іменем України
Справа № 285/2811/25
провадження у справі № 2/0285/1434/25
07 листопада 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони та учасники у справі:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Брониківська сільська рада Звягельського району Житомирської області, представник - Залевська Н.Ф.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області про визнання права власності за набувальною давністю,-
встановив :
26.05.2025 позивач подав до суду позовну заяву до Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області, в якій просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок садибного типу площею 48 кв. м, житловою площею 32 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що його мати ОСОБА_2 , починаючи з 1985 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 у житловому будинку садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав останній. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері відкрилася спадщина, яку він прийняв та успадкував земельну ділянку (пай), який належав їй, у зв'язку з чим отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак, державний нотаріус відмовив йому у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок, який належав її співмешканці ОСОБА_4 . Стверджує, що з 2006 року він відкрито проживає у даному житловому будинку, добросовісно користується ним та земельною ділянкою на якому знаходиться будинок, утримує вказане нерухоме майно. На протязі вказаного проміжку часу відповідач та інші особи не зверталися до нього з вимогою незаконного володіння та користування ним зазначеними житловим будинком та земельною ділянкою, яка призначена для його обслуговування. Тому, зважаючи на вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України, подав до суду даний позов.
06.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, визначено дату та час підготовчого судового засідання.
Підготовче судове засідання неодноразово відкладалися за клопотанням позивача.
29.09.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті, визначено резервну дату розгляду справи.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, які просив задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з“явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена, у заяві до суду просила справу розглядати у відсутності представника відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
З'ясувавши обставини, на які учасники посилаються як на підставу заявлених вимог, дослідивши докази якими вони підтверджуються, суд дійшов наступного.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 93 роки померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 79 років померла ОСОБА_2 , матір позивача у справі.
Згідно довідки виконавчого комітету Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області за № 84 від 09.12.2020 у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на час смерті ОСОБА_4 проживала та вела спільне господарство з останньою - ОСОБА_2 . Довідка видана на підставі погосподарської книги № 7 за 2001 - 2005 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області за № 517 від 14.08.2018 ОСОБА_2 на момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , одиноко. Довідка видана на підставі погосподарської книги № 6 за 2006 - 2010 року, особовий рахунок № НОМЕР_2 .
22.05.2020 державним нотаріусом Новоград-Волинської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_1 (позивачу у справі) Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на земельну ділянку площею 2,8759 га, яка розташована на території Кам'яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.
27.02.2021 державний нотаріус Новоград-Волинської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 (позивачу у справі) у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав її співмешканці ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджував, що з 2006 року він відкрито проживає у спірному житловому будинку, добросовісно користується ним та земельною ділянкою на якому знаходиться будинок, утримує вказане нерухоме майно. На протязі вказаного проміжку часу відповідач та інші особи не зверталися до нього з вимогою незаконного володіння та користування ним зазначеними житловим будинком та земельною ділянкою, яка призначена для його обслуговування.
На підтвердження даних обставин позивач подав письмові пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 14.04.2025 та 15.04.2025, які вказують на те, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Після смерті останніх у житловому будинку проживає ОСОБА_1 (позивач у справі), відкрито користується будинком та присадибною ділянкою біля нього, підтримує їх у належному стані. Сільська рада претензій до нього з даного приводу не має.
Під час надання правової оцінки даним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Але не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Тобто йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), але не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Під час вирішення справ суд має враховувати правові висновки викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Верховного Суду у цій справі наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених вище висновків, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347св22), від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 (провадження № 61-5539св23) та від 27 березня 2024 року у справі № 462/2756/18 (провадження № 61-15779св20).
Як встановлено судом, позивач знав, що спірний будинок належить ОСОБА_4 , за життя якої та після її смерті у будинку проживала мати позивача ОСОБА_2 , а після її останньої - позивач у справі, з урахуванням пояснень останнього. При цьому, позивачу завжди було відомо хто є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на спірне майно за набувальною давністю, оскільки ОСОБА_1 не є особою, у розумінні ст. 344 ЦК України, як добросовісний набувач.
Крім того, суд враховує вимоги ст. 41 Конституції України, відповідно до змісту якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічний принцип непорушності права власності закріплений і в ст. 321 ЦК України.
Із відповіді Звягельської державної нотаріальної контори Житомирської області від 13.09.2025 встановлено, що 15.12.2022 на підставі заяви ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про видачу свідоцтва про право на спадщину заведено спадкову справу № 326/2022 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнім місцем проживання якої було: АДРЕСА_1 , та винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, вих. № 1304/02-31. Згідно інформаційної довідки із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) заповіти від імені ОСОБА_4 не посвідчувалися. Інші спадкоємці з метою оформлення спадщини після смерті останньої до Звягельської (Новорад-Волинської) державної нотаріальної контори Житомирської області не зверталися.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час подачі позову до суду позивач, у силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору у справі.
Відтак, судові витрати у справі з позивача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 4, 10, 12, 76-83, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити узадоволенні позову ОСОБА_1 до Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області про визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 ),
відповідач - Брониківська сільська рада Звягельського району Житомирської області ( ЄДРПОУ 04348800, місцезнаходження - вул. Центральна, буд. 42, с. Романівка, Звягельський район, Житомирська область ).
Дата складення повного судового рішення - 07.11.2025.
Суддя А.В.Михайловська