Справа № 283/1393/25
Провадження №2/283/827/2025
10 листопада 2025 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., за участю представника позивача - адвоката Якименка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» про стягнення коштів, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
04.06.2025 представник позивача - адвокат Якименко М.М. звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 100068,61 грн, 7617,69 грн компенсації за невикористану відпустку, 74484,08 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 200000 грн моральної шкоди. В обґрунтування вимог зазначив, що 28.02.2025 позивач був звільнений з посади інженера-технолога ТОВ «Форест Технолоджі». Починаючи з вересня 2024 року відповідач неналежним чином виконував обов'язок по виплаті заробітної плати позивачу, внаслідок чого утворилась заборгованість роботодавця по невиплаченій заробітній платі ОСОБА_1 в розмірі 100068,61 грн.
Середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 846,41 грн/деньта станом на день подання позову (27 травня 2025 року) затримка розрахунку при звільнення складає 88 днів (з 01.03.2025 по 27.05.2025 включно), тому середній заробіток під час затримки становить 74484,08 грн, а розмір грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 9 календарних днів за період з 10.11.2024 - 28.02.2025 складає 7617,69 грн.
Крім того, систематичне порушення роботодавцем трудових прав позивача завдали ОСОБА_1 моральних страждань, оскільки останній втратив нормальні життєві зв'язки, а також маючи сім'ю, а саме: двох малолітніх дітей та дружину, яка є не працевлаштованою, зазнав приниження та глибоких моральних страждань, що він, як чоловік та батько, не в змозі забезпечувати та прогодувати себе та свою сім'ю. Це вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль організації свого життя та навіть елементарно виживати разом із сім'єю у даний складний час під час війни.
Процесуальні дії у справі
04.06.2025 представник позивача звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача про стягнення коштів, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Ухвалою суду від 11.06.2025 позов було залишено без руху, надано позивачу та його представнику строк на усунення недоліків.
На виконання вказаної ухвали представником позивача усунуто недоліки, про що подано заяву від 18.06.2025.
Ухвалою суду від 19.06.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 09 годину 30 хвилин 13.08.2025, яке у зв'язку з витребуванням письмових доказів було відкладено на 09 годину 30 хвилин 24.09.2025 та клопотанням представника позивача на 09 годину 30 хвилин 05.11.2025. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
25.06.2025 до суду надійшла витребувана інформація, а 24.07.2025 відзив на позов.
20.08.2025 та 29.10.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення та заява про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою від 05.11.2025 було прийнято відмову представника позивача від позовув частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 100068,61 грн та 7617,69 грн компенсації за невикористану відпустку. Провадження у справі у цій частині закрито.
Позиція позивача
Представник позивача у судовому засіданні просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні виходячи із середньоденного заробітку 1602,74 грн та моральну шкоду. Розподіл судових витрат щодо витрат позивача на правничу допомогу просив провести після ухвалення судового рішення з наданням повного детального розрахунку наданих послуг та їх вартості.
Позиція відповідача
Представник відповідача звернувся до суду із відзивом та додатковими поясненнями, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив у зв'язку з повною виплатою заробітної плати позивачу, яку підтвердив платіжними інструкціями. Представник відповідача, посилаючись на ст. 233 КЗпП вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з позовом, в т.ч. щодо стягнення середнього заробітку в розмірі 74 484, 08 грн. за час затримання розрахунку. Відносно стягнення середнього заробітку та моральної шкоди заперечив, посилаючись на ст. 10 Закону України «Про трудові відносини в умовах воєнного стану», вказуючи на події, які трапились 29 березня 2022 року, а саме 4 авіаударами з літака по с. Українка Малинської ОТГ Коростенського району було знищено виробничі приміщення, обладнання, продукція та інші матеріально-технічні цінності, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження від 29 березня 2022 року за №42022062350000120. Відкриття кримінального провадження від 29 березня 2022 року за №42022062350000120 підтверджує факт непереборної сили. Згідно з актом про знищення майна від 29 березня 2022 року загальна вартість збитків товариства становить кошти в сумі 7006507,78 грн, фактично в період 2023-2024 років товариство відновлювало виробничі приміщення та свою діяльність, що додатково стало фінансовим тягарем. Відповідач вживає всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Наразі щомісячно йде погашення заборгованості із заробітної плати. Представник відповідача вважає, що позивачем не надано доказів заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах має бути баланс. Сума заявлених витрат не є обґрунтованою і співмірною із предметом спору. Справа є незначної складності, судова практика в тотожних справах є однозначною.
Встановлені судом обставини
Відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 10.11.2020 прийнято на посаду інженером технологом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» та 28.02.2025 звільнено за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.11).
Згідно із довідкою №19 від 21.02.2025, за період з вересня 2024 року по січень 2025 року загальний дохід ОСОБА_1 склав 163425,23 грн, із яких утримано 33983,83 грн, а сума до виплати - 129441,40 грн (а.с.13).
За випискою з мобільного застосунку банку, підтверджується виплата в сумі: 30 квітня - 7 000,00 грн, 8 травня - 10609,19 грн та 9390,81 грн, 13 травня - 11 846,00 грн. та 4 154,00 грн, що загалом сплачено - 43 000,00 грн (а.с.14).
Згідно із довідкою №49 від 23.06.2025, за період з вересня 2024 року по лютий 2025 року загальний дохід ОСОБА_1 склав 178462,13 грн, із яких утримано 37442,32 грн, а сума до виплати - 141019,81 грн, заборгованість станом на 23.06.2025 становить 38919,81 грн, з яких 33347,40 грн заробітна плата та 5572,41 компенсація за невикористану відпустку (а.с.13).
Довідкою №50 від 23.06.2025 підтверджується, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2024 року - січень 2025 року становить 1602,74 грн (а.с.41)
Заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку позивачу виплачено в повному обсязі 04.07.2025, що підтверджується реєстрами про перерахування (а.с.51-62).
З витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42022062350000120 від 29.03.2022 встановлено, що 29.03.2022 близько 08 години збройні сили російської федерації, застосовуючи засоби ведення війни, які заборонені міжнародним правом, порушуючи закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода яких надана Верховною Радою України, здійснили 4 авіаудари з літка по с. Українка Малинської ТГ Коростенського району Житомирської області, в результаті чого знищено будівлю палетного цеху деревообробного підприємства ТОВ «Форес технолоджі» по вул. Лугова, 2а у с. Українка керівником якого є ОСОБА_2 (а.с.49).
Експертним звітом №28/02-23-1к надано оціночну вартість відновлення роботи на постраждалому підприємстві (будівель, устаткувань, інші витрати) вартість, яких складає в загальному розмірі 14083,379 тис. грн. (а.с.50).
Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом.
Між сторонами виник спір щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Зазначеному праву людини в рівній мірі кореспондується обов'язок роботодавця своєчасно та належним чином оплачувати працю.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі недотримання власником або уповноваженим ним органом положень статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про розмір виплат підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП України).
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 28.02.2025, виконував свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, останнім днем перебування позивача на посаді інженера-технолога є 28.02.2025, однак виплата всіх сум при звільненні здійснена була ТОВ «Форест Технолоджі» лише після звернення позивача до суду - 04.07.2025, що свідчить про порушення вимог ст.116 КЗпП України.
З огляду на вказані положення закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всіх можливих заходів для створення умов належного та своєчасного проведення розрахунку з працівником при звільненні.
Посилання представника відповідача на пропуск позивачем 3-місячного строку звернення до суду є безпідставним, оскільки позивач звільнився з посади 28.02.2025, тоді як позов поданий до суд через засоби поштового зв'язку 27.05.2025.
Крім того, посилання відповідача на положення статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо звільнення роботодавця від відповідальності за порушення строків виплати заробітної плати через бойові дії або інші обставини непереборної сили саме по собі не може вважатися безумовною підставою для відмови у нарахуванні та виплаті заробітної плати.
Суд зазначає, що відсутність у роботодавця коштів не виключає його обов'язку здійснювати виплату заробітної плати. Отже, такі обставини не можуть бути підставою для скасування нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для виконання своєчасного обов'язку в частині виплати належних сум працівнику. Відповідач має довести не тільки існування форс-мажорних обставин, а також їх прямий вплив на можливість виконання покладеного на таку сторону зобов'язання, оскільки виплата заробітної плати - це обов'язок роботодавця. Відповідачем таких доказів до суду не надано.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Суд, перевіривши розрахунок середнього заробітку, обчисленого представником позивача, зауважує, що представником не було дотримано вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, оскільки взято до розрахунку заробіток позивача не за два місяці перед звільненням, а за період з вересня 2024 року по січень 2025 року включно. Також до розрахунку було взято не кількість робочих днів за два місяці роботи перед місяцем звільнення, а кількість календарних днів за 5 місяців, що передували звільненню. Так, само представником позивача помилково для визначення середнього заробітку при затримці розрахунку при звільненні бралася загальна кількість календарних днів затримки розрахнку, а не робочих.
Таким чином, суд вважає за необхідне самостійно провести розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На виконання ухвали суду відповідачем надано довідку № 50 від 23.06.2025, згідно з якою середньоденний заробіток позивача на день звільнення, що визначений згідно з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, становить 1602,74 грн. Суд, перевіривши надані докази, вважає, що обрахунок проведено правильно.
Позивач був звільнений з посади 28.02.2025, а повний розрахунок по виплаті сум, які належали працівникові при звільненні були проведені 04.07.2025. Таким чином, час затримки виплати розрахунку позивачу становить 89 робочих днів - з 01.03.2025 по 03.07.2025, оскільки день звільнення та день фактично розрахунку не враховуються.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 142643,86 грн (1602,74 грн х 89 днів).
Суд зауважує, що представником позивача пред'явлено вимогу щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 74484, 08 грн. Хоч представник позивача і просив суд здійснити розрахунок середнього заробітку позивача, виходячи із середньоденного заробітку у розмірі 1602,74 грн, але правом на збільшення позовних вимог, у порядку та строки, визначені ЦПК України, не скористався.
Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відтак, керуючись принципом диспозитивності, визначеним у ст. 13 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у межах позовних вимог - 74484,08 грн, від якого мають бути здійснені відрахування податків і зборів.
З врахуванням правової позиції ВП ВС, що висловлена у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23, та на яку посилався у своїх додаткових пояснення представник відповідача, такий розмір компенсації очікуваних майнових втрат працівника буде відповідати принципу пропорційності та співмірністі.
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем його законних прав, він зазнав зміни звичного укладу життя, також вказав, що не міг повноцінно матеріально утримувати свою сім'ю, зазнав труднощів, пов'язаних з необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що систематичне та тривале порушення відповідачем трудових прав позивача в частині неналежної оплати його праці, завдали позивачеві моральних страждань, оскільки починаючи з вересня 2024 року і до липня 2025 року позивач був позбавлений можливості розпоряджатися своїм заробітком, змушений був докладати додаткових зусиль для отримання зароблених коштів, в тому числі і звертатись до суду.
В той же час, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в розмірі 7000,00 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 3028 грн за стягнення моральної шкоди.
Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом задоволена у межах позовних вимог, тому судовий збір у розмірі 1211,20 грн необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Оскільки позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, суд, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог - 105,98 грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1317,18 грн.
Суд не проводить в даному рішенні розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу, оскільки в судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про вирішення даного питання у додатковому рішенні.
Суд роз'яснює стороні позивача, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази фактичного понесення витрат подаються стороною до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови заявлення такого клопотання.
Керуючись ст.ст. 3, 76,83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268,279 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» про стягнення коштів, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» (код ЄДРПОУ 39748644) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :
-74484 (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 08 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, із подальшим утриманням з цієї суми податків і зборів;
- 7000 (сім тисяч) гривень моральної шкоди.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» (код ЄДРПОУ 39748644), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1317 (одна тисяча триста сімнадцять) гривень 18 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі», код ЄДРПОУ 39748644, юридична адреса: Житомирська область, Коростенський район, село Українка, вул. Лугова, 2-А.
Суддя В. М. Хомич