Справа № 359/7219/24
Провадження № 1-кп/359/583/2024
3 вересня 2024 м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024000000000554 від 15.03.2024, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч.2, 28 ч.2, 189 ч.4 КК України,
встановив:
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження №12024000000000554 від 15.03.2024, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч.2, 28 ч.2, 189 ч.4 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України обвинуваченому ОСОБА_7 та про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у викрадені людини, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та у вимозі передачі чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Під час досудового розслідування, враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинено насильницькі злочини, а також наявність у його діях ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, 28.09.2023 слідчим суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави. У подальшому 23.11.2023 слідчим суддею продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 26.12.2023 включно. 25.12.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , змінено на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що за вищевказаною адресою ОСОБА_5 , не виконував запобіжний захід, сторона обвинувачення зверталася з клопотанням про заміну запобіжного заходу. Проте, двохмісячний термін попередньої ухвали спливав, а рішення за апеляційними скаргами прокурора не було прийнято, у подальшому було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2024 у зв'язку зі сплином 6-ти місячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 181 КПК України, підозрюваному (наразі обвинуваченому) ОСОБА_5 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов'язання та покладено на останнього до 19.08.2024 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Проте, під час проведення досудового розслідування ОСОБА_5 безпідставно неодноразово порушено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Так, з метою виконання вимог ст. 290 КПК України, 26.06.2024, відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України, здійснювалися неодноразові виклики підозрюваного ОСОБА_5 по телефону, шляхом направлення повістки про виклик смс-повідомленням, які були проігноровані ним в супереч обов'язку прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, визначеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі 757/28045/24-к про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Крім того, з метою вручення клопотання про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування 27.06.2024 відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, здійснено виклик ОСОБА_5 по телефону шляхом направлення смс-повістки, які ним були також проігноровані.
Також, 03.07.2024 підозрюваний ОСОБА_5 , був належним чином викликаний на 06.07.2024 на 11 год. 00 хв. до органу досудового розслідування для вручення обвинувального акту та реєстру у кримінальному провадженні, проте вказаний виклик ним проігноровано.
Враховуючи викладене, прокурором у кримінальному провадженні з метою безпосереднього вручення обвинувального акту 06.07.2024 було здійснено виїзд на адресу зазначено підозрюваним ОСОБА_5 як фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . Проте, за вказаною адресою ОСОБА_5 був відсутній.
15.03.2024 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000000554 від 15.03.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України передано до Бориспільського міськрайонного суду Київської області для проведення судового розгляду.
Судом, 12.07.2024 року, призначено підготовче судове засідання за вказаним обвинувальним актом, проте, обвинуваченим ОСОБА_5 вказане судове засідання проігноровано та він не з'явився, чим вкотре порушив обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, визначеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі 757/28045/24-к, про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Таким чином, наразі, демонструючи суду неналежну процесуальну поведінку, обвинувачений ОСОБА_5 , позбавляє суд можливості забезпечити контроль за його процесуальною поведінкою.
Також існують ризики впливу на свідків, потерпілого, експертів, а також наявність ризику, який обґрунтовується запровадженням відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» правового режиму воєнного стану в Україні. Обвинувачений ОСОБА_5 не має постійного місця роботи, а отже сталого джерела доходів, що може стати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень. У зв'язку з цим виникла необхідність у обранні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що обвинувачений ОСОБА_5 вчиняв дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Ризики, які були враховані судом при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту та особистого зобов'язання та неодноразового їх продовження не зменшилися, а навпаки стали актуальними, що свідчить про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.
Також, одним із обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_6 обвинувачується у викрадені людини, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2024 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби із покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. Враховуючи викладене, строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 сплив 15.07.2024 року. Тому прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби із покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Ризики, які були враховані судом при застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зменшилися. Ризик впливу на свідків, потерпілого, експертів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків, потерпілого, експертів та дослідження їх судом та наявність ризику, який обґрунтовується запровадженням відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» правового режиму воєнного стану в Україні.
Тому, на думку прокурора, з метою запобіганню спробам обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, потерпілого експерта у даному кримінальному провадженні, обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 обвинувачується у викрадені людини, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та у вимозі передачі чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити дії, які містять ризики передбачені ст.177 КПК України.
Аналіз зібраних у ході досудового розслідування доказів, а саме показання свідків, проведені слідчі дії за участю потерпілого, висновки судових експертиз, матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, тощо, про які безпосередньо зазначено у реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акту у їх сукупності, дає достатні підстави обвинувачувати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_7 не має постійного місця роботи, а отже сталого джерела доходів та обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений з високим рівнем ймовірності може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.
Разом з цим, на думку сторони обвинувачення на даний час існує наявність ризику, який обґрунтовується запровадженням відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» правового режиму воєнного стану в Україні.
У зв'язку з цим прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з визначенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора повністю.
Захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , заперечував щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 . Просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, а саме особисте зобов'язання. Заперечив позицію прокурора, що ОСОБА_5 був належним чином викликаний на підготовче засідання до суду, так як номер телефону на який прийшла смс-повістка, вилучений разом з телефоном під час досудового розслідування. Крім того, проти ОСОБА_5 не порушено жодного кримінального провадження. що свідчить про відсутність підстав вважати, що він вчинить нові кримінальні правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Захисник ОСОБА_8 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 заперечував проти запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 . Просив більш м'який запобіжний захід, так як обвинувачений є курсантом військового вузу і на даний час прожива в гуртожитку вузу.
Обвинувачений ОСОБА_6 повністю підтримав думку свого захисника.
Захисник ОСОБА_9 , який захищає інтереси обвинуваченого ОСОБА_7 , заперечував проти задоволення клопотання щодо обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, так як обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, яка була внесена, а ОСОБА_7 звільнено з під варти та визначено обов'язки.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника.
Суд, дослідивши клопотання, заслухавши позицію учасників судового процесу, відеозапис, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у викрадені людини, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та у вимозі передачі чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
28.09.2023 слідчим суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави. У подальшому 23.11.2023 слідчим суддею продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 26.12.2023 включно.
25.12.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , змінено на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що за вищевказаною адресою ОСОБА_5 , не виконував запобіжний захід, сторона обвинувачення зверталася з клопотанням про заміну запобіжного заходу. Проте, двохмісячний термін попередньої ухвали спливав, а рішення за апеляційними скаргами прокурора не було прийнято, у подальшому було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2024 у зв'язку зі сплином 6-ти місячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 181 КПК України, підозрюваному ОСОБА_5 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов'язання та покладено на останнього до 19.08.2024 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З дослідженого відеозапису наданого прокурором встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуває в автомобілі разом з потерпілим ОСОБА_4 , який має пошкодження обличчя та невстановленою особою. ОСОБА_5 в ході розмови з невстановленою особою, після вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, погрожує невідомій особі фізичною розправою. Даний факт свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_5 може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Практика Європейського суду з прав людини та Конвенція про захист прав та основоположних свобод дозволяє державам застосовувати необхідні засоби для запобігання вчиненню конкретного злочину («Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v United Kingdom), 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 «Влох проти Польщі» (Wloch v Poland), 27785/95, 19 жовтня 2000. «Степуляк проти Молдови» (Stepuleac v Moldova), 8207/06, 6 листопада 2007).
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Зважаючи на те, що на час розгляду клопотання судове слідство ще не розпочато, не допитані свідки, потерпілий, експерти, тому наявні ризики, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчиняти на них тиск особисто чи через третіх осіб.
12.07.2024 року, призначено підготовче судове засідання, про яке всім учасник процесу було повідомлено смс-повісткою. Обвинуваченому ОСОБА_5 вона була направлена на номер мобільного оператора, який зазначений в обвинувальному акті та отримана ним відповідно до довідки про доставлення. На день розгляду клопотання у суда відсутня інформація, що обвинувачений ОСОБА_5 не користується даним номером телефона. Тому є наявний ризик переховування від суду та ігнорування його виклики.
Відповідно до вимоги Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу щодо встановлення мінімальних стандартів забезпечення прав, підтримання та захисту жертв злочинів від 25.10.2012, вказує на обов'язок держав здійснювати захист вразливих учасників кримінального процесу не лише від фізичного, а й від емоційного та психічного впливу.
Таким чином, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, даний захід забезпечення кримінального провадження виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі розгляду кримінального провадження.
З урахуванням викладеного суд вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки суспільний інтерес, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи. А тому, на даний час, підстав для застосування іншого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 не пов'язаного з триманням під вартою, суд не вбачає.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, серед іншого щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства. З цих підстав суд вважає недопустимим визначення застави обвинуваченому.
Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у викрадені людини, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2024 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби із покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. Враховуючи викладене, строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 сплив 15.07.2024 року.
Тому прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби із покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 є курсантом військового училища та проживає в гуртожитку учбового закладу, а не за місцем свого проживання, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити частково.
Таким чином, суддя дійшов висновку про можливість задоволення клопотання прокурора частково, а саме застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти на нього обов'язки, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, оскільки саме такий запобіжний захід є співмірним з урахуванням вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор і які суд вважає ймовірними та не суперечить ч. 5 ст. 176 КПК України.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 обвинувачується у викрадені людини, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та у вимозі передачі чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Слідчим суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2023 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави. Застава обвинуваченим ОСОБА_7 була сплачена і він був звільнений з під варти та вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави із встановлення обов'язків, які мають терміни 60 днів і повинні продовжуватись по закінченню їх дії.
Прокурором не подано клопотання щодо продовження обов'язків щодо запобіжного заходу у вигляді застави, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання щодо застосування до ОСОБА_7 особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, так як відносно нього діє запобіжний захід у вигляді застави, тому у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст.314-315, ч.2 ст.376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 24:00 год. 01.11.2024 без визначення розміру застави та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти під варту в залі суду негайно.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти на нього обов'язки, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, а саме: з'являтися за викликом до суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; заборонити спілкування з потерпілим, експертами та свідками у кримінальному провадженні особисто чи через інших осіб.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі порушення ним умов особистого зобов'язання, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього буде накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
У задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовити.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченим негайно після її оголошення.
Ухвала щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали буде оголошено о 08:30 год. 04.09.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_1