07541, вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська обл.
№ провадження 3-зв/356/9/25
Справа № 356/923/25
10.11.2025 Березанський міський суд Київської області у складі судді Дудар Т.В., розглянувши заяву судді Березанського міського суду Київської області Капшученко Ірини Олексіївни про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП,
05.11.2025 до канцелярії Березанського міського суду Київської області надійшла заява судді Капшученко І.О. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 року головуючим суддею по розгляду вказаної вище заяви про самовідвід судді визначено суддю Дудар Т.В.
Заява про самовідвід судді обґрунтована тим, що до Березанського міського суду Київської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 головуючим суддею по вказаній судовій справі визначено суддю Капшученко І.О.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №2868/10-36-04-03 від 24.09.2025, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності у даній справі є ОСОБА_1 , який відповідно до рішення Березанської міської ради №192 від 23.09.2025 включений до списку присяжних Березанського міського суду Київської області та в силу ст. 67 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» може бути залучений до виконання обов'язків у суді.
За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, ОСОБА_2 вважає за неможливе брати участь у розгляді даної справи про адміністративне правопорушення з метою уникнення створення об'єктивних підстав вважати про можливу наявність певної особистої заінтересованості або упередженості судді, а також сумнівів в можливості ухвалення суддею об'єктивного та справедливого судового рішення у справі.
З огляду на викладене, керуючись ст. 7 КУпАП, ст. 3 Кодексу суддівської етики, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 75, 80 КПК України суддя Капшученко І.О. заявила самовідвід.
Суддя Капшученко І.О. в судове засідання не з'явилась. 06.11.2025 року до канцелярії суду від неї надійшла заява (зареєстрована за вх. № 4844 від 10.11.2025), у якій вона повідомила, що пояснень в судовому засіданні давати не бажає. Заяву про самовідвід підтримує та просить розглянути без її участі.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду заяви про самовідвід повідомлявся належним чином.
Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та судді Березанського міського суду Київської області Капшученко І.О., зважаючи на те, що відповідно до ст. 81 КПК України, їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду питання про самовідвід.
Дослідивши матеріали заяви про самовідвід, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 05.11.2025 року суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І.О. через канцелярію суду подала заяву про самовідвід у справі № 356/923/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 року головуючим суддею по розгляду справи № 356/923/25, номер провадження 3-зв/356/9/25 визначено суддю Дудар Т.В.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що особою, яка притягується до адміністративної відповідальності в даній справі, є ОСОБА_1 , який є в списку присяжних, які в силу ст. 67 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть бути залучені до виконання обов'язків у суді.
Згідно з ч. 2 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим кодексом та іншими законами України.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які регулюють підстави, порядок та процедуру розгляду заяви судді про самовідвід.
Однак, у пункті 4 рішення № 34 Ради суддів України від 08.06.2017 року роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Із заяви про самовідвід судді слідує, що як на правову підставу самовідводу Капшученко І.О. посилається на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Так, п. 4 ч. 1 ст. 75КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
За змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також ч. 4 ст. 10 ЦПК України, стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У пунктах 49, 50, 53 рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Заява N 33949/02) суд зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v.Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Згідно зі ст. 15 Розділу ІІ Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 року рішенням ХІ (чергового) з'їзду суддів України неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Таким чином, норма про відвід (самовідвід) гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб'єктів, що з'ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями, недопущення в подальшому невірного сприйняття сторонами рішення суду.
Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини,, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на те, що суддею Капшученко І.О. заявлено самовідвід, з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у її безсторонності та неупередженості, суд дійшов висновку про доцільність задоволення заяви судді про самовідвід.
Керуючись ст. 75, 80-82 КПК України, ст. 246, 283 КУпАП,
Заяву судді Березанського міського суду Київської області Капшученко Ірини Олексіївни про самовідвід - задовольнити.
Відвести суддю Березанського міського суду Київської області Капшученко Ірину Олексіївну від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 356/923/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
Постанова окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Дудар