Справа № 357/13694/25
Провадження № 2/357/5780/25
( ЗАОЧНЕ )
10 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Старунська А. С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,-
01 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01 липня 2025 року на підставі заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2022 року у справі № 357/13573/21.
В обґрунтування позову вказував, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2022 року у справі № 357/13573/21 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на стягнуто аліменти утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 частини з усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. 01 березня 2022 року судом видано виконавчий лист на підставі рішення суду. 02 квітня 2025 року державним виконавцем Білоцерківського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі судового рішення. Позивач є діючим військовослужбовцем тому аліменти стягуються з його заробітної плати. В липні 2025 року позивач дізнався про те, що відповідачка повернулася в Україну з Німеччини без сина, якого взято під опіку на підставі постанови окружного суду міста Брілон Німеччина. Таким чином відповідачка, проживаючи в Україні без сина, безпідставно отримує аліменти на утримання останнього.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.
02 вересня 2025 року судом отримано інформацію щодо реєстрації місця проживання відповідачки за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи призначено на 02 жовтня 2025 року. вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази з Державної прикордонної служби України.
17 вересня 2025 року на адресу суду надійшли докази з Державної прикордонної служби України.
Через неявку сторін в судове засідання, призначене на 02 жовтня 2025 року, останнє судом відкладено та повторно призначено на 10 листопада 2025 року.
06 жовтня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року.
В судове засідання 10 листопада 2025 року сторони потворно не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені судом своєчасно та належним чином.
Від представника позивача на адресу суду 10 листопада 2025 року надійшла заява про підтримання позовних вимог та відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких умов суд, відповідно до вимог статті 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2022 року у справі № 357/13573/21 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на стягнуто аліменти утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 частини з усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
01 березня 2022 року судом видано виконавчий лист на підставі рішення суду.
02 квітня 2025 року державним виконавцем Білоцерківського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі судового рішення і про звернення стягнення на заробітну плату боржника.
Заборгованості зі сплати аліментів станом на 29 липня 2025 року відповідач не мав.
Позивач є діючим військовослужбовцем тому аліменти стягуються з його заробітної плати.
25 березня 2025 року окружним судом м. Брілон, федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія винесено тимчасову постанову стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про батьківську опіку.
Згідно листа ОСОБА_4 , адресованого від голови районної адміністрації м. Мешеде від 07 травня 2025 року, ОСОБА_5 повідомлено про те, що з 19.03.2025 для ОСОБА_6 надається повна стаціонарна допомога для підлітків відповідно до Соціального кодексу та запропоновано ОСОБА_4 сплатити внесок на покриття витрат у розмірі відповідної грошової допомоги на дитину заднім числом, починаючи з 19.03.2025. Розмір грошової допомоги на дитину становить 255,00 євро на місяць.
Згідно інформації Державної прикордонної служби 09.09.2025, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 04.04.2024 виїхали з України, а 01.07.2025 ОСОБА_7 , без ОСОБА_3 повернулася в Україну.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину.
Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що неповнолітній син сторін проживає за межами України, в Німеччині, та йому надається повна стаціонарна допомога для підлітків відповідно до місцевого законодавства.
Відповідачка, 04.04.2024 виїхавши з України спільно з неповнолітнім сином ОСОБА_3 повернулася в Україну 01.07.2025.
Даних щодо повернення в Україну неповнолітнього сина сторін, матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що неповнолітній син відповідачки ОСОБА_3 з 01 липня 2025 року не проживає з останньою.
Доказів витрачення грошових коштів з отриманих аліментів з позивача, на утримання неповнолітнього сина сторона відповідач суду не надала.
За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем для оплати судового збору в сумі 1211,20 грн підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 142, 206, 258, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01 липня 2025 року на підставі заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2022 року у справі № 357/13573/21.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Місце проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя М. М. Бебешко