Справа № 293/1052/25
Провадження № 2/293/645/2025
10 листопада 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Проценко Л.Й.
за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
І.Стислий виклад позовних вимог
03.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ЕЙС» в особі директора О.Полякова, через систему «Електронний суд» звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. За змістом позову позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №126786780 від 30.11.2021 в розмірі 23 056,06 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме - судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Позовні вимоги ТОВ «ФК«ЕЙС» обґрунтовані тим, що 30.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №126786780 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачеві грошові кошти у сумі 7200,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 .
28.11.2018 укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ТОВ «Таліон Плюс») права грошової вимоги. На виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №171 від 01.02.2022 за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному в реєстрі.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, на виконання вимог якого сторони підписали реєстр прав вимоги №1 від 23.02.2024 до договору факторингу №2 за яким від ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» відступлено право грошової вимоги до відповідача та кредитним договором в розмірі визначеному в реєстрі прав вимог.
08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 08.07.2025 за договором факторингу №3 від ТОВ «Онлайн фінанси» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23 056,06 грн.
Вказану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача.
ІІ. Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.
Ухвалою від 08.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження. Суд також задовольнив клопотання позивача про витребування доказів (а.с.102, 103).
06.10.2025 сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача ТОВ «ФК«Ейс» у позовній заяві просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти заочного розгляду справи (а.с.7 зворот).
Відповідач про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, за адресою зареєстрованого місця проживання, відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву не надходив. Конверт з позовними матеріалами направлений на адресу місця реєстрації відповідача повернувся до суду 16.09.2025 з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.106).
Згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді, оскільки днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.
В зв'язку з першою неявкою відповідача, суд ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, відклав розгляд справи на 09 год. 30 хв. 10.11.2025 (а.с.108).
10.11.2025 учасники судового розгляду в судове засідання також не з'явились. У матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує, просить задовольнити. (а.с.7 зворот).
Відповідач причини неявки до суду не повідомив, про день та час розгляду справи в суді повідомлений належним чином відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.111).
В порядку ст.178 ЦПК України відповідач у визначений строк відзиву на позовну заяву не подав.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що 30.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №126786780, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 7200,00 грн, який має бути повернуто до 01.12.2021.
Згідно п.1.7 договору кредитна лінія надається строком на 1 (один) день від дати отримання кредиту позичальником (далі Дисконтний період), а саме до 01.12.2021. У випадку надання першого Траншу не в день укладення договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
П.1.8 передбачено, що сторони погодили, що встановлений в п.1.7. Договору строк Дисконтного періоду та відповідно строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті не обмежена. При цьому сторони погодили, що строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за формулою Z=30-(Х-Y). Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з урахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y>Х, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.
Згідно п.1.9.1 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється виключно на період строку, визначеного в п.1.7. Договору нарахування процентів за користування кредитом щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 576,70 процентів річних, що становить 1,58 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.
Згідно п.1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду на умовах п.1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кридитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що інформується в особистий кабінет (а.с.32-33).
Згідно п. 1.14.1. орієнтовна загальна вартість кредиту для сум кредиту за першим траншем, що вказана у п.1.3. Договору, за умови застосування до відносин між стронами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою складає 7313 грн.76 коп. та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом в розмірі 113 грн. 76 коп. та суму кредиту у розмірі 7200 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка розрахована згідно методики НБУ складає 30 448,94 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом в процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 101,58% від суми першого траншу .
Договір підписано відповідачем в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MN88WC8, відправленим 30.11.2021 року о 14:18:12, що також підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 13).
Встановлено що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через АТ «Альфа банк» 30.11.2021 перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 7200 грн. за договором №126786780 на карту № 4028-08, що підтверджується платіжним дорученням № 9сb48b66-89d0-4f46-b4af-67af7b5bba0 від 30.11.2025 та підтвердженням АТ «Сенс банк» - випискою по особовим рахункам з 30.11.2021 по 05.12.2021 та випискою з рахунка приватного клієнта №508493-2025/1003 розрахунковий період з 30.11.2021 по 03.12.2021 (а.с.10, 112-116).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором заборгованість відповідача за період з 30.11.2021 по 01.02.2022 становить 18 335,96 гривень(а.с. 45-46).
28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників (а.с. 68-71).
До позову ТОВ «ФК«ЕЙС» долучило форму реєстру прав вимог (додаток № 1 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018), форму повідомлення боржника (додаток №2 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018), форму акта повернення права вимоги (додаток №3 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018) (а.с.71-зворот-73).
28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжився до 31.12.2020 (а.с. 73-зворот).
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжився до 31.12.2021 (а.с. 74-77).
31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжився до 31.12.2022 (а.с.79).
31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжився до 31.12.2023 (а.с. 79- зворот).
31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжився до 31.12.2024 (а.с. 80).
З реєстру прав вимоги №171 від 01.12.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 вбачається, що ОСОБА_1 вказана у списку боржників за кредитним договором, за яким загальна сума заборгованості становить 18335,96 грн, з яких 7199,76 сума основного боргу та заборгованість за відсотками - 11136,20 грн (а.с.66-67).
Відповідно до розрахунку заборованості, складеного ТОВ «Таліон плюс», обрахованого з дати придбання права вимоги у первісного кредитора сума заборгованості відповідача становить 23056,06 грн, з яких 7199,76 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 15856,30 грн заборгованість за відсотками (а.с. 44).
В подальшому, 23.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс" та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №23/0224-01, за умовами якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «ФК «Онлайн фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс" приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників (а.с. 60-64).
08.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс" укладено Договір факторингу №08/07/25-Е, за умовами якого, ТОВ «ФК «Онлайн фінанс" передає ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн фінанс" права вимоги до боржників (а.с. 52-57).
З реєстру боржників до договору факторигнку від №08/07/25-Е від 08.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 вказана у списку боржників за кредитним договором, за яким загальна сума заборгованості становить 23056,06 грн, з яких 7199,76 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 15856,30 грн заборгованість за відсотками (а.с.50-51).
Актом звірки розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимог №171 від 01.02.2022 за договором факторингу №№28/1118-01 від 28.11.2018 та платіжними інструкціями про оплату за відступлення права вимог також підтверджено перехід прав вимог до позивача (а.с.47-48,57, 65).
ІV. Застосовані норми права, оцінка доказів, мотиви, з яких виходив суд, висновки суду
У відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 126786780 від 30.11.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором, при цьому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Договір містить податковий номер ОСОБА_1 , адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З розрахунку заборгованості, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором заборгованість відповідача за період з 30.11.2021 по 01.02.2022 становить 18 335,96 гривень (а.с. 45), а відповідно до розрахунку заборованості, складеного ТОВ «Таліон плюс», обрахованого з дати придбання права вимоги у первісного кредитора в період з 02.02.2022 по 28.02.2022 сума заборгованості відповідача становить 23056,06 грн, з яких 7199,76 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 15856,30 грн заборгованість за відсотками (а.с. 44).
Судовим розглядом встановлено, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитом, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Як вже зазначалось, відповідно до умов кредитного договору, кредитна лінія надається строком на 1 день, що є дисконтним періодом.
Відповідно до п. 1.12 кредитного договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.п. 1.12.1)
З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 грн, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним(п.п.1.12.2).
Отже, у разі якщо позичальник після закінчення дисконтного періоду продовжує користуватись наданим кредитом, строк дії кредитної лінії продовжується, але не більше ніж на 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду. У такому разі, розмір відсотків становить 2,98 на день від суми кредиту, які нараховуються з наступного дня після закінчення дисконтного періоду.
Отже, строк кредитування сторонами був визначений до 01 грудня 2021 року, однак відповідач у визначений строк кредит не повернув та не сплатив відсотки, відповідно строк кредитної лінії продовжився на 90 днів, тобто до 28 лютого 2022 року.
Суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, відповідно після 28 лютого 2022 року (закінчення строку кредитування) кредитор не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами.
Між сторонами під час укладення кредитного договору була узгоджена сума відсотків за користування кредитом в межах дисконтного періоду та після його закінчення, яка є більшою та відрізняється від суми, що нараховувалась згідно наданого розрахунку заборгованості, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (а.с. 44), а тому суд, при визначені розміру відсотків, виходить із розміру відсотків нарахованих згідно вказаного розрахунку станом на 28.02.2022.
Згідно розрахунків заборгованості, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», розмір відсотків за період з 30.11.2021 року по 28.02.2022 року складає 15856,30 грн.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 126786780 від 30.11.2021 року.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 23056,06 грн, з яких: 7199,76 грн заборгованість за тілом кредиту; 15856,30 грн заборгованість за відсотками.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи, що позичальником зобов'язання з повернення коштів за договором не виконано, а згідно з наданим позивачем розрахунком за кредитним договором, борг нарахований в межах строку, визначеного договором та на умовах, погодженими сторонами, позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.
V.Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,4 грн, а тому він підлягає до стягнення із відповідача.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, додаткову угоду № 25770710532 до вказаного договору, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4956, копію довіреності від 04.12.2024.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, адже вказаний розмір має бути доведеним, документально обґрунтованим та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем ТОВ «ФК «Ейс» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» в розмірі 3000 грн.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу у межах вказаної суми є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 280,283, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №126786780 від 30.11.2021 у розмірі 23056 (двадцять три тисячі п"ятдесят шість) гривень 06 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7199,76 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 15856,30 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2422,40грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Житомирського апеляційного протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження м. Київ, Харківське шосе, 19, оф. 2005.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складене 10.11.2025.
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО