два роки.
Щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить з наступного.
Санкцією частини першої статті 286-1 КК України передбачено таке додаткове покарання строком від трьох до п'яти років.
Суд враховує з цього приводу особу обвинуваченого, та те, що останнього неодноразово, протягом року до подій що мали місце в цьому кримінальному провадженні, притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами без наявності відповідних прав, що було підставою для не призначення додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, оскільки останній їх не отримував.
Так само він не отримав прав на керування транспортними засобами і на передодні вчинення ним кримінального правопорушення 21.06.2025 року.
На думку суду, зазначена обставина виключає можливість призначення додаткового покарання у виді позбавлення прав керування транспортним засобами на певний строк, оскільки їх відсутність не перешкоджала ОСОБА_4 вчинити злочин під час керування таким транспортним засобом - автомобілем.
Проте, з цього приводу, суд застосовує відповідний висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зроблений в постанові від 04.09.2023 року в справі №702/301/20, згідно якого особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
У цьому зв'язку додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами слід залишити та застосувати строком на три роки, оскільки така можливість викликана і необхідністю призначення такого додаткового покарання відносно ОСОБА_4 з урахуванням даного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався, і слід обрати у вигляді особистого зобов'язання до моменту набрання вироком суду законної сили та приведення його до виконання.
В строк покарання обвинуваченому слід зарахувати строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 з моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України 21.06.2025 року по 23.06.2025 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням обмеження волі, у відповідності до ч.1 ст. 72 КК України, що становить для ОСОБА_4 шість днів обмеження волі.
Також, в порядку ч.7 ст. 72 КК України, в строк покарання слід врахувати термін перебування обвинуваченого на цілодобовому домашньому арешті, з розрахунку, що двом дням обмеження волі відповідає три дні цілодобового домашнього арешту в період з 24.06.2025 року по 19.08.2025 року, що відповідає одному місяцю семи дням обмеження волі.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні становлять 8022 грн. 60 коп. пов'язані з проведеними експертизами, і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь Держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 318, 322, 342-352, 358, 363-368 КПК України, ст. 50, 55, 63, 65-66, 69, ч. 1 ст. 286-1 КК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 та приведення вироку до виконання.
Згідно ч.1 ст. 72 КК України, в строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України 21.06.2025 року по 23.06.2025 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням обмеження волі (шість днів обмеження волі).
Згідно ч.7 ст. 72 КК України, в строк покарання ОСОБА_4 слід врахувати термін перебування обвинуваченого на цілодобовому домашньому арешті, з розрахунку, що двом дням обмеження волі відповідає три дні цілодобового домашнього арешту в період з 24.06.2025 року по 19.08.2025 року (один місяць сім днів обмеження волі).
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 обрати до набрання вироком суду законної сили у виді особистого зобов'язання та повідомляти суд про зміну свого місця проживання, зміну номерів засобів зв'язку.
Після набрання вироком суду законної сили, речовий доказ в кримінальному провадженні, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки «Lexus» модель «IS220D» реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути власнику чи належному користувачу; інші речові докази, вилучені з транспортного засобу автомобілю марки «Lexus» модель «IS220D» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час його обшуку, - знищити.
Арешт, запроваджений на транспортний засіб - автомобіль марки «Lexus» модель «IS220D» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.06.2025 року (справа №359/7480/25), після набрання вироком суду законної сили, - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - на користь Держави України (отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA858999980313030115000010103; код класифікації доходів: 24060300); назва платежу: за проведення експертизи по кримінальному провадженню №12022111100000504) - 8022 (вісім тисяч двадцять дві) грн. 60 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити сторонам провадження.
Суддя ОСОБА_1