Справа № 357/7151/18
Провадження № 2-п/357/84/25
10 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ярмола О. Я.
при секретарі Вдовика А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання № 5, заяву представника відповідача - адвоката Матюшенкова Дмитра Вікторовича про перегляд заочного рішення по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 28.09.2018 року позов АТ КБ «Приватбанк» було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ Комерційний Банк «Приватбанк» - 35561грн.76коп. - заборгованість за кредитним договором та 1762 грн. 00 коп. - кошти по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
06.10.2025 року на адресу суду представник відповідача адвокат Матюшенком Д.В. подав заяву в якій просить скасувати вказане заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Заява мотивована тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи, в травні 2025 року в мобільному додатку «Дія» відповідач дізналася про заборгованість у виконавчому провадженні, а 12.09.2024 року вона отримала вищезазначене рішення суду . Заявник зазначає, що не укладала належно кредитний договір з банком, а в Анкеті-заяві містяться лише персональні дані відповідача, без визначених істотних умов кредитного договору, а тому позивач не довів укладення з відповідачем договору про надання банківських послуг. Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_3 лише виявила бажання оформити кредитний ліміт за платіжною карткою та погодила, що її заява разом з Умовами та правилами надання банківських послу, а також Тарифами буде становити договір про надання банківських послуг. Однак, відповідач не підписувала Умови, Правила і Тарифи, а тому позивачем не було доведено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо відсотків, пені, комісії та інше. Представник відповідача послався на позицію ВСУ від 14.12.2014 по справі № 6-2462цс16 та від 22.03.2017 справа 36-2320цс16.
Позивач в судове засідання не направив свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належно, ОСОБА_1 . Подала заяву де просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 1 ст. 287 ЦПК України).
Проаналізувавши матеріали даної справи і зміст заяви про перегляд рішення по ній, суд дійшов висновку, що відповідачем пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення з наступних підстав.
Суд звертає увагу, що ВП ВС в своїй постанові від 12.06.2024 року по справі № 756/11081/20 дослідила питання процесуальних особливостей оскарження судового рішення, постановленого в порядку заочного провадження, реалізації учасниками процесу права на апеляційне оскарження заочного рішення та, зокрема, процесуальних наслідків подання заяви про перегляд заочного рішення з пропуском установленого законом строку.
Пропуск процесуального строку може бути значним та очевидним (наприклад, за наявності беззаперечних доказів про отримання відповідачем копії заочного рішення), проте у випадку застосування запропонованого Великою Палатою Верховного Суду підходу відповідач отримує безумовне право на апеляційне оскарження заочного рішення навіть у разі, коли йому було достовірно відомо про таке рішення вже значний час, який може вимірюватися як роками, так і десятиріччями, що не повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в контексті застосування принципу правової визначеності як складової основного принципу цивільного судочинства - верховенства права.
Зокрема, у контексті сформованої Великою Палатою Верховного Суду практики щодо дій суду першої інстанції при розгляді заяв про перегляд заочного рішення, зазначено, що заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез'явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).
Суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.
Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.
Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Отже, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до постанови Великої Палати Верхового суду від 30.01.2019 року по справі № 755/10947/17 визначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
В даному випадку, слід зазначити, що провадження по справі №357/7151/18 було відкрито 30.07.2018 року. Судом були призначені судові засідання на 10.09.20018 та на 28.09.2018. Відповідача було двічі повідомлено, за адресою реєстрації її місця проживання, про всі судові засідання, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження з додатками та судових повісток рекомендованим листом (а.с.39,40,46) та суд направив 03.10.2018 відповідачу копію заочного рішення в даній справі (а.с.52).
Дійсно, рекомендовані повідомлення (повістки) повернулися не вручені відповідачу.
При цьому слід зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. (позиція КГС ВС у справі № 911/3142/19 від 18.03.2021р).
Крім того, представник відповідача в заяві про перегляд заочного рішення зазначив, що в травні 2025 року відповідачу стало відомо про виконання даного рішення. Тобто, відповідач ОСОБА_3 однозначно була обізнана в травні 2025 року щодо існуючого судового рішення, яке вже виконувалося та, лише, в жовтні 2025 року звернулася до суду із заявою про перегляд даного заочного рішення. І при цьому, відповідач не просить поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Наведені обставини вказують на відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви про перегляд заочного рішення, оскільки безпричинно пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
З огляду на вищевикладене, твердження відповідача щодо необізнаності про ухвалене рішення не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях (у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі») наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Варто зазначити, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Білоцерківського міськрпайонного суду від 28.09.2018 року по справі № 357/7151/18.
Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 127 ЦПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 126, 127, 287, 353 ЦПК України, суд, -
Залишити без розгляду заяву про перегляд заочного рішення по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Повний текст ухвали суду виготовлено та підписано 10.11.2025 року.
Суддя О. Я. Ярмола